Висвітлення розпаду органічної цілісності відродженського світовідчування і поляризації напрямків бароко і класицизму. Трансформація художніх смаків і потреб, що пов’язана з об’єктивним загальним процесом поступового розкладу ренесансного гуманізму.
При низкой оригинальности работы "Еволюція гуманістичних ідей в Італії XVII-першої половини XVIII ст.: бароко і класицизм", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Цей принцип Маріно вважав, напевно, загальним для всіх мистецтв, оскільки виходив з уявлення, що живопис є німа поезія, а поезія - живопис, що говорить; він же одним з перших заявив, що музиці необхідні слова, тобто вважав музику і поезію спорідненими мистецтвами, які добре сполучаються. Автор першої опери, співак і композитор Пері, вважав свій твір «родом драматичної поезії, проте, спів повинен замінити мовлення» [3,66], Берніні говорив, що «зміг певною мірою обєднати скульптуру з живописом» [4,III, 45]. Його праця «Трактат про дотепність» («Trattato de acutezza») побачив світ у 1639 році, у ньому Перегріні означив основні поняття естетики бароко; він, навіть захоплюючись новаторством Маріно, все ж критикував крайнощі «сучасного стилю», тому і вважається прихильником «поміркованого бароко» [5,147]. Якщо для теоретиків класицизму творчість художника є діяльність розуму, і тому головні достоїнства мистецтва вбачаються в породжуваних розумом ясності, слушності й упорядкованості форми, то барочна концепція творчості вважає основною будівничою силою дотепність, котра, як розяснює інший теоретик італійського бароко Еммануеле Тезауро, «здатна розпізнати і сполучити найвіддаленіші сутності» [6,ІІ,626]. Істинне в мистецтві - не те, що істинне в природі; поетичні задуми «не є істинними, але наслідують істину», дотепність створює фантастичні образи, «з нематеріального творить побутуюче» [6,ІІ,626].
Список литературы
1. Сабадаш Ю.С. «Новий гуманізм» Ауреліо Печчеї // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Випуск ХІІІ: Зб. наук. праць. - К.: Міленіум, 2004. - С.104-111; Сабадаш Ю.С. Маньєризм як форма гуманізму // Культура і сучасність: Альманах. - К., 2005. - № 2. - С. 10-16; Сабадаш Ю.С. Веризм як гуманізм життєвої правди //Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. Альманах: Зб. наук. праць. Вип. 17. - К., 2006. - С.92-99.
2. Горфункель А.Х. От «Торжества Фомы» к «Афинской школе» //История философии и вопросы культуры. - М., 1975.
3. Музыкальная эстетика Западной Европы ХУІІ-ХУІІІ в.- М., 1971.
4. Мастера искусства об искусстве. - М., Т. 3. - 1967.
5. Голенищев-Кутузов И.Н. Барокко и его теоретики. - ХУІІ век в мировом литературном развитии. - М., 1969.
6. История эстетики. // Памятники мировой эстетической мысли. - В 5-ти т. - Т.2. - М., 1964.
