Еволюція середньовічного житла Кам’янця-Подільського в урбаністичному контексті - Автореферат

На відміну від середньовічної монументальної архітектури України, роль якої у формуванні європейської культури визнано вченими, міське житло періоду середньовіччя досі не стало предметом дослідження, концептуального узагальнення і наукового визнання. На тлі досліджень житла античного періоду (фундаментально розглянутого С.Крижицьким), періоду Київської Русі (дослідження В.Харламова, К.Гупала), а також житла сільських поселень (роботи С.Таранушенка, В.Самойловича, Т.Косміної, І.Могитича, Л.Прибєги, М.Приходька), середньовічне міське житло належить до найменш вивченої категорії. Брак вітчизняних розробок, присвячених розвитку середньовічного житла України спричинився до того, що цю задачу взяли на себе одночасно російські та польські архітектурознавці, які розглядають середньовічне житло українських міст переважно з точки зору наслідування північно-східних і західних прототипів. Дисертаційне дослідження проводилося в контексті наукової тематики Науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури і містобудування (НДІТІАМ) з дослідження історії архітектури і містобудування України, регенерації історичного середовища та реставрації памяток архітектури. Тематиці дослідження присвячено доповіді на 12 конференціях: Спілки архітекторів УРСР (м.Київ, 1982 р.), VI Подільській історико-краєзнавчій конференції (м.Камянець-Подільський, 1985 р.), Першій Всесоюзній конференції з історичного краєзнавства (м.Полтава, 1987 р.), міжнародній конференції “Архітектура Волині” (Луцьк, 1992 р.), міжнародній конференції “Мистецтво Русі Коронної: архітектура, скульптура” (м.Красічин, Польща, 1993 р.), науково-практичній конференції Держбуду України “Проблеми регенерації історичної забудови заповідних територій населених пунктів України” (м.Камянець-Подільський, 1994 р.), міжнародній конференції “Охорона і управління містами, що включені та номінуються до Списку всесвітньої спадщини UNESCO” (м.Камянець-Подільський, 1997 р.); науковій конференції УК ICOMOS, Держбуду України та ДУ “Львівська Політехніка” “Історична, мистецька та архітектурна спадщина Жовкви: проблеми охорони, реставрації та використання” (м.Жовква, 1998 р.), науково-технічній конференції “Інженерні основи відновлення історичних ансамблів середмість” (м.Краків, 1998 р.), міжнародному симпозіумі “Поляки на Поділлі” (м.Камянець-Подільський, 2002 р.); конференції Міністерства культури і мистецтв України „Міжнародний досвід охорони культурної спадщини та памяткоохоронне законодавство України” (м.Київ, 2002); міжнародній науковій конференції з питань визначення цінності культурного пейзажу каньйону в м.Камянці-Подільському (м.Камянець-Подільський, 2002).Дослідження середньовічного міського житла проводились у Польщі, Чехії, Словаччині, Угорщині, Румунії, Болгарії, країнах Балтії, Росії. Переважають предметні історико-архітектурні дослідження, на основі яких сформовано еволюційну картину житлобудівництва. Стан досліджень середньовічного міського житла в Україні поки що не дозволяє зробити науково обґрунтовані узагальнення. Хронологія та ступінь цих впливів у проекції на проблематику середньовічного міського житла знаходять відображення у недостатньо обґрунтованих фактографічним матеріалом концепціях російських та польських вчених, що стверджують вторинність архітектурно-містобудівних процесів на землях середньовічної Русі-України, залишаючи їй малопомітне місце на узбіччі потужної течії європейської урбанізації. Якщо майже синхронна поява мурованого житла в містах Польщі, Чехії та країн Балтії датується кінцем ХІІІ ст., то в Україні це явище (як і регулярне розпланування міст) зарубіжні дослідники відносять до XVI ст., призначаючи Україні роль користувача досвідом сусідніх держав.Первісне розпланування вірменської частини міста, зокрема місце локалізації раніше невідомих її структурних елементів - головних вулиць Попрічної та Вірменської, а також “Старого вірменського ринку” („antiquo circulo Armenorum”), визначено автором на основі описів XVI ст., графічного аналізу архівних планів та натурних досліджень підвалів будинків. В центрі міста ділянки-парцели були прямокутними в плані і при пересічній глибині периметральних ринкових кварталів 54 м поділялися за шириною на малі - від 8,1 до 9,8 м (15-16-16,5-17 ліктів); середні - від 10,4 до 11,6 м (18-19-20 ліктів); великі - від 12,8 до 15,1 м (22-24-26 ліктів). Парцели в центрі міста були забудовані двома будинками. Основними типами будинків були: дім (dom), „великий дім”, „передній дім”; „малий дім”, „задній дім”; камяниця (kamienica), крамниця (kram) з їх похідними - домик (domek), дім будований (dom budowany), камяничка (kamieniczka), крамничка, тощо. В результаті дослідження описів, вперше проведеного на українському матеріалі, встановлено: а) відмінності функції будівель; б) їх розпланувальну та просторову структуру г) характер оздоблення будинків і приміщень.Еволюція середньовічного житла Камянця-Подільського виявляла значний вплив на формування мікротопографії кварталів забудови і опосередковано впливала на макроурб

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ