З’ясування питань етнічної приналежності автохтонів Берестейщини на основі аналізу історичних фактів, суспільно-політичних процесів та етносвідомості людей. Порівняння компонентів традиційної культури українських та білоруських народних регіонів.
У І розділі «Основні тенденції етнокультурного розвитку населення Берестейщини: діахронний аналіз» досліджуються питання етнічного розвитку давнього населення Берестейсько-Пинського Полісся, починаючи з епохи мезоліту і до періоду ранньої Русі, а також проблема історичного поділу зони Полісся і етнічної приналежності населення досліджуваної території в період з VIII - по ХІІІ ст. В неолітичну епоху його територію заселяли племена гребінчасто-ямної кераміки, що поширювалась одночасно на території Польщі, Білорусі та Прибалтики. До проблем релігійного протистояння на Берестейщині не було байдужим і запорозьке козацтво, тоді як до релігійних суперечок, що мали місце в білоруських землях, воно не проявляло особливого інтересу. Для прикладу, перепис 1897 р. мешканців частини Берестейщини, що знаходилась в складі Гродненської губернії, вважав українцями, і в той же час берестейців Мінської губернії зараховував до білорусів. У IV розділі «Традиційна культура населення Берестейщини в контексті етноідентифікації» розглядається проблема етнічної ідентифікації традиційної матеріальної та духовної культури населення Берестейщини шляхом порівняльного аналізу її етновизначальних елементів із аналогічними компонентами культури українських та білоруських регіонів.Починаючи із ІІ тис. до н.е., вся територія Західного Полісся включно з Берестейщиною входила в сферу середньоєвропейських культур, а етнічні білоруські землі - в сферу балтійсько-придніпровських. На момент словянської колонізації балтських територій на Берестейщині проживали групи волинян, древлян та південних дреговичів, котрі були втягнуті в орбіту українського етногенезу. Суспільно-політичні процеси на Берестейщині відбувалися у тісному взаємозвязку із аналогічними процесами, що на території України, особливо її західних регіонів. Особливо інтенсивними були контакти із українськими регіонами в різні періоди національно-визвольних змагань, ідеологія яких на Берестейщині знаходила вдячний грунт. В ставленні до конкретних явищ культури та мови формуються оцінкові категорії, згідно з якими берестейці усвідомлюють свою відмінність від етнічних білорусів та «подібність» до українців.
Вывод
Підсумовуються основні результати дослідження. В плані етнічного розвитку Берестейщина корелює із українським масивом. Починаючи із ІІ тис. до н.е., вся територія Західного Полісся включно з Берестейщиною входила в сферу середньоєвропейських культур, а етнічні білоруські землі - в сферу балтійсько-придніпровських. На момент словянської колонізації балтських територій на Берестейщині проживали групи волинян, древлян та південних дреговичів, котрі були втягнуті в орбіту українського етногенезу.
Суспільно-політичні процеси на Берестейщині відбувалися у тісному взаємозвязку із аналогічними процесами, що на території України, особливо її західних регіонів. Особливо інтенсивними були контакти із українськими регіонами в різні періоди національно-визвольних змагань, ідеологія яких на Берестейщині знаходила вдячний грунт.
Особливість етносвідомості населення досліджуваної території полягає в наявності політонімічної самоназви «білоруси», яка вживається паралельно із місцевими етніконімами. В ставленні до конкретних явищ культури та мови формуються оцінкові категорії, згідно з якими берестейці усвідомлюють свою відмінність від етнічних білорусів та «подібність» до українців.
Традиційна культура є явищем консервативним, а отже містить стабільніші ознаки етноідентифікації, які виразно простежуються в календарно-побутовій та сімейній обрядовості. Аналіз свідчить про належність культури автохтонів Берестейщини до українського етнокультурного середовища. Етнічна культура білорусів містить елементи балтського та угро-орінського походження, які відсутні на Берестейщині, що пояснюється специфікою етногенетичних процесів.
В період радянської влади асиміляційні процеси посилились, що було повязано з поширенням так званої «соціалістичної культури». Паралельно вплив української культури та поширення на терен краю української самосвідомості було нейтралізовано.
Сучасна ситуація, в якій опинилась Берестейщина, стимулює процеси нівеляції її етнокультурної самобутності, оскільки зменшується кількість носіїв традиційної культури, натомість поширюється «масова культура». Втрата етнографічних ознак компенсується почуттям належності до білоруського державно-політичного простору, з притаманним йому космополітизмом.
Виходячи із цього, існує реальна загроза остаточної етнічної нівеляції автохтонного населення Берестейщини через два-три покоління та входження до складу білоруської політичної нації.
Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях
1. До проблеми етнокультурної ідентифікації населення Берестейщини // Матеріали XIL наукової конференції професорсько-викладацького складу і студентів ВДУ ім. Лесі Українки. - Луцьк: Вежа, 1995. - С. 47. (0,1 друк. арк.)
3. Вплив промислової революції на традиційну матеріальну культуру (на прикладі західнополіського регіону другої пол. XIX -поч. XX ст.) // Полісся: етнікос, традиції, культура. - Луцьк: Вежа, 1997. - С. 50-57. (0,5 друк. арк.)
4. Проблема етнічного складу населення Берестейщини в період Київської Русі // Народознавчі зошити. - 1998. - № 4. - С. 373-375. (0,4 друк. арк.)
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
