Евфемізація і дисфемізація у фразеотворенні говірок сходу України - Автореферат

Пошуки нової функціонально-мовленнєвої парадигми в останні роки викликали пильну увагу вчених до природи фразеологічних одиниць (ФО) як знаків вторинного найменування з потужним емоційно-експресивним та оцінним потенціалом, як репрезентантів матеріальної й духовної культури, показників особливостей асоціативно-образного мислення. Значне місце в українському фразеологічному корпусі посідають ареальні фразеологічні одиниці (АФО), вивчення яких розпочалося майже два століття тому. Міняйла (2001), хоч і в ньому предмет вивчення формулюється досить широко - «семантична й структурна динаміка ареальних фразеологізмів сходу України у процесі їх творення й функціонування». Актуальність дисертаційної роботи визначається відсутністю в українському мовознавстві монографічного дослідження, у якому б на матеріалі численних стійких ареальних образних виразів здійснювався багатовимірний опис евфемізації й дисфемізації. Аналіз наукових робіт показав, що евфемістичні й дисфемістичні ФО не були предметом жодного спеціального монографічного дослідження, хоч саме в стійких виразах найкраще поєднуються емпіричні знання й оцінка, експлікується суспільний досвід, звичаї народу, особливості менталітету.У першому розділі «Евфемізація і дисфемізація як комплексні соціопсихічні й лінгвістичні феномени» розглянуто основні напрями дослідження евфемізмів, окреслено спільні й диференційні ознаки евфемістичних і дисфемістичних АФО, визначено роль асоціативного психолінгвістичного експерименту в їх розмежуванні, установлено основні способи та чинники формування стійких замінників, роль компонентного складу у формуванні евфемістичного й дисфемістичного нашарувань. Збір та інтерпретація евфемістичних (а за традицією, і дисфемістичних) замінників фактично починається лише в ХХ столітті (Л. Так, серед 3000 АФО, уміщених у «Фразеологічному словнику говірок Нижньої Наддніпрянщини» (2001), В.Чабаненко відзначає лише три евфемістичні замінники: риби наловить «евфемізм зі значенням «не втримати сечу», шось рукате «евфемістична назва злодія», як де дінеться (дінуться) «евфемізм зі значенням «як помре (помруть)». Метафора - чи не найкращий спосіб затемнити, прикрасити предмет, ознаку, явище, особливо при утворенні евфемістичних АФО на позначення реалій, дотичних до смерті: обрести вічний сон «померти», вибиратися (збиратися) додому «бути близьким до смерті»; зовнішності людини: знак питання «горбатий», колобок обстрижений «лисий»; негативних рис характеру: старий циган «хитрий», язик в голках «злий»; вчинків: уступити в голову «обманювати», намилити носа «побити»; розумової неповноцінності: тяма заблудилась «дурнуватий»; делікатних понять, зокрема «вагітна»: вишенька пузата, надута на життя. Метонімічні евфемістичні АФО часто постають на основі зображення фізіологічних процесів людини: прогулятися за куток, піти в садочок «випускати сечу»; статевих стосунків: проблукати в бурянах «зраджувати в подружньому житті»; смерті: зарити в глину «померти», дивитися в труну, поглядати на Кіровку «бути близьким до смерті».Евфемістичні й дисфемістичні стійкі ареалізми українських східнослобожанських та східностепових говірок, упорядковані й репрезентовані в роботі, відображають систему цінностей мешканців сходу України, їхнє бачення навколишнього світу, віддзеркалюють особливості матеріального й духовного життя, подають лінгво-етнокультурну характеристику досліджуваного регіону. Вони становлять вагому частку ареального фразеологічного фонду, важливі для розвязання низки питань формування загальномовної фразеології, указують на селективність процесів фразеологізації. Згідно з традицією евфемізми / дисфемізми нерідко розглядаються як евфемізми; до того ж суміжні явища утруднюють розрізнення фразеологічних членів опозиції «евфемізм - дисфемізм». При цьому спостерігається певна їх «вибірковість» на ділянці табуйованих сфер: метафоричні вирази характерні в тих випадках, коли йдеться про смерть, вчинки, зовнішній вигляд людини, делікатні поняття, інтелектуальні здібності; метонімічні АФО властиві сферам смерті, фізіологічних процесів, стосунків та подружнього життя; каламбур частіше застосовується для завуальовування прямих назв фізіологічних процесів людини, сприяє затемненню поняття «смерть». У сфері інтимних стосунків і подружнього життя вирізняються переважно евфемістичні позначення; сфері фізіологічних процесів людини властива майже стовідсоткова евфемізація; сфера пороків і вчинків людини вербалізована евфемістичними й дисфемістичними виразами приблизно однаковою мірою; сфера негативних рис людини, її інтелектуальних здібностей реалізована переважно дисфемістичними фразеологізмами, часто компаративними ареалізмами, де образними конкретизаторами виступають негативно конотовані компоненти.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Евфемістичні й дисфемістичні стійкі ареалізми українських східнослобожанських та східностепових говірок, упорядковані й репрезентовані в роботі, відображають систему цінностей мешканців сходу України, їхнє бачення навколишнього світу, віддзеркалюють особливості матеріального й духовного життя, подають лінгво-етнокультурну характеристику досліджуваного регіону. Вони становлять вагому частку ареального фразеологічного фонду, важливі для розвязання низки питань формування загальномовної фразеології, указують на селективність процесів фразеологізації. Специфіка фразеологічних субститутів говірок сходу України, проблеми вивчення спричинені такими їх ознаками, як новоствореність і маргінальність.

Згідно з традицією евфемізми / дисфемізми нерідко розглядаються як евфемізми; до того ж суміжні явища утруднюють розрізнення фразеологічних членів опозиції «евфемізм - дисфемізм». Проте між ними існує помітна різниця, зокрема

1) у цільовій настанові («покращення» / «погіршення» денотата);

2) у ступені виразності (дисфемізми характеризуються більшою експресією, емоційністю);

3) в обовязковості стилістичного забарвлення (евфемізми можуть зближуватися з нейтральними перифразами). Особливість евфемізмів - намагання досягти комунікативного компромісу, тобто «зняти, замінити заборонну форму, зберігаючи вихідний зміст, натякнути на яскраву експресію прототипу» (В. Телія). Ефективним способом у розмежуванні евфемістичних і дисфемістичних АФО виявився асоціативний психолінгвістичний експеримент, який може бути застосований практично до всього корпусу ареальних виразів.

У суто лінгвістичному плані евфемістичні й дисфемістичні стійкі замінники є перифразами (у широкому розумінні), функціональне призначення яких - «затемнювати» обєкт зображення чи «помякшувати» його соціальне звучання.

У процесі аналізу ареальних евфемістичних і дисфемістичних виразів виокремлені метафора, метонімія, менше - каламбур як основні семантичні способи ареального фразеотворення. При цьому спостерігається певна їх «вибірковість» на ділянці табуйованих сфер: метафоричні вирази характерні в тих випадках, коли йдеться про смерть, вчинки, зовнішній вигляд людини, делікатні поняття, інтелектуальні здібності; метонімічні АФО властиві сферам смерті, фізіологічних процесів, стосунків та подружнього життя; каламбур частіше застосовується для завуальовування прямих назв фізіологічних процесів людини, сприяє затемненню поняття «смерть».

Важливу роль у формуванні дисфемістичного й евфемістичного нашарувань відіграє компонентний склад виразу. Для дисфемістичних АФО характерні пейоративно забарвлені компоненти, слова-символи для позначення чогось непривабливого, жаргонно-просторічні лексеми, оніми з усталеною негативною конотацією тощо; для евфемістичних - мікролокальні оніми, псевдовласні утворення.

Проаналізовані 1730 евфемістичних і дисфемістичних виразів, що відбивають говіркові особливості мовців 300 населених пунктів Луганщини й Донеччини, свідчать про закорінену в свідомість людини віру в мовну магію (що є характерною рисою давнього словесного табу) і бажання мовця запобігти комунікативному конфлікту (що є ознакою сучасного табу). Характер відбиття табу в АФО полягає у виборі сфер табуювання, його продуктивності як семантичного чинника становлення ареалізму, стійкості протягом тривалого часу, у ціннісно-соціальних орієнтирах.

Евфемістичними й дисфемістичними надслівними одиницями найчастіше повторно лінгвалізуються такі явища дійсності, як смерть, інтимні стосунки й подружнє життя, фізіологічні процеси людини, її пороки і вчинки, негативні риси та інтелектуальні здібності. У всіх сферах спостерігається градація евфемістичності.

У досліджуваному ареалі виділено й детально описано 45 семантичних рядів. Кількісними і якісними показниками відзначаються замінники на позначення смерті, серед яких вирізняються й субститути з “подвійним» затемненням, і вислови з прямими, “небажаними» номінаціями поховальних реалій, що свідчить про послаблення евфемістичної функції ареалізму. Аналіз сфери смерті доводить чисельну перевагу евфемістичних виразів над дисфемістичними (серед 104 проаналізованих східноукраїнських АФО семантичного ряду «бути близьким до смерті» виділено 78 евфемістичних виразів, 23 ареалізми, евфемістична функція яких послаблена, лише 3 дисфемістичні замінники). У сфері інтимних стосунків і подружнього життя вирізняються переважно евфемістичні позначення; сфері фізіологічних процесів людини властива майже стовідсоткова евфемізація; сфера пороків і вчинків людини вербалізована евфемістичними й дисфемістичними виразами приблизно однаковою мірою; сфера негативних рис людини, її інтелектуальних здібностей реалізована переважно дисфемістичними фразеологізмами, часто компаративними ареалізмами, де образними конкретизаторами виступають негативно конотовані компоненти.

Розгляд східноукраїнських фразеологічних субститутів за єдиним принципом (зважаючи на ступінь евфемістичності) свідчить про

1) динаміку й безперервність їх становлення;

2) незначну перевагу евфемізмів над дисфемізмами;

3) значущість окремих компонентів, особливо символів, конотативних онімів, міфологем, мікротопонімів.

Аналізовані евфемістичні й дисфемістичні фразеологізми, відбиваючи етнокультурну ситуацію східноукраїнського регіону, утворюють широкий пласт стійких вторинних найменувань. Такі ареалізми становлять мовну парадигму, у центрі якої перебуває людина-адресант, що звертається до адресата в певній ситуації з певною інтенцією або характеризує якісь реалії. Вони розкривають вплив людського чинника на безперервний процес фразеотворення, демонструють вагому роль мікролокалізмів у формуванні евфемістичного значення, варіювання одиниць стилістично зниженого плану, підтверджують не тільки специфічність, але й належність усього масиву фразеологічних ареалізмів сходу України до єдиного українського діалектного обширу.

1. Ареальні евфемістичні відповіді на питання «Куди йдеш?» із компонентом власна назва // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту ім. Т. Шевченка: Філол. науки. - 2001. - № 12. - С. 197 - 201.

2. Роль власної назви у формуванні фразеологічного значення // Славянская фразеология в ареальном, историческом и этнокультурном аспекте: Матер. Междунар. науч. конф. - Гомель: ГГУ им. Ф. Скорины, 2001. - С. 203 - 207.

3. Фразеологізми семантичного поля «пити, пиячити» в контексті національної культури // Образне слово Луганщини: Тези І регіон. наук.-практ. конф. - Луганськ, 2002. - С. 86 - 88.

4. Евфемістичні фразеологічні одиниці в лексикографічних працях // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту ім. Т. Шевченка: Філол. науки. - 2003. - № 3. - С. 213 - 218.

5. Евфемістичні ареальні фразеологічні одиниці для характеристики внутрішніх рис людини // Образне слово Луганщини: Тези ІІ регіон. наук.-практ. конф. - Луганськ, 2003. - С. 136 - 140.

6. Семантичний аналіз евфемістичних фразеологічних одиниць // Образне слово Луганщини: Тези ІІІ регіон. наук.-практ. конф. - Луганськ, 2004. - С. 90 - 92.

7. Евфемістичні фразеологізми у творах Г.Ф. Квітки-Основяненка // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. пр. - Х.: Харк. держ. пед. ун-т ім. Г. Сковороди, 2004. - Вип. 11. - Ч. І. - С. 158 - 162.

8. Дисфемізація у фразеологічній номінації зовнішніх рис людини (на матеріалі східнослобожанських та східностепових говірок Донбасу) // Діалектологічні студії. 4: Школи, постаті, проблеми. - Л.: Ін-т українознавства ім. І. Крипякевича НАН України, 2004. - С. 301 - 307.

9. Евфемізм - дисфемізм - перифраза // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна: Серія філологія. - Х., 2004. - Вип. 42. - С. 71 - 74.

10. Евфемістичні фразеологічні одиниці на позначення фізіологічних актів людини // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту ім. Т. Шевченка: Філол. науки. - 2004. - № 5. - С. 163 - 169.

11. «Старий»: у літах чи пень трухлявий // Культура слова. - К., 2004. - Вип. 64. - С. 102 - 103.

12. Теоретичні засади дисфемізації та способи творення ареальних дисфемістичних фразеологічних одиниць (на матеріалі східнослобожанських та східностепових говірок) // Лінгвістика: Зб. наук. пр. - Луганськ: Альма-матер, 2004. - № 1. - С. 126 - 134.

13. Способи творення евфемістичних фразеологічних одиниць (на матеріалі східнослобожанських та східностепових говірок Донбасу) // Лінгвістика: Зб. наук. пр. - Луганськ: Альма-матер, 2004. - № 2. - С. 64 - 71.

14. Евфемізм як чинник вторинної номінації // Лінгвістика: Зб. наук. пр. - Луганськ: Альма-матер, 2005. - № 1. - С. 25 - 33.

Размещено на .ru