Дослідження місця і ролі музичного мистецтва у середньовічному західноєвропейському просторі. Погляди на музику як естетичну складову, розвиток нових жанрів та форм церковної, світської музики, театрального мистецтва, використання музичних інструментів.
Зміст Вступ Розділ 1. Музична теорія у середні віки 1.1 Музична естетика середньовіччя 1.2 Церковна музика Розділ 2. Театральні форми 2.1 Церковні театральні форми 2.2 Світські театральні форми Розділ 3. Музикальні розваги середньовіччя: засоби та виконавці 3.1 Трубадури, трувери, мінезингери 3.2 Музичні інструменти Висновки Список використаних джерел та літератури Додатки Вступ Музика займає значне місце у житті. Фольклорні мотиви західного середньовіччя стають усе більше популярні в музичній культурі по усьому світі. В Україні та Росії налічуються десятки колективів, що розробляють музичні традиції Європи починаючи з XII і до XVII ст. Одні ставлять своїм завданням як можна більш точно відтворити звучання й стилістику музики Європи того часу, інші ж намагаються додати своїм добуткам відтінок сучасності й сполучити у своїй творчості середньовічні традиції із сучасним звучанням. Звязок роботи з науковими програмами університету. Характеризуючи стан дослідження даної теми треба зазначити, що проблема народної культури середніх віків традиційно розглядалася у радянській науці з позицій марксистської формаційної теорії, згідно з якою культура була надбудовою суспільства та завжди залежала від стану розвитку економічних відносин. Такими працями були роботи А. Я. Гуревича, які були присвячені культури середньовічної «безмовної більшості» [10-13]. Також вийшли відомі старі та нові праці закордонних фахівців з цієї проблематики, таких як Е. Для роботи над нашою темою були також використані старі класичні праці С. К. Боянуса «Средневековый театр» [2], А. К. Дживілегова «Средневековые города в Западной Европе» [15], Л. П. Карсавіна «Культура средних веков» [22] та П. Ліванової «История западноевропейской музыки до 1789 года» [25] та К. Мета магістерської роботи - дослідити розвиток та зміни європейського музичного мистецтва у період середньовіччя. Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що історія музичного мистецтва переважно вивчається та викладається лише як складова підготовки музикантів, але майже на входить до кола зору професійних істориків. Музична теорія у середні віки 1.1 Музична естетика середньовіччя У розвитку музичної культури Західної Європи період середніх віків важко розглядати як єдиний період, навіть як одну велику епоху з загальними хронологічними рамками. Між тим єдиним прошарком музичного мистецтва, що залишив письменні пам’ятки, була до ХІІ століття лише християнська церква. Другий важливіший рубіж, що знаменує перехід від середніх віків до Відродження, у Західній Європі проходить не одночасно: в Італії - у ХV столітті, у Франції - в ХVІ; у інших країнах боротьба середньовічних та ренесансних тенденцій проходить у різні часи [18: 112-117]. Обмеження музичної культури сферою церковного, з одного боку, та народного - з другого, мистецтва залишилося в Західній Європі на протязі приблизно пів-тисячоліття: у ХІІ - ХІІІ століттях вже зародилися нові форми світської музично-поетичної творчості і в значній мірі змінилася церковна музика. При знайомстві з музичною естетикою середньовіччя необхідно мати на увазі той виключно важливий факт, що середньовічними теоретиками музика сприймалася не як мистецтво, а, передусім, як наука. Переконання у тому, що число складає суть та природу музики, співпадає з основними положеннями естетики Августина, з його поглядами на суть та природу краси. З розвитком середньовічної естетики вплив Августина значно слабшає. Щоправда, у Х, ХІ та у ХІІ століттях ще багато говорять про числову символіку та виділяють числові відношення, що полягають в основі тонів. Якщо суть музики складають числа та їх відносини, отже, музикант, композитор у своїй творчості нічого не створює, нічого не винаходить. Так, у середньовічних трактатах популярна легенда про Піфагора, який налаштувавши інструмент на певний лад, заспокоїв юнака, що збожеволів. Особливо часті посилання на біблейську легенду про Давида та Саула, у якій розповідається, як своєю грою на гуслах Давид вигонив з царя Саула злого духа. У трактаті Реґіно з Прюму Орфей трактується як алегоричне відображення ідеальної музики, а його дружина Еврідіка - як світова гармонія. Смисл алегорії: людині ніколи не вдасться осягнути тайни світової гармонії. У «Настановах до музики», викладаючи традиційні для античної літератури відомості щодо походження музики та сили її впливу, Боецій висуває розподіл музики на три види: світову (mundana), людську (humana) та інструментальну (instrurnentalis). У залежності від типу інструментів, інструментальна музика розділяється на три розділи: музика, що утворюється ударними, щипковими та духовими інструментами. У класифікації, запропонованій Боецієм, найвище місце займає світова музика, за нею слідом іде людська і лише потім інструментальна музика. ІХ столітті з’являється трактат Аврелія з Реоме, у Х - твір Регіно з Прюму, у ХІІ столітті - трактати Гвідо з Ареццо, Іоанна Коттона, у ХІІІ - Іоана де Муріса, у ХІV - Вальтера Одінгтона, Симона Тунстеда, Іоана де Грохео, та завершує середньовічну
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
