Еволюція німецької віршованої байки (ХІІІ-ХХ ст.): жанрово-стилістичні аспекти - Автореферат

Актуальність теми дослідження, таким чином, зумовлена невивченістю еволюційно-стилістичного аспекту німецької віршованої байки (і байки взагалі), відсутністю узагальненої еволюційно-стилістичної типології; необхідністю вивчення як стилю окремих епох, так і індивідуального стилю провідних байкарів; потребує розробки у звязку з цим проблема стилю й архетипу, яка раніше майже не ставилась, а стосовно літетатурної форми, зокрема, байки, не підіймалась взагалі; необхідна також розробка нової комплексної методології вивчення еволюції стилю, зокрема стилю байки. Метою даного дисертаційного дослідження, яке базується на теорії лінгвостилістичного аналізу художніх текстів та на системному й синергетичному підході, є комплексний багатоаспектний опис еволюції стилю байки, зокрема віршованої байки, в німецькій літературі протягом восьми сторіч, що складають декілька історико-літературних епох, з подальшим виокремленням та описом головних стильових архетипів. обґрунтувати необхідність застосування синергетичного методу й розробити відповідну методику використання понять і положень синергетики стосовно стилістики жанру, зокрема аналізу еволюції стилю байки; визначити їх відповідність лінгвостилістичним положенням; визначити головні узагальнені характеристики еволюції стилю байки; Еволюція стилю байки розглядається як багаторівнева (ієрархічна) система “суспільство - байка - стиль”, частини якої моделюють одна одну. Із основних положень синергетики формуються головні узагальнені характеристики еволюції стилю байки: суперечливість тенденцій еволюції стилю системи байки, наявність атракторів (зон притягання), відкритість та дисипативність еволюціонуючої системи байки, нелінійність розвитку її системи, самоорганізація системи байки в еволюції.Еволюція жанру байки з боку стилю формується через розвиток різних засобів метафоризації, за допомогою яких утворюється образ-символ байки. Із головних положень синергетики, застосованих у реферованому дослідженні до жанру байки, випливають основні характеристики еволюції стилю байки: 1) суперечливість еволюціонуючої системи байки: суперечність між одночасною тенденцією до стислості і до збільшення ємності образу-символу, внаслідок чого значно змінюються форма байки та засоби утворення образу-символу; суперечність між трансформацією функцій байки, глобалізацією тем і необхідністю щадити, шанувати свідомість читача; суперечність закладено в самій природі байки, яка здебільшого характеризується поляризацією двох протилежних тенденцій, в результаті зіткнення яких викристалізовується певна істина, відповідний образ-символ; суперечливість системи байки яскраво відображається в опозиціях стильових рис, в антитезисності; полярні стильові риси притаманні як усьому жанру та його стильовим різновидам і архетипам, так і окремим індивідуальним стилям і текстам; на мовному рівні це реалізується в різних засобах протиставлення. 3) відкритість та дисипативність еволюціонуючої системи байки робить можливим обмін інформацією між системою та навколишнім світом; завдяки цим властивостям підтримується існування системи, гнучка мінливість системи байки, яка, з одного боку, відмовляється від зайвих для еволюції елементів, а з другого, вбирає в себе елементи суміжних жанрів; ці властивості системи пояснюють процес відмирання наявних елементів і появи припущених, домислюваних, внаслідок чого змінюються характеристики образу-символу і активізуються інтелектуальні функції читача; Такий ємний образ-символ вимагає нових композиційно-стилістичних засобів, які сприяють насиченню образу-символу: 1) втрата тісного й однозначного звязку між персонажами байки і образом-символом, який був характерним для класичних байок; 2) активізація прийому несумірності персонажів; 3) поетапна символізація образу засобом ієрархічної побудови сюжету тексту байки, внаслідок чого посилюється абстрактність, включаються аналогії й асоціації; 4) посилення ролі головної діючої особи - читача як результат виникнення значного смислового проміжку між персонажами, сюжетом і образом-символом та загального абстрагування байки. Головні стильові різновиди байок, що відповідають протилежним стильовим категоріям - прозі й віршу - це найбільш ємні атрактори, які сформовані на стилістичному рівні і які в першу чергу зумовлюють стиль і тенденції розвитку байки протягом усієї еволюції.

Основний зміст роботи