Еволюція етномовних процесів в Україні наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. - Автореферат

На жаль, не лише в науковій літературі, а насамперед у публіцистиці, продовжують існувати радянські міфологеми про "зростання поліетнічності населення" України. Ще більшій міфологізації піддається мовна структура населення: свідомо перебільшується чисельність російськомовного населення України та рівень мовної асиміляції (зросійщення) українців, а, відповідно, применшується чисельність україномовного населення. Предмет дослідження - сукупність основних тенденцій у динаміці етнічної та мовної структури населення України наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст., особливостей його територіального розміщення, процесів мовної асиміляції та причин, що зумовили ці зміни. Верхня межа: Всеукраїнський перепис 2001 року засвідчив результати змін етнічної та мовної структури населення протягом першого десятиліття незалежності України. Мета дослідження полягає в розкритті сутності етномовних процесів в Україні й встановленні етномовної структури населення, з урахуванням її територіальних особливостей, опираючись на науковий доробок попередників та залучення широкого кола джерел.У першому розділі "Історіографія та джерела дослідження етномовних процесів в Україні" встановлено стан наукової розробки проблеми, проведено огляд джерельної бази, розкрито методологію дисертаційного дослідження. Останніми роками посилилася увага вивчення витоків, сутності, наслідків демографічної кризи в Україні та пошуку шляхів її подолання, проводиться аналіз трудової міграції українців за кордон. Особлива увага звернута на документи, у яких визначено державний статус української мови: Конституція України (стаття 10), Закон "Про мови в Українській РСР" (1989 р.), Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 51 народного депутата України про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України (1999 р.), а також урядові документи, в яких визначалися заходи з його реального набуття: Державна програма розвитку української мови та інших національних мов в Українській РСР на період до 2000 року (1991 р.), Комплексні заходи щодо всебічного розвитку і функціонування української мови (1997 р.), Про внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів № 998 від 8 вересня 1997 року (2000 р.). Опрацьовані також і чинні документи, що визначають статус етнічних (національних) меншин: Закони України "Про національні меншини в Україні" (1992 р.), "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" (2003 р.) та Концепція державної етнонаціональної політики України. Сутність цих суперечностей полягає насамперед у тому, що росіяни разом зі зросійщеними за мовою українцями та представниками інших етносів, залишаючись у меншості у загальній чисельності населення, складають більшість на верхніх щаблях суспільної піраміди, у тому числі й серед осіб із вищою освітою, за винятком західних областей, сільських районів та невеликих міст інших областей.