Еволюція східноукраїнського лялькового вертепу - Автореферат

У дослідженнях кінця ХІХ - початку ХХ ст. накреслюється спроба вивчати вертеп на основі генетичного підходу (О.Веселовський, П.Морозов, П.Пекарський, В.Перетц, М.Петров, М.Тихонравов, І.Франко, М.Драгоманов, П.Житецький, Є.Марковський, О.Кисіль, М.Возняк). Вертеп аналізувався у його звязках із польським романтизмом (В.Гусєв), білоруською бетлейкою (Г.Баришев, П.Охріменко), розглядалася його музична природа (О.Шреєр-Ткаченко, Л.Архімович, М.Копиця), закладалися основи вивчення семантики вертепу (О.Фрейденберг). Значущими, в контексті становлення традиції наукового вивчення вертепу, можна вважати дослідження Й.Федаса, де вперше було здійснено спробу комплексного огляду й аналізу історіографії вертепу. Незважаючи на той факт, що в історіографії накопичений основний масив інформації про вертеп та розроблено теорію його витоків, залишаються відкритими питання типології вертепу, шляхів його художньої еволюції з огляду на ті архетипи, що формували його “класичну” структуру, відсутній і культурологічний підхід до вивчення вертепу. Предмет, мета й завдання роботи зумовили застосування таких методів дослідження: аналітичного - у вивченні мистецтвознавчої, культурологічної, історіографічної наукової літератури, етнографічних, літературознавчих досліджень, архівних матеріалів і документів для встановлення джерельної бази вивчення української вертепної традиції; компаративного - у зіставленні та порівнянні типологічно споріднених із вертепом явищ (бетлегемів, шопок, крешів) для визначення специфіки східноукраїнського вертепу; семіотичного та текстологічного - у зясуванні смислового навантаження компонентів вертепу та виявленні їхньої семантичної варіативності у типологічних рядках, з яких складається вертепне дійство; історичного - для відбудови соціокультурної динаміки східноукраїнського лялькового вертепу на різних етапах його існування; культурологічного - у встановленні специфіки та соціокультурних функцій східноукраїнського лялькового вертепу та зясуванні типологічно-системних характеристик стильового, жанрового та інших вимірів його прочитання та культурологічної інтерпретації; системного - для узагальнення складових елементів українського вертепу; теоретичного - у підведенні підсумків дослідження.Аналіз історіографії проблеми дає підстави стверджувати, що тема еволюції вертепу тісно повязана з питанням його походження і часто не відокремлюється від останнього. Все це відсувало на другий план решту важливих аспектів вивчення: наприклад, взаємоконтактів з іншими формами народно-масової театральності (тут варто згадати порівняльні дослідження, з одного боку, вертепу, а з іншого - театру Петрушки (А.Некрилова), шкільної драми (М.Петров, П.Морозов, П.Житецький), західноєвропейських містерій (О.Веселовський, В.Перетц), народної творчості (Й.Федас, Р.Краплич, В.Данченко), живого вертепу (О.Смирницький)), визначення критеріїв класифікації вертепу (наприклад, Є.Марковський, а згодом Ф.Поліщук та П.Пономарьов використовували територіальний принцип, Й.Федас - критерій сценічного втілення, Х.Юрковський - культурної традиції) і, нарешті - шляхів розвитку вертепу як своєрідного й досить самостійного явища, хоча певною мірою ці питання досліджувалися М.Грицаєм, С.Смелянською, Х.Юрковським. Інтерпретація еволюції вертепу залежала від поглядів дослідників, оцінки чи недооцінки ними релігійного або народного начала у вертепі. Проаналізовано проблему класифікації вертепних вистав як емпіричного каркаса, необхідного для аналізу еволюції вертепу, що диктує необхідність обмеження бази дослідження лише надійними, інформативними матеріалами, придатними для детального типологічного й текстологічного аналізу, якими є вертепи східноукраїнської локалізації (Сокиринський, Турівський, Новгород-Сіверський, Купянський, Батуринський, Хорольський). На підставі порівняння західноєвропейських та західноукраїнських театралізацій (різдвяних містерій, крешів, шопок, вертепів) із східноукраїнськими вертепами визначено характерні ознаки останніх.