Еволюція поглядів на економічне зростання та сталий розвиток - Курсовая работа

Еволюція поглядів на економічне зростання та сталий розвиток ВСТУП Проблеми досягнення стабільних темпів економічного зростання є актуальними в усіх країнах світу. Першочерговими стають екологічні й соціальні складові розвитку. У звязку з цим певною мірою змінюються й пріоритети у використанні тих або інших чинників виробництва. Збільшується роль НТП, людського капіталу, інформації. Для України ці тенденції теж є актуальними, бо саме використання перелічених чинників зростання у подальшому дозволить Україні більш гармонійно ввійти у постіндустріальне суспільство. Дослідженням економічної природи та причин зростання багатства, його нагромадження, ефективного розподілу та перерозподілу займалися такі видатні науковці як У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс, Ж. Б. Сей, Л. Вальрас, А. Маршалл, Дж. М. Кейнс, Й. Шумпетер та інші. До цього доклали зусиль Солоу Р. М., Пкс Дж. Р., Кузнец С, Левіс В. А. та деякі інші дослідники. Також мало уваги приділено такому важливому чиннику розвитку економіки як інформація, шляхам її розповсюдження й використання. За словами Й. Шумпетера, необхідно враховувати нові комбінації, нововведеня, новаторство, які розхитують рівновагу ринкової системи. Окремі проблеми економічного зростання вряди-годи потрапляли в поле зору також інших економістів, але загальний інтерес до нього посилився з появою теорії Дж. М. Кейнса, котрий, зокрема, прагнув знайти способи до того, щоб уникнути блокування зростання і виявити фактори, що визначають рівень національного доходу. Фундатором теорії економічного зростання вважається англієць Р. Хар-род. У своїх працях Нарис теорії економічної динаміки (1939 р.) і До динамічної економічної науки (1948 р.) він розробив власну модель економічного зростання, простеживши звязки між заощадженнями та інвестиціями. Природним темпом називається такий, що забезпечує повне використання робочої сили. Аналогічний висновок щодо доцільності і необхідності постійного темпу економічного зростання як вирішальної умови динамічної рівноваги зробив професор Массачусетського університету (США) Євсій Домар. Подібність моделей щодо постановки і вирішення багатьох питань зростання з формально-математичної точки зору не означає їхньої тотожності. Так, К. Макконнелл і С. Брю визначають економічне зростання як збільшення або реального обсягу продукції (ВНП), або реального обсягу продукції на душу населення. Отже, йдеться про багатовимірний процес модернізації соціально-економічної системи. Виходячи з традиційних теоретичних засад економісти розробляють різні моделі економічного зростання. Альтернативою неокласичній теорії зростання стала посткейнсіанська теорія економічного зростання і розвитку. її основи заклали у своїх працях Дж. Робінсон, Н. Калдор, П. Сраффа, а згодом багато які положення були розвинуті Л. Пазінетті та Дж. Крігелем. Розкривши суперечності неокласичної теорії, посткейнсіанці запропонували власну концепцію економічного зростання і розподілу, яка спиралася на такі принципи: а) темпи зростання залежать від розподілу національного доходу (його величина детермінується заощадженнями, схильність до яких вища у осіб, що одержують прибуток, ніжу осіб, що одержують заробітну плату); б) сам розподіл доходу залежить від темпу нагромадження, який визначає норму прибутку, а отже, частку прибутку в доході. Розбіжності в їхньому розумінні тих чи інших сторін економічного життя стосувалися використання трудових ресурсів, перерозподілу національного доходу, динаміки цін і заробітної плати та ін. Більшість сучасних економістів вважають економічний розвиток таким процесом, що супроводжується якісними змінами всієї системи. Підсумовуючи аналіз обєктивних та субєктивних аспектів, що визначають особливості процесів розвитку та зростання перехідної економіки, треба зробити наголос на наступному: 1) перехідна економіка є проміжним етапом у становленні якісно нової цивілізаційної моделі України; 2) незважаючи на затвердження Стратегії економічного і соціального розвитку України (2004-2015 pp.), у середовищі політиків, вчених та практиків іде жвава дискусія щодо визначення принципових цілей та напрямів їх досягнення, а також характерних рис майбутньої соціально-економічної системи; 3) у наукових джерелах детально проаналізовано такі аспекти перехідного періоду як криза, стабілізація та зростання.