Еволюція канадського федералізму та проблема Квебека (80-ті - 90-ті рр. XX ст.) - Автореферат

Друга за площею країна світу, Канада переживає процес еволюції федеративної системи у бік децентралізації, що зумовлене боротьбою канадських провінцій і федерального центру за перерозподіл повноважень у сфері федерально-провінційної юрисдикції. Таким чином, Квебек у даному випадку відігравав роль двигуна процесів децентралізації федеративної політичної системи Канади. Досвід регулювання федерально-провінційних і міжетнічних відносин, а також функціонування федеративного механізму Канади є важливим не лише для федеративних держав світу, але й для держав, що вирізняються особливостями регіонального розвитку. Обраний напрямок дослідження безпосередньо повязаний із планом теоретичної розробки суспільно-політичних, регіональних та етнонаціональних проблем в Україні та світі, який здійснюється кафедрою політології та соціології Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (номер держреєстрації 0199U001873). Період 1980-х - 1990-х рр. був насичений подіями, що безпосередньо визначали еволюцію федеративної системи країни: прийняття нової Конституції Канади 1982 р.; перший референдум про суверенітет Квебеку 1980 р.; спроби прийняття конституційних поправок у Міч-Лейку (1987 р.) та Шарлоттауні (1992 р.), які повинні були визначити особливе місце Квебеку у межах федерації; другий квебекський референдум про суверенітет провінції 1995 р.; розширення провінційних повноважень шляхом прийняття низки нових федеральних законів у 1996-2000 рр. Отже, цей багатий на доленосні для Канади події період і визначив хронологічні межі дисертаційного дослідження.Початок поширення федералістських ідей в Російській імперії ХІХ ст. традиційно повязують з таємними гуртками, особливо з “Товариством обєднаних словян”, яке діяло тільки в українських землях та ставило за мету перебудову Росії на федерацію. Дисертант відзначає, що більшовики були вимушені прийняти федеративну ідею, але Радянський Союз, хоч і був проголошений федерацією народів, на думку абсолютної більшості західних і вітчизняних фахівців, таким не був. Зазначається, що такий стан речей можна обґрунтувати обєктивними умовами неможливості всебічного і неупередженого аналізу політичних систем в умовах тоталітаризму та браку новітньої літератури в сучасних умовах економічної кризи, але фактом залишається те, що, не дивлячись на певну обізнаність з класичною думкою федералізму, багатьом українським дослідникам помітно бракує ознайомлення із сучасним станом федералізму як на теоретичному рівні, так і вивчення його розвитку на практиці. Для цього дисертант у першому підрозділі “Федералізм і федеративні системи як явища політики” вивчає історичні передумови, зародження та етапи становлення федеративних систем у світі, а також їх еволюцію на тлі загального розвитку людства. “Федерація” - форма децентралізованого державного устрою, в якій ознаки державного утворення притаманні як державі в цілому, так і її складовим частинам (штати, провінції, кантони, землі, республіки і т. ін.), що вважаються субєктами федерації, а вищі органи як держави в цілому, так і субєктів федерації мають широку сферу власної виключної компетенції.