Етнічна ситуація в південно-західному Криму на межі Античності та Средньовіччя (III - середина VI ст. н. е.) - Автореферат

За радянських часів на дослідження негативно впливала політична та ідеологічна конюнктура, часто зменшувалась або зовсім заперечувалась роль готів в цих подіях, велись активні пошуки ранніх словян в Криму III-IV ст., в той же час перебільшувалась роль місцевого населення в етнічній історії півострова. Однак більшість з них мала публікаційний характер або розкривала лише окремі аспекти етнічних процесів; частина ж, навпаки, була загальним оглядом, де ці процеси розкрито в широких хронологічних і територіальних межах, без необхідної деталізації. Багато проблем, серед яких - етнічний склад населення Криму з першої половини III ст. до епохи варварських вторгнень, роль та значення різних етнічних компонентів (найважливішими серед яких є алани та готи) у зміні етнічної ситуації на півострові залишаються дискусійними. У Південно-Західному гірському та передгірському регіонах Криму сконцентрувалась основна маса населення півострова, там знайдено та досліджено численні археологічні памятки, аналіз яких у порівнянні з даними писемних джерел дозволяє реконструювати різнобічні процеси етнокультурної історії, в тому числі динаміку етнічного складу населення та етнічну ситуацію в цілому. Нижня хронологічна межа дослідження (рубіж II-III ст.) визначається необхідністю розглянути етнічний склад населення до початку подій Великого переселення народів, а верхня - тюркським набігом другої половини VI ст., який ознаменував важливі етнополітичні рухи на межі Європи та Азії і включенням цієї території до складу Візантії.Автором аналізується основна література, присвячена проблемі населення регіону рубежу античності та середньовіччя, починаючи з епохи пізнього середньовіччя і закінчуючи сучасністю. При цьому звертається увага на джерела інформації автора щодо населення, засоби і методи користування інформацією (переказ, аналіз, критика, зіставлення тощо). Усі роботи, що розглядаються в хронологічній послідовності, утворюють три основні групи: 1) роботи, побудовані головним чином на писемних джерелах; 2) такі, що базуються на археологічних даних; 3) результати досліджень антропологічних матеріалів. Практично на писемних джерелах та власних спостереженнях було створено описи Криму мандрівниками і вченими другої половини XVIII - середини XIX ст. Результатом стало повернення на новому рівні до ідеї про гото-аланську належність основних памяток Південно-Західного Криму, визнання ролі готів, аланів та гунів у зміні етнополітичної ситуації, переважання комплексного підходу до проблем із використанням усіх доступних джерел.У контексті повідомлень Прокопія про "державу "Дорі" і довгі стіни" розглядаються дані про гунів у Криму - перш за все - з точки зору впливу гунських пересунень на ситуацію в південно-західній частині півострова. У цьому ряді є важливі свідоцтва про те, що варвари із племен "гунів займали простір від Херсона до Боспор", а також свідоцтва Йордана про життя гунського племені альциагирів поблизу Херсона. Можна говорити про три основні територіальні групи цих памяток: 1) ближня і дальня округа Херсонеса-Херсона (Бельбек I, Сахарна Голівка, Інкерман, Радгосп 10, Кілен-балка); 2) гірський та передгірський Крим (Нейзац, Озерне III, Червоній Мак, Скалисте); 3) Південний Берег Криму (Харакс, Чатирдаг та ін.). Таким чином виділяються VII типів трупоспалень з варіантами та підваріантами, які виявляють найбільшу, хоч і не повну, подібність до поховань переважно германських культур (вельбарської, пшеворської, черняхівської). Кухлі та глечики - знахідки, які частіше зустрічаються в похованнях; вони аналогічні подібним посудинам сармато-аланів і зявляються в Криму досить рано, не пізніше кінця III - початку IV ст.Перший підрозділ присвячено аналізу етнічного складу населення Південно-Західного Криму напередодні готських війн (перша половина III ст.). Стара скіфська (пізньоскіфська) етнічна система була зламана внаслідок сарматської міграції та різкої зміни політичної ситуації - перемоги Боспору і встановлення контролю Риму над значною частиною території в Південно-Західному Криму. Скіфи, частина яких вже була еллінізована, не були знищені, але зменшились як антропологічний та, якоюсь мірою, етнічний субстрат. На основі зіставлення археологічних та антропологічних даних з писемними джерелами вдалося зробити хронологічні зрізи товщиною в півстоліття, що дозволило говорити про приток нового населення з другої половини III ст. Археологічні дані дозволяють зробити висновок, що в той час в Південно-Західному Криму їх було значно більше, ніж германців.Це стало зрозумілим ще під час аналізу історіографії проблеми і розгляду методологічних та методичних підходів, які склалися у сучасній науці (етнології, археології, етнічній антропології тощо). Синтез даних джерел - писемних, археологічних, палеоантропологічних - дозволяє реконструювати етнічну систему, що ввібрала різні за характером і походженням етноси (пізніх скіфів, сарматів, аланів, германців), як таку, що змінюється. Кардинальні зміни етнічної ситуації від