Етнонаціональні державотворчі процеси в Україні (управлінський аспект) - Автореферат

Визначення та вирішення пріоритетних завдань щодо здійснення трансформаційних процесів в етнонаціональній сфері, обґрунтування концептуальних засад управління структурними змінами в міжнаціональних відносинах актуалізують проблему впровадження наукових засад формування ефективної системи державного управління. Вибір теми дослідження визначається: обєктивними соціально-економічними умовами необхідності впливу держави на етнонаціональну сферу, спрямованого на досягнення цілей її політики; Дослідження виконувалося згідно з комплексними науковими проектами “Удосконалення регіональних владних структур та механізмів їх функціонування шляхом використання та адаптації досвіду провідних демократичних держав світу” (ДР № 0100U001206), “Підвищення ефективності функціонування місцевих органів влади та управління” (ДР № 0102U001593) і “Розробка механізму надання якісних управлінських послуг органами влади на регіональному рівні” (ДР № 0102U001594), у підготовці яких здобувач брав безпосередню участь. Метою дисертаційної роботи є розробка й поглиблення теоретико-методологічних засад державного управління в етнонаціональній сфері, а також наукове обґрунтування нової концепції державного управління етнонаціональними процесами, яка була б адекватною сучасним соціокультурним реаліям, в умовах глобалізації сприяла б зміцненню стабільності українського поліетнічного суспільства та реалізації на новій основі стратегічних національних інтересів України, орієнтованих на інтеграцію до ЄС. Вперше у вітчизняній науці державного управління: визначено головне завдання державного управління етнонаціональною сферою, яке полягає в обґрунтуванні стратегічної мети розбудови національної держави з поліетнічним складом населення, зміцненні конституційного ладу як конкретного виразу інтересів суспільства.З цією метою сформульовано певні базові дефініції, визначено їх співвідношення та взаємозумовленість, у тому числі “орган виконавчої влади”, “орган державного управління”, “політика”, “етнонаціональна політика”, “етнополітика”, “управління етнонаціональними процесами”, “етнополітичний менеджмент”; обґрунтовано взаємозвязок влади, держави й управління етнонаціональними процесами. У другому розділі - “Державна етнонаціональна політика України - головний напрям управління національними процесами” - на основі аналізу державної етнонаціональної політики, яка в Україні, як і в будь-якій іншій державі, не є ізольованою від інших складових суспільства, робиться висновок, що вона як складова загальної політики здійснюється відповідно до тактичних, стратегічних та перспективних завдань держави, реалізувати які мають управлінські структури. Сформульовано базові напрями діяльності органів управління етнонаціональними процесами, серед яких: а) визнання прав людини й прав національностей в їх органічній єдності; б) гарантування всім громадянам України незалежно від їх етнічного походження рівних громадянських і політичних прав; в) пріоритет загальноцивілізаційних цінностей в європейському контексті порівняно з класовими, національними та іншими цінностями; г) підтримка самобутнього національно-культурного розвитку етноспільнот та їх самовизначення в різних формах, які не допускають загрози територіальній цілісності України; д) сприяння й реалізація національних інтересів за пріоритетності загальнодержавних та ін. Така управлінська політика призвела до подальшої уніфікації національного буття, руйнування цілісності нації, деформації національних культур, що зумовило підвищення національної свідомості, політизацію етносів і сепаратизм, процеси суверенізації націй. В основу державного управління етноміграційними процесами та адаптації мігрантів, наголошується в дослідженні, мають бути покладені такі правові норми: право національних етноменшин на самовизначення в тій чи іншій формі; забезпечення прав людини і прав національного колективу (етноспільноти) в їх організаційній єдності; право на вільне пересування й вибір місця проживання у своїй країні; право залишати країну проживання й повертатися до своєї країни; право на захист сімей, право шукати притулку від переслідування в інших країнах і користуватися ним; право на громадянство, а також на його зміну; право на забезпечення специфічних потреб осіб, які належать до національних меншин.У дисертації наведені теоретичні узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в розробці нової концепцію державного управління етнонаціональною сферою, використання якої сприятиме суттєвому підвищенню ефективності процесу прийняття управлінських рішень у галузі етнонаціональних відносин в Україні. Головне завдання державного управління в етнонаціональній сфері полягає в обґрунтуванні стратегічної мети: розбудові багатонаціональної держави, зміцненні конституційного ладу як конкретного прояву інтересів поліетнічного суспільства. Звідси випливає, що державницька ідеологія й державне управління в розбудові української національної держави покликані: формувати державницький ідеал, визначати основні ціннісні прі

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ