Еволюція румунського комунізму: від сталінського тоталітаризму до націонал-комунізму Нікола Чаушеску - Статья

ЕВОЛЮЦІЯ РУМУНСЬКОГО КОМУНІЗМУ: ВІД СТАЛІНСЬКОГО ТОТАЛІТАРИЗМУ ДО НАЦІОНАЛ-КОМУНІЗМУ НІКОЛАЄ ЧАУШЕСКУ Сергій Лучканин Доктор філологічних наук, професор Київський національний університет імені Тараса Шевченка Анотація У статті винятково на основі румунських джерел та історіографії проаналізовано етапи становлення, розгортання, ідеологічну еволюцію румунської компартії: перебування на периферії румунської політичного життя в міжвоєнній Румунії; прихід до влади у 1944-1947 рр. за допомогою Радянської армії; жорстка диктатура сталінського зразка кінця 1940-початку 1960-х рр., позначена водночас і внутрішньопартійною боротьбою, що завершилася перемогою і встановленням одноосібної диктатури Георге Георгіу-Дежа (1945-1965), який не сприйняв хрущовську десталінізацію; соціалізм «із людським обличчям» (1962-1974) пізнього Георгіу-Дежа і раннього Ніколає Чаушеску; «комуністична монархія» Ніколає Чаушеску як поступова стагнація румунського комунізму з «націоналістичним ухилом» (1974-1989), що завершилося відкиданням радянської Перебудови, Грудневою революцією 1989 р. у Румунії з убивством Чаушеску та його дружини. Після падіння режиму Ніколає Чаушеску 22 грудня 1989 року перед історичною наукою Румунії відкрилася можливість об?єктивного опису етапів еволюції комуністичної системи в Румунії та її репресивної машини, яка, будучи безсумнівним породженням ленінського Комінтерну та сталінського «соціалістичного табору», мала деякі власні специфічні національні особливості, які ми хочемо й проаналізувати якнайоб?єктивніше (мета статті), показуючи як спільні моменти в історії комуністичного руху і комуністичної каральної системи в Румунії та в колишньому СРСР, а також акцентуючи й на тих відмінностях, що були породжені прагненням румунських комуністичних «вождів» подати власне розуміння комуністичної держави і відносин усередині «комуністичної співдружності». Аж до завершення Другої світової війни Румунська комуністична партія (РКП), заснована радикальним крилом Румунської соціалістичної партії на її Генеральному конгресі в Бухаресті 8-12 травня 1921 року, перебувала на периферії румунського політичного життя. Від самого початку її не підтримував румунський народ (як, до речі, й український народ не підтримував більшовиків, адже навіть перший з?їзд КП(б)У взагалі відбувся в Москві 1918), оскільки румунська компартія ідентифікувалася як зі світовим Комінтерном, так і з ворожою позицією щодо Румунії Радянського Союзу, бо Ленін не визнав входження в 1918 р. Бессарабії до Румунії (хоча це рішення було ухвалене вищим законодавчим органом цієї колишньої губернії царської Росії - Sfatul tarii (Рада Держави)) та наклав арешт на «румунську казну» (tezaurul romanesc), яку було передано на зберігання до Москви в грудні 1916 р., коли столицю Румунії (воювала в Першій світовій війні з 1916 р. на боці Антанти) Бухарест було захоплено військами центральних держав. Нарешті, третя група склалася з комуністів-ветеранів, які залишилися в Румунії і діяли нелегально: Штефан Форіш (Stefan Foris), якого Комінтерн назначив Генеральним секретарем РКП у 1940 р. та Лукреціу Петрешкану (Lucretiu Patrascanu), який саме репрезентував РКП у Націонал-демократичному блоці, брав активну участь (єдиний з комуністів) у подіях 23 серпня 1944 р. і був автором знаменитого «Звернення короля до країни», яке виголосив король Міхай по радіо 23 серпня о 22.00.