Етнополітичні процеси на Лемківщині - Автореферат

Знання етнокультурних надбань свого народу, його історії сприяють утвердженню міцної національної ідентичності як етнічних груп в цілому, так і етнофорів зокрема. Зважаючи на сучасні глобалізаційні процеси, які значною мірою поглинають етнокультурну самобутність етнографічних груп, а лемків особливо, актуальним є дослідження їхньої культури та питань національно-культурного й політичного розвитку. Довготривалий період бездержавності української нації та входження її етнічних територій до складу різних державно-політичних утворень зумовлювали певну інертність у розвитку національного руху в периферійних етнографічних районах. Зважаючи на геополітичне становище та політику угорської, польської, словацької та чеської державних влад, утвердження національної ідентичності лемків мало певні особливості. Предметом дослідження є суспільно-політичний та національно-культурний рух на Лемківщині, який визначав характер та особливості національної самоідентифікації лемків.У першому розділі “Методологія та джерельно-історіографічна база дослідження” розглянуто методологічні аспекти роботи, охарактеризовано джерела та історіографію проблематики. Становлення партійно-політичного життя серед лемків розкривають звіти, протоколи та листування про діяльність партійних осередків, які зберігаються у фондах 344 “Українське національно-демократичне обєднання 1925-1939 рр.” та 351 Центральний комітет українського селянсько-робітничого соціалістичного обєднання “Сельроб”. У фондах Державного архіву Львівської області: 1 “Львівське воєводське управління 1920-1939 рр.” та 121 “Львівське воєводське управління державної поліції 1920-1939 рр.” зберігаються щотижневі, місячні та квартальні звіти державної поліції Львівського воєводства про суспільно-політичний та культурно-освітній розвиток у повітах. Фонди 2 “Президія Земського уряду Підкарпатської Русі 1928-1938 рр.”, 21 “Крайове управління Підкарпатської Русі 1928-1938 рр.”, 29 “Президія Цивільної Управи Підкарпатської Русі 1919-1928 рр”, 63 “Громадянське управління Підкарпатської Русі 1919-1928 рр.” Державного архіву Закарпатської області містять звіти та листування з відділами поліції та окружними урядами про організацію та діяльність осередків товариств “Просвіта” та “О. Фонди 23 “Староство повітове Сяноцьке 1918-1939”, 790 “Староство повітове Ясельське 1918-1939” та 791 “Староство повітове Горлицьке 1918-1939” вміщують звіти про соціально-економічне становище лемків, виборчий рух, діяльність громадсько-культурних товариств, політичних партій.На 1900 р., за нашими підрахунками, у галицькій частині Лемківщини, не враховуючи Ліський повіт, було 132176 греко-католиків та загалом 131185 осіб, які розмовляли руською мовою. У Сяноцькому повіті з 588 осіб 486 (82,7%) були польської національності і тільки 96 - українці. Згодом польські власті визнали, що його безпосередніми причинами були, з одного боку, господарська криза, а з іншого - зростання свідомості лемків, що спричинилось до особистих вимог і було наслідком активної національно-політичної діяльності. У другому підрозділі “Вплив українських визвольних змагань на державотворчі процеси на Лемківщині впродовж 1918-1920 рр.” зазначається, що переломним етапом у розгортанні національного руху на Лемківщині були українські визвольні змагання 1918-1920 рр. Певною мірою був загальмований прогресуючий характер москвофільських тенденцій серед лемків, що активізувало українські національні домагання серед населення та пожвавило етнічної консолідації процеси в регіоні.Оскільки окремі частини Лемківщини знаходились під впливом різних державно-політичних центрів, процес формування та утвердження української національної ідентичності лемків відзначався нерівномірністю. У звязку з цим українська національна свідомість серед лемків носила яскраво виражений ситуативно-індивідуальний характер. Загалом, для лемків характерний був індиферентний тип національної ідентичності. Важливим етапом, який певною мірою активізував процеси української національної ідентичності серед лемків, були українські національно-визвольні змагання 1918-1920 рр., які започаткували посилення тенденцій консолідації на Лемківщині навколо української національної ідеї. Обмежений культурно-просвітній та національно-політичний рух на закарпатській частині Лемківщини (Пряшівщині) та діяльність осередків карпатсько-руського характеру гальмували українську національну самостійною ідентифікацію цієї частини лемків.

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У “Висновках” узагальнюються основні положення дисертаційної роботи. Лемківщина перебувала у складних геополітичних умовах. Географічна віддаленість лемків від основного масиву етнічно-генетичних та етнічної консолідації української нації значною мірою гальмувала розгортання національно-культурного та суспільно-політичного руху. Оскільки окремі частини Лемківщини знаходились під впливом різних державно-політичних центрів, процес формування та утвердження української національної ідентичності лемків відзначався нерівномірністю.

На відміну від українських етнографічних масивів Бойківщини та Гуцульщини, розгортання культурницької та політичної фаз національного відродження на Лемківщині проходило із значним запізненням. У звязку з цим українська національна свідомість серед лемків носила яскраво виражений ситуативно-індивідуальний характер. Домінуючі впливи серед галицьких лемків спочатку належали москвофілам. Натомість серед закарпатських лемків, які перебували у полоні мадяризації, зароджувався русинофільський рух. Загалом, для лемків характерний був індиферентний тип національної ідентичності.

Певні ознаки українського національного самопізнання формувались на побутовому рівні, насамперед у середовищі сімї, під впливом традиційно-звичаєвих норм, фольклору, мови, релігії.

Важливим етапом, який певною мірою активізував процеси української національної ідентичності серед лемків, були українські національно-визвольні змагання 1918-1920 рр., які започаткували посилення тенденцій консолідації на Лемківщині навколо української національної ідеї.

Пожвавлення українських національних впливів серед лемків спостерігається з другої половини 1920-х та особливо в 1930-х рр.

Особливу роль у цьому відіграли товариства “Просвіта” та “Рідна школа”. Поряд із етнокультурними впливами на становлення національної ідентичності лемків все більшу роль починала відігравати політична діяльність.

Обмежений культурно-просвітній та національно-політичний рух на закарпатській частині Лемківщини (Пряшівщині) та діяльність осередків карпатсько-руського характеру гальмували українську національну самостійною ідентифікацію цієї частини лемків.

Серед факторів, які сприяли формуванню та розвитку української національної свідомості, виділялись національно-культурні та господарсько-економічні товариства, партійно-політичні осередки, національна преса та греко-католицька церква.

Роль носія національної свідомості серед лемків виконувала мало чисельна місцева українська інтелігенція, яка складалася в основному з священиків та вчителів. Характерним явищем для Лемківщини було намагання як польської так і словацької влади обмежити ресурс місцевих активістів, переселяючи їх в іншу місцевість.

Процес формування та становлення української національної ідентичності на Лемківщині відбувався за умов найсуворішої політики національної дискримінації, яка особливо активізувалась протягом 30-х рр. ХХ ст. етнографічний політичний нація

Проте серед лемків вона зазнала невдачі. Певною мірою етнополітика Польщі та Чехословаччини загальмовувала українські національно-культурні та суспільно-політичні процеси, однак не визначала їх.

Утвердження національної ідентичності лемків відбувалося за умов збереження своєї етнокультурної самобутності, яка фактично була базою для формування локальної ідентичності. Регіональна (локальна) ідентифікація серед лемків, на відміну від бойків та гуцулів, мала надзвичайно міцні позиції, які в багатьох випадках поглинали національні почуття.

Хоча лемки з усіх етнографічних груп найпізніше стали на шлях українського національного відродження, яке під впливом різних антинаціональних настроїв утверджувалось тут найповільніше, можна стверджувати про всезростаючі українські національні впливи серед них. Однак, незважаючи на активізацію української національної самоідентифікації лемків, на кінець 1930-х рр., цей процес не охопив усієї Лемківщини загалом і продовжував супроводжуватись ідентифікаційними суперечностями.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Громадсько-політичні впливи УНДО на Галицькій Лемківщині // Сторінки історії: Збірник наукових праць. - Випуск. 23. - К., 2006. - С. 118-124.

2. Лемківщина в період національно-визвольних змагань закарпатських українців наприкінці 1938 - початку 1939 рр. // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія історія. - 2005. - Випуск. 15. - С. 43-49.

3. Лемківщина під час національно-визвольних змагань українського народу в 1918-1919 рр. // Українознавчі студії. - 2005/2006. - №6-7. - С. 368-373.

4. Національна самостійна ідентифікація лемків на тлі етнічної політики Польщі та Чехословаччнини в 30-х рр. ХХ ст. // Київська старовина. - 2007. - №5. - С. 93-108.

5. Становлення національної ідентичності лемків // Київська старовина. - 2006. - №3. - С. 97-104.

6. Лемківщина в національно-визвольних змаганнях українського народу 1918-1919 рр. // Україна Соборна. Збірник наукових статей. - К.: Інститут історії України НАН України, 2005. - Випуск 2. - Ч. ІІІ. Історична регіоналістика в контексті соборності України. - С. 279-284.

7. Особливості становлення національної ідентичності лемків в контексті етнополітичних процесів наприкінці ХІХ - 30-х рр. ХХ ст. // Лемківщина. - 2007. - №4. - С. 7-8.

8.Proces ksztaltowania sie ukrainskiej swiadomosci narodowej wsrod Lemkow po obu stronach Karpat w okresie od konca ХІХ wieku do konca lat trzydziestych ХХ wieku // Biuletyn Ukrainoznawczy. - 2006. - №12. - S. 158-170.

Размещено на .ru