Еволюція політики Тайваню щодо Китайської Народної Республіки - Автореферат

Феномен зростання Китаю, зокрема, спричинює зміни в політиці Тайваню щодо КНР, адже для Китайської Республіки (КР) на Тайвані політика щодо зростаючого Китаю є ключовим елементом в забезпеченні національної безпеки та, власне, існування Тайваню як фактично окремого від КНР державного утворення. З теоретичної точки зору дослідження політики Тайваню щодо КНР є актуальним через те, що одночасне існування формально двох китайських державних утворень - КНР та КР - становить цікавий варіант феномену «розділених держав» і, отже, дає дослідникам змогу ширше подивитися на можливі форми взаємодії акторів на міжнародній арені. Проте, незважаючи на те, що останнім часом Президентом та урядом України були зроблені спроби активізувати політичну та економічну діяльність у Східній Азії, загалом політичні та економічні звязки України з країнами Східної Азії недостатньо розвинені. Це, втім, неповинно применшувати того факту, що дослідження політики Тайваню щодо КНР є надзвичайно актуальним, адже зясування специфіки тайвансько-китайських відносин має важливе значення для формування виваженої та прагматичної зовнішньополітичної концепції України щодо регіону та налагодження взаємовигідних відносин як з КНР, так і з КР. Обєкт дослідження - відносини між Китайською Республікою (КР) та Китайською Народною Республікою в період 1949-2010 рр. Особливості розгляду обєкта полягають у врахуванні багатовимірності тайвансько-китайських відносин; у потребі розгляду цих стосунків у ширшому контексті американо-китайських взаємовідносин і регіональних інтеграційних процесів та в необхідності врахування внутрішньополітичних факторів еволюції «тайванської проблеми».В розділі першому - «Ступінь наукової розробки проблеми, джерельна база та методологічні засади дослідження» проаналізовано основні напрями та підходи до вивчення «тайванської проблеми», обґрунтовано теоретико-методологічні засади дослідження. У підрозділі 1.1 всі використані в дослідженні наукові праці, присвячені вивченню політики Тайваню щодо КНР, дисертант поділив на 5 груп: 1) наукові дослідження українських дослідників; 2) праці російських тайваністів та китаїстів; 3) аналітичні матеріли західних вчених (включаючи і тих представників азійських країн, які працюють в США); 4) праці тайванських політологів; 5) наукові дослідження представників КНР. Вагомий внесок західних вчених у дослідження «тайванської проблеми» відображено і в цій дисертації, адже праці американських та інших дослідників становлять основний масив використаних в ній джерел. Хікі, які розкривають структуру зазначеного «трикутника», зясовують стратегічні цілі його учасників, вказують на стратегічні фактори формування відносин між Тайванем та Китаєм, що дає змогу охарактеризувати політику Тайбею щодо Пекіна, оцінити її ефективність на різних етапах реалізації та визначити роль США. В багатьох дослідженнях західні вчені розглядають проблеми національної ідентичності Тайваню, вивчення яких дає змогу врахувати внутрішньополітичні чинники формування політики КР щодо Китаю та зрозуміти особливості тайванського погляду на перспективи розвитку взаємовідносин з КНР.Уолта про балансування/підкорення підтверджуються припущення про те, що політика Тайваню щодо КНР не є ані балансуванням, ані пристосуванням в чистому вигляді. Відповідно, була спростована ідея про жорстку протилежність балансування та пристосування як державних стратегій і підтверджена теза про те, що в політиці Тайваню щодо Китаю поєднані елементи як балансування, так і пристосування, що дає підстави охарактеризувати цю політику як хеджування. «Політика хеджування президента Ма Ін-цзю щодо Китаю» міститься аналіз ключових елементів стратегії хеджування Тайваню та розкриваються причини, що зумовили обрання Тайванем саме цієї стратегії як основи своєї політики щодо КНР. Такими причинами, на думку дисертанта, є: 1) хибність політики чистого балансування проти Китаю; 2) зростання нерівності у могутності КНР і Тайваню; 3) послаблення підтримки Тайваню з боку США; 4) пошук вигід від пристосування до позиції Китаю в тайванському питані; 5) намагання посилити внутрішню та зовнішню легітимність влади тайванського уряду; 6) зменшення войовничості КНР у ставленні до Тайваню; 7) переоцінка тайванським урядом поняття «безпека».Уолта про баланс загроз та про балансування та пристосування як дві типові поведінки держав на міжнародній арені, викрив певні недоліки цих концепцій. По-друге, аналіз показав, що жорстка дихотомія теорії балансування/пристосування не відповідає реаліям міжнародних відносин. Уолта про причини пристосування не є переконливим - держави часто вдаються до пристосування не тільки і не стільки тому, що відчувають загрозу з боку інших держав, а тому, що намагаються отримати від них економічні та політичні вигоди. Концепція хеджування, запозичена з фінансової сфери, стає дедалі більш популярною як альтернатива жорстко дихотомічній теорії «балансування/пристосування», адже хеджування припускає, що держава може водночас використовувати різноспрямовані страте

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ