Розкриття етнолінгвістичного коріння лінгвокультурології. Відображення історії народу, стану того чи іншого етносу в сучасному суспільстві через мову в різних формах її існування. Розуміння матеріальної (артефакти) та духовної (ментафакти) культури.
Сьогодні етнолінгвістика “повернена на категорію етносу та на реконструкцію його культури на основі даних текстів, звичаїв, ритуалів, що збереглися” [14, 217]. Тому мета етнолінгвістики - продемонструвати, як мова в різних формах її існування, на різних етапах її історії відображала й відображає історію народу, стан того чи іншого етносу в сучасному суспільстві. Те чи інше культурне явище розглядається в лінгвокультурології в нерозривному звязку з мовою і через мову. Такий підхід ґрунтується на такому положенні: зміни мови та її одиниць (наприклад, семантичної структури слів) зумовлюються змінами в культурі, відповідно, мовні факти володіють пояснювальними можливостями щодо фактів культури, і навпаки, дослідження мовної картини світу (МКС) вимагає залучення фактів культурного характеру - як автохтонних для певного етносу, так і гетерохтонних, але типологічно подібних.
Вывод
Сьогодні етнолінгвістика “повернена на категорію етносу та на реконструкцію його культури на основі даних текстів, звичаїв, ритуалів, що збереглися” [14, 217]. Із цих даних “витягується” екстралінгвальна інформація. До того ж, якщо предметом етнолінгвістики є етнос у його відношенні до мови, то її висновки й рекомендації багато в чому спрямовані на етнографію та історію народу. Тому мета етнолінгвістики - продемонструвати, як мова в різних формах її існування, на різних етапах її історії відображала й відображає історію народу, стан того чи іншого етносу в сучасному суспільстві. Відповідно, обєкт лінгвокультурології вивчається на “межі” двох фундаментальних наук: мовознавства та культурології. Те чи інше культурне явище розглядається в лінгвокультурології в нерозривному звязку з мовою і через мову. Такий підхід ґрунтується на такому положенні: зміни мови та її одиниць (наприклад, семантичної структури слів) зумовлюються змінами в культурі, відповідно, мовні факти володіють пояснювальними можливостями щодо фактів культури, і навпаки, дослідження мовної картини світу (МКС) вимагає залучення фактів культурного характеру - як автохтонних для певного етносу, так і гетерохтонних, але типологічно подібних. Таким чином мова є архівом культурної інформації.
Перспективи подальших досліджень. Ми зазначали вище, що в сучасних лінгвістичних дослідженнях, присвячених вивченню взаємодії мови й культури, домінують лінгвокультурологічні та етнолінгвістичні розвідки. Показово, що лінгвокультурологія, набирає нині потужних обертів, “затінюючи” навіть етнолінгвістику. Цьому сприяє, імовірно, широке залучення для лінгвокультурологічного аналізу епістемологічного апарата ще однієї нової та перспективної дисципліни - лінгвоконцептології. Слід зауважити, що одне з ключових для лінгвокультурології понять - “культура” - потрактовується неоднозначно, бо воно може, наприклад, вживатися для характеристики певних історичних епох, конкретних спільнот, а також специфічних сфер діяльності або життя (культура праці, художня культура). В.М. Телія пише, що “культура - це частина картини світу, яка відображає самосвідомість людини, що історично видозмінюється у процесах особистісної або групової рефлексії над ціннісно значущими умовами природного, соціального та духовного буття людини” [15, 18], що свідчить про тісний звязок культури з концептуальною картиною світу (ККС), тому наступне наше дослідження присвячене саме лінгвоконцептологічним витокам лінгвокультурології. культура мова ментафакт етнолінгвістичний
Список литературы
1. Бурда-Лассен О.В. Переклад як процес декодування ментальної ідентичності нації (на матеріалі українських і німецьких етнолексем міфологічного походження): Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.16. - Київ, 2004. - 189 с.
3. Воробьев В.В. Лингвокультурология: Монография /Владимир Васильевич Воробьев. - М.: РУДН, 2008. - 336 с.
4. Герд А.С. Введение в этнолингвистику. - СПБ.: Изд-во СПБГУ, 1995. - 92 с.
5. Голубева Н. А. Слово. Текст. Дискурс. Прецедентные единицы // Язык, коммуникация и социальная среда. Вып. 7. - Воронеж: ВГУ, 2007. - С. 152 - 168.
6 Кошарная С.А. Опыт лингвокультурологической реконструкции русской мифологической картины мира / Светлана Алексеевна Кошарная. - Белгород: Изд. Белгородск. гос. ун-та, 2002. - 288 с.
7. Красных В.В. Этнопсихолингвистика и лингвокультурология. - М.: Гнозис, 2002. - 284 с.
9. Маслова В.А. Homo lingualis в культуре: монография /Валентина Авраамовна Маслова. - М.: Гнозис, 2007. - 320 с.
10. Ольшанский И.Г. Лингвокультурология в конце ХХ в.: итоги, тенденции, перспективы // Лингвистические исследования в конце ХХ в.: Сб. обзоров / исслед. Отдел. языкознания; Редкол.: Березин Ф.М., отд. ред. и др. - М.: РАН; Ин-тут научн. информ. по общественным наукам, 2000. - С. 26 - 55. - (Серия: "Теория и история языкознания").
11. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми / Олена Олександрівна Селіванова; [підручн.]. - Полтава: Довкілля-К, 2008. - 712 с.
12. Снитко Т.Н. Предельные понятия в Западной и Восточной лингвокультурах: монография / Татьяна Николаевна Снитко. - Пятигорск: Изд-во Пятигорск. гос. лингвист. ун-та, 1999. - 156 с.
13. Сулимов В.А. Когнитивное описание языка и его культурологическая интерпретация: когнитивные трансформации // Филологические науки. - 2006. - №1. - С. 40 - 47.
14. Телия В.Н. Русская фразеология. Семантический, прагматический и лингвокультурологический аспекты / Вероника Николаевна Телия. - М.: Школа "Языки русской культуры", 1996. - 288 с.
15. Телия В.Н. Первоочередные задачи и методологические проблемы исследования фразеологического состава языка в контексте культуры.
16. Хроленко А.Т. Иерархия лингвокультуроведческих дисциплин и их исследовательский инструментарий // Лингвокультуроведение. Вып. 1: сб. научн. тр. - Курск : КГУ, 2001. - С. 8 - 18.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
