Етнонаціональна політика в Україні - Реферат

Першочерговими потребами є наукове осмислення вітчизняної етнонаціональної самоорганізації, проблем національної державності й державного управління національною структурою; формування соціально-політичних важелів розвязання суперечностей у сфері етнонаціональних відносин; всебічний аналіз існуючих форм національного обєднання і моделювання нових, їх реалізація в поєднанні з фундаментальними цінностями українського демократичного самовідродження відображає принципово нові форми взаємодії народів для досягнення суспільної гармонії.Вирішення національного питання в Україні на сучасному етапі можна визначити як: а) суверенізацію особистості, втілення в життя національних прав людини; Вдосконалення життєдіяльності української нації на сучасному етапі передбачає повноцінне національне буття, гармонійний розвиток і ефективне функціонування української мови, культури, фольклору, етнографічного елемента. Етнонаціональна політика в Україні означає відродження й збереження духовної та культурної спадщини не тільки українців, а кожного з етносів, що населяють її територію. Можливо, через те що Україна майже не має власного досвіду вирішення проблем відносин держави і нації, розвязання національного питання, її етнонаціональний розвиток в умовах перехідного періоду, по суті, не вийшов за межі конституювання атрибутики держави. Важливим завданням сучасної етнонаціональної політики має стати вироблення позиції з усіх принципових аспектів розвитку етнонаціональних процесів - законодавчих, правових, політичних, економічних та ідеологічних, її мета - формування суспільства, у якому гармонійно розвиватимуться всі етноси, етнічні групи, а етнонаціональна політика буде засобом духовного розвою української нації, її соціального, економічного, політичного розвитку.Вважливе місце в зазначеному контексті належить етнонаціональному чиннику, який суттєво впливає на досягнення загального добробуту, злагоди та партнерства, утвердження в Україні плюралістичного суспільства, якому властиві зростання значення прав особи та етносів, людини і територій, природної соціальності, духовності індивідуумів і форм їх відтворення. Проблеми співвідношення прав нації, громадянина та держави - основа національного відродження, стрижнем якого має бути загальнодержавна ідея. Врахування етнонаціональних потенцій дає можливість: - у духовнокультурнт сфері всебічно підтримати відродження культурноетнічної самобутності українського народу й ЕТНОМЕНШИНУКРАЇНИ, його моральноетичних норм; обґрунтувати (виробити) нові норми; сприяти цінніснокультурологічному осмисленню фольклору, епосу та всього духовноісторичного надбання етносу; забезпечити оновлення й поглиблення мовнокультурних надбань; сприяти відродженню релігійноетичних цінностей минулої історії етносу; в економічній сфері забезпечити значне зростання виробничих сил суспільства, розвиток творчої праці людей, піднесення загального рівня матеріальних та духовних благ, технікотехнологічної творчості народу; вироблення нових поглядів на власність, способи трансформації господарської дбайливості, бережливого ставлення людей до природних багатств та природноекологічного середовища; якісно нове піднесення працьовитості народу, розвитку творчого потягу до праці як джерела всіх багатств тощо; у соціальнопобутовій сфері сприяти коригуванню усталених комунікативних звязків, відновленню забутих народних звичаїв, традицій та норм побутового спілкування людей; забезпечити вироблення нових ціннісних орієнтацій способу життя групи та особи; сприяти підвищенню чутливості суспільної свідомості до соціальної справедливості, добра, доброчесності.Гармонійна етнорегіональна політика дає змогу інститутам влади, державним службам наблизитися до потреб, запитів та інтересів різних за культурою груп, що мешкають в одній державі. Ефективна етнонаціональна політика потребує і відповідно інформаційно-аналітичного забезпечення, яке передбачає: розробку соціального паспорта регіону; вивчення соціальної, професійної, національної структури, демографічної ситуації та динаміки розвитку регіону; аналіз структури політичних сил, мети політики й поведінки національних груп, партій та рухів, дії національних еліт і адміністративних апаратів; вивчення політичних та економічних установок й поведінки основних груп національної, соціальної, політичної й адміністративної структур регіону; вивчення динаміки соціальної й політичної обстановки в регіоні, факторів напруженості та безпеки; узгодження конфліктних альтернатив політичного й економічного розвитку регіонів. Національне відродження передбачає: відновлення споконвічне притаманних українству духовноморальних і культурномистецьких цінностей; гуманізацію і демократизацію міжетнічних відносин, попередження етнонаціональних конфліктів; збереження територіальної цілісності, відмову від територіальних зазіхань, застосування сили в розвязанні будь-яких спірних питань; етнічну, політичну консолідацію кожного етносу на ґрунті спільності культурно-історичного минулого, національних цінностей та інтере

ЗМІСТ

Вступ

1. Мета і завдання вітчизняної етнонаціональної політики

2. Зміст, принципи і субєкти етнонаціонального розвитку

3. Етнонаціональні виміри і механізм вдосконалення українського суспільства

Список використаної літератури