Етногеографічне дослідження реґіону (на матеріалах Тернопільської області) - Автореферат

У кінці ХХ - початку ХХІ ст. суспільна географія в Україні сильно диференціюється внаслідок зростання суспільних потреб на знання окремих її галузей. Проголошення державної незалежності України зумовило розвиток тих галузей, які були штучно призабуті, серед них і етногеографія. Недооцінювання цього чинника не дозволяє створити обєктивну картину буття народу, визначити особливості його розселення і життєдіяльності у реґіонах України, що відрізняються за етнічним складом населення. Головними напрямками дослідження визначено: закономірності формування етнічної структури населення у різні історичні періоди, динаміка етнічного складу населення реґіону впродовж ХХ ст. та тенденції його зміни в сучасний період, особливості цієї динаміки у міських та сільських поселеннях області, залежність професійної і освітньої структури населення, його релігійної приналежності та електоральних уподобань від етнічного складу населення. Головні положення дисертаційної роботи можуть бути використані: у розробці комплексної програми соціально-економічного розвитку обласного реґіону як інформаційна база щодо реформування соціальної сфери, регулюванні етногеографічних процесів, нормалізації релігійної ситуації, прогнозуванні електоральної поведінки населення; у процесі формування національної реґіональної політики України, проведенні економічних і політичних реформ; у реформуванні адміністративно-територіального устрою реґіону; при проведенні етногеографічних досліджень інших реґіонів України; у навчальному процесі студентів географічних спеціальностей при розробленні і викладанні курсів “Демографічна та етнічна географія України”, “Економічна та соціальна географія України”, “Географія населення”, у просвітницькій та навчально-виховній роботі серед студентів та учнівської молоді.У першому розділі - “Теоретичні засади етногеографічного дослідження обласного реґіону” розглядаються особливості буття етносів у суспільстві, життєдіяльність людей у територіальних етнічних спільностях. Спільності розглядаються як такі, що охоплюють декілька етносів, що компактно проживають на певній території. Розвиток ремесел, торгівлі, сільського господарства, а особливо розширення мережі міст та містечок, приваблювали іноземних купців, ремісників, колоністів, лихварів, які змінювали етнічний склад населення реґіону у напрямку збільшення кількості та частки етнічних меншин, передусім поляків, німців, євреїв, росіян, чехів та ін.. Дуже неоднорідним був етнічний склад населення міст, що стали центрами колонізації, а їх людність нерідко втрачала риси національної (української). (1921р.) структура зайнятості українців та національних груп у галузях господарства була такою: у сільському господарстві переважали українці (67,5%) та поляки (31,1%), у промисловості - німці (13,5%), євреї (49,2%) та поляки (36%), у торгівлі - євреї (92,4%), у сфері управління - поляки і євреї (82%), в освіті та культурі - поляки (52%) і євреї.Представлені у дисертаційній роботі результати дослідження засвідчують актуальність етногеографічного вивчення реґіону. Життєдіяльність людей в Україні здійснюється у різних за рангом територіальних етнічних спільностях. Такі спільності відрізняються між собою етнічним складом населення, що накладає відбиток на різні аспекти життєдіяльності, особливо на матеріальну і духовну культуру, релігійну та електоральну ситуацію, залежно від такого складу вони бувають моно-і поліетнічними. Перевага впливу тих чи інших чинників зумовлювала динаміку етнічного складу населення, що визначало особливості його освітнього і професійного складу, соціальні процеси у реґіоні. Тривалий час реґіон дослідження був поліетнічним, неоднорідність його етнічного складу була найбільшою від початку і до середини ХХ ст.

Основний зміст роботи

Представлені у дисертаційній роботі результати дослідження засвідчують актуальність етногеографічного вивчення реґіону. На їх основі зроблено ряд висновків: 1. Життєдіяльність людей в Україні здійснюється у різних за рангом територіальних етнічних спільностях. Вони обєднують представників різних етносів, що проживають на певній території, і обєднані певним способом і умовами життя та діяльності. Такі спільності відрізняються між собою етнічним складом населення, що накладає відбиток на різні аспекти життєдіяльності, особливо на матеріальну і духовну культуру, релігійну та електоральну ситуацію, залежно від такого складу вони бувають моно- і поліетнічними.

2. Територіальна етнічна спільність людей формується тривалий час. Головними чинниками, що зумовили її геопросторову організацію, є історико-географічні, політико-географічні, соціально-економічні. Перевага впливу тих чи інших чинників зумовлювала динаміку етнічного складу населення, що визначало особливості його освітнього і професійного складу, соціальні процеси у реґіоні.

Тривалий час реґіон дослідження був поліетнічним, неоднорідність його етнічного складу була найбільшою від початку і до середини ХХ ст. Це - наслідок тривалого перебування краю у складі різних держав, міґраційних та демографічних процесів, масового нищення людей під час Першої і Другої світових воєн та ін.

У другій половині ХХ ст. етнічний склад населення формувався під впливом асиміляційних та міґраційних процесів, демографічних втрат. Поруч з розширенням представництва етнічних меншин у області збільшилась частка українців. Реґіон став переважно моноетнічним (частка українців у 2001р. - 97,8% - найвищий показник в Україні). Найбільш етнічно неоднорідним є міське населення, передусім у Тернополі, Чорткові, Кременці, Підволочиську та ін.

3. Диспропорції, що існували на початку ХХ ст. між представниками різних національностей щодо освіти і професійної структури, поступово згладжуються. Такі ж явища характерні для електоральної поведінки населення, що яскраво виявилося під час виборів Президента України (2004р.). Коефіцієнт кореляції між часткою корінного етносу і часткою тих, хто проголосував за В. Ющенка становить 0,98, що свідчить про тісний і прямий звязок між цими показниками.

4. У сучасних умовах Тернопільщина є монорелігійним реґіоном з багатоконфесійною структурою населення (99% населення - християни). Кожна чисельна етнічна меншина має свої релігійні громади, їх розміщення чітко узгоджується з етнічною структурою населення.

1. Барна І. До питання про основні поняття і категорії сучасної етногеографії // Матеріали другого Всеукраїнського наукового семінару: “Регіональне географічне краєзнавство: теорія і практика”. Частина 2. - Тернопіль, 2002. - С.204-211.

2. Барна І. Динаміка етнічного складу населення Тернопільської області за 1959-1979рр. // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Географія. - 2002. - №1. - С.39-40.

3. Барна І. Історико-географічні чинники формування етнічного складу населення Тернопільщини // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Географія. - 2002. - №2. - С.109-113.

4. Барна І. Зміна етнічного складу населення міського населення Тернопільської області у період між переписами населення 1989 і 2001рр. // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Географія. - 2003. - №1. - С.67-72.

5. Барна І. Етнічний склад населення Тернопільської області на початку ХХ ст. // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Географія. - 2003. - №2. - С.12-20.

6. Барна І. М. Переписи населення як джерельна база етногеографічного дослідження // Духовні витоки Житомирщини. - Житомир, 2003. - С.271-277.

7.Барна І. Природно-географічні чинники формування етнічного кладу населення Тернопільщини // Екологічна географія: історія, теорія, методи, практика: Матеріали ІІ міжнародної конференції. - Тернопіль, 2004. - С.105-108.

8. Барна І. М. Етносоціальна дійсність в контексті буття етносу // Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України: Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції. - К.: ВРЛ Обрії, 2004. - С.194-195.

9. Барна І. Етнонаціональні аспекти зайнятості населення Тернопільської області в 2001р. // Регіональні проблеми зайнятості і ринку праці: Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. - Тернопіль, 2004. - С.151-152.

10. Барна І. Методичні засади етногеографічного дослідження регіону //Актуальні проблеми розвитку економіко-географічної науки та освіти в Україні: Збірник тезів доповідей. - К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2003. - С.39-43.