Еволюція портретного жанру в українському мистецтві ХVII–XVIII століть - Дипломная работа

ДИПЛОМНА РОБОТА на тему: Еволюція портретного жанру в українському мистецтві ХVII - XVIII століть Вступ Актуальність теми. Процес розбудови української держави зумовив помітну тенденцію суспільства до всебічного, глибокого вивчення і творчого використання кращих традицій культурної і мистецької спадщини минулого. В цьому контексті звертаючись до українського портретного живопису, передусім слід підкреслити, що його дослідження необхідне для вирішення одної з найактуальніших проблем сучасного українського мистецтвознавства - проблеми мистецтва українського народу як давньої органічної єдності. Вирішуючи спільну художню проблему саме в галузі портрета, художники різних країн і різного часу охоче переймають художні засоби один в одного. Поява і розвиток портретного жанру в мистецтві відбиває процес самопізнання людини, ствердження власної значущості та гідності перед лицем суспільства, підкореної природи, навіть перед невблаганною смертю. Портрет - це зображення засобами мистецтва певної людини. Окремі обличчя і постаті портретного характеру можуть бути введені художником у композиції картин різних жанрів - історичного, побутового тощо. В таких випадках портретний образ залишається складовою частиною підпорядкованого темі художнього цілого і не визначає жанру твору. І навпаки - наявність у композиції поряд з постаттю портретованого краєвиду, натюрморту, навіть інших людських зображень не суперечить специфіці портретного жанру, якщо все це використовується лише для повнішого розкриття образу даної особи і нічого іншого. Для вірного розуміння сучасного українського мистецтва вкрай важливою передумовою є вивчення культури народів тих країн до складу яких входила Україна в різні часи. Її ґрунтом, також як і в культурі російській та білоруській, були традиції Київської Русі. Але Києву і Москві судилася не однакова історична доля. В той час, як Москва, подолавши монголо-татарську навалу, зміцніла як суверенна держава і почала двобій з польським королівством, змагаючись за першість у Східній Європі, у Києві порядкували литовські, а потім польські магнати. На перший погляд, дивує, як за таких умов могло статися, що українське мистецтво в чомусь випередило російське, чому, зокрема, портретний живопис, завжди пов’язаний з ідеями гуманізму і розквіту духовного життя народу, виник і розвинувся на Україні раніше, ніж у Росії. Проте, Кузьмін, який не бачив великої кількості пам’яток як східнослов’янських, так, особливо, західноукраїнських, невиправдано низько оцінив портретний живопис ХVII - XVIII століть, а «Мамаїв», не вагаючись, відніс до категорії зображень «вкрай наївних і грубих» [8; с. Так, у 1969 році вийшла в світ фундаментальна праця П.Білецького «Український портретний живопис ХVII - XVIII ст. Проблеми становлення і розвиток» [8]. Об’єктом дослідження є кращі твори живопису портретного жанру: портрет Костянтина Корнякта (30-ті рр. ХVІІ ст.), портрет Івана Викоцького (1677 р.), портрет Гната Галагана (30-ті рр. ХVІІІ ст.), Івана Шияна (18784 р.) та Якова Шияна (1784 р.), Семена Сулими (50-ті рр. Показати та розкрити історичні передумови зародження та розвитку портретного жанру в українському мистецтві ХVII - XVIII ст. 2. Проаналізувати проблему становлення і розвитку портретного жанру на початку ХVII століття, а також, дослідити специфіку портрету у живописі другої половини ХVII - першої половини ХVIIІ століть. Розкрити долю української портретної традиції кінця ХVIIІ століття. 5. Історичні передумови розвитку портретного жанру в українському мистецтві ХVII-XVIII століть 1.1 Розкриття передісторії зародження жанру портрета в мистецтві України Перша половина ХVІІ століття була часом, коли завершилось складання української народності і почався процес утворення нації, особливостей її культури. Гордість за славне минуле батьківщини - давньої Русі - пов’язана не лише зі згадками про її державну, політичну міць, а й про високий розвиток духовної і матеріальної культури, про високе й різнобарвне мистецтво, про умілих майстрів у всіх галузях художньої творчості. Багато українців виїздили на навчання до різних міст Польщі, Чехії, Італії, Німеччини та Франції. Запорізька Січ стає не лише опорною базою у боротьбі проти турецько-татарської агресії, а й поступово перетворюється на політичний центр українського народу, який піднімається на боротьбу проти панування шляхетської Польщі, орієнтуючись на щільні зв’язки з російським народом. У боротьбі проти католицької церкви досить важливе значення мали церковні православні братства. Наприкінці ХVІ - на початку ХVІІ століття виникають школи у Львові, Кам’янці - Подільському, Перемишлі, Галичі, Рогатині. Герой визвольної боротьби Богдан Хмельницький, Максим Кривоніс, Іван Богун, Данило Нечай та інші оспівуються в народі як люди високих моральних якостей, з широкою душею й світлим розумом. Нестерпні умови життя спричинили до посиленого переселення українців з Правобережжя на Лівобережну Україну, де народ шукав захисту. В культурному русі в Україні в ХVІІ - ХVІІІ століттях велика роль