Дослідження основних рис общинної організації давньоруських словян, її еволюції та соціальної структури суспільства ранньофеодальної держави Київська Русь. Причини диференціації суспільства: розвиток ремесла, торгівлі, воєнні заходи, збирання данини.
ЗМІСТ Вступ Розділ 1. Зародження общинної організації серед слов’янських племен 1.1 Община і її роль у суспільстві 1.2 Поселення антів або венедів та їхня громадська та державна організація 1.3 Особливості общинної організації східних слов’ян Розділ 2. Сільська община, як основа давньоруської суспільної організації 2.1 Причини розкладу сільської давньоруської общини 2.1.1 Розвиток ремесла 2.1.2 Розвиток торгівлі 2.1.3 Воєнні заходи князів 2.1.4 Збирання данини 2.2 Організація влади і управління в давньоруській общині часів Київської Русі Висновки Список використаної літератури Вступ Більшість істориків вважає, що словяни відокремилися від індоєвропейської спільності в середині II тисячоріччя до н.е. До складу общини входило 50-60 домогосподарств, кожне з яких жило великою родиною (батько й мати, дорослі сини із дружинами й дітьми). Традиції общинності, соборності, мирського самоврядування глибоко ввійшли в життя й побут словянських народів, переймали кочовими племенами, що осідали на сусідніх землях. У них осідали вибрані із родоплемінної знаті князі із дружинами. Вже в VI-VII ст. виникли великі міста: Київ - у полян, Чернігів - у жителів півночі, Новгород - в ільменських словян. Це сприяє якісним зрушенням у дослідженні як матеріальної культури, так і різноманітних сторін суспільного життя східних слов’ян переддержавного періоду та за часів Київської Русі. Мета і завдання дослідження - відтворення соціального розвитку слов’ян Правобережної України та еволюція давньоруської общини напередодні утворення Київської держави та за її часів. Результати дослідження можуть бути використані студентами гуманітарних факультетів в підготовці до нормативних та спеціальних курсів у вищих навчальних закладах, для написання наукових, курсових, дипломних робіт з давньої історії України. Зародження общинної організації серед слов’янських племен 1.1 Община і її роль у суспільстві Вважають, що з появою держави роль соціального організму переходила від общини до держави, община ж ставала суборганізмом. Так, за В.Р. Кабо, первісне плем’я - це зона, інформаційні зв’язки в середині якої інтенсивніші, ніж за її межами [33, 26]. Так, ми маємо приклади розсіяння населення давньоруських общин за набігів кочовиків і, навпаки, зосередження в певних місцях, коли така загроза минала. 1.2 Поселення антів або венедів та їхня громадська та державна організація Словян під назвою венедів згадували старогрецькі та римські письменники від VII в. до Р. X.: Гесіод, Геродот, Софокл, Скілан, Корнелій Непот, Пліши, Таціт, Птоломей. Нідерле - волинянами, В.О. Ключевський - дулібами, М.С. Грушевський - українцями. Боротьба виявилася нещасливою для антів: потрапили до полону (були забиті Бож із синами та 70 старійшин. Вона була формою землеробського виробництва, що відповідала низькому рівневі техніки [35, 46].
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
