Аналіз внутрішніх і зовнішніх факторів розпаду Югославії. Узагальнення і аналіз етнополітичних аспектів розвитку СФРЮ. Вплив проголошення республік на розпал громадянської війни в Югославії. Етнонаціональний конфлікт у Боснії й Герцеговині в 1992-1995 рр.
При низкой оригинальности работы "Етнополітичні аспекти розвитку Югославії на початку 90-х років", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Зміст Вступ Розділ 1. Розпад СФРЮ і формування самостійних держав 1.1 Розвиток Югославської кризи 1.1 Причини та наслідки югославського конфлікту Розділ 2. Загострення міжнаціональних відносин та війни за незалежність 2.1 Складові косовського конфлікту 2.2 Війна за незалежність Словенії 2.3 Бойові дії на території Хорватії 2.4 Етнонаціональний конфлікт у Боснії й Герцеговині в 1992-1995 рр. 2.5 Участь міжнародних організацій у врегулюванні етнічних конфліктів Висновки Список використаної літератури Вступ Актуальність теми дослідження. Кінець XX століття в історії Європи ознаменувався розпадом одної з великих держав континентальної Європи - Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії. Крах комуністичних режимів у країнах Східної Європи й Радянському Союзі заклав заряд потужної руйнівної сили під неміцний фундамент югославської федерації. Конфлікт у колишній Югославії, почавшись як внутрішньодержавний, переріс свої рамки. Він супроводжувався сплеском націоналізму й сепаратизму, що призвело до збройних зіткнень, громадянських війн й геноциду національних меншин. Після закінчення епохи « холодної війни» Балкани, що перебувають на перетинанні Європи й Близького Сходу, з їхньою політичною, конфесіональною й національною неоднорідністю виявилися вкрай уразливі з погляду появи нових погроз міжнародній безпеці, таких як тероризм. З початку розпаду Югославії й по сьогоднішній день урегулюванням югославської кризи займалися різні міжнародні організації: ООН, ОБСЄ, Європейське співтовариство (з 1992 р. - Європейський союз), НАТО, але нікому не вдалося добитися повного його врегулювання, про що свідчать триваючі дискусії щодо статусу найбільш проблемних регіонів, таких як Косово. У ході громадянської війни й розпаду від Великої Югославії наприкінці XX століття відділилися чотири із шести союзних республік (Словенія, Хорватія, Боснія й Герцеговина, Македонія). Тоді ж на територію спочатку Боснії й Герцеговини, а потім автономного краю Косово були введені миротворчі сили ООН під керівництвом США. У Косово, під приводом урегулювання згідно з мандатом ООН міжетнічного конфлікту між сербським і албанським населенням, США і їх союзники провели воєнну операцію по захопленню й фактичному відділенню від Югославії й Сербії цього автономного краю, який виявився під протекторатом ООН. Тим часом Югославія, у якій на початку XXI століття залишалося дві республіки, перетворилася в Малу Югославію (Сербію й Чорногорію). [38, 74] У результаті саме в ці роки відбувся розпад СФРЮ: в 1991 р. з неї виділилися Словенія, Хорватія, Боснія й Герцеговина, Македонія, а в 1992 р. сформувалася нова югославська федерація - Союзна Республіка Югославія (СРЮ), у яку ввійшли Сербія й Чорногорія. Однак ця самопроголошена республіка не була визнана ООН, яка направила в Хорватію миротворчий контингент, щоб запобігти військовому розвитку конфлікту.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
