Етико-естетична парадигма кримськотатарської прози 60-80 рр. XX століття - Автореферат

Метою обумовлені такі завдання: - виявити у творчості кримськотатарських письменників аксіологічні аспекти етико-естетичних ідеалів, зясувати, як ідея прекрасного визначає зміст художніх творів, стає предметом естетичного пізнання і принципом його сюжетно-композиційного оформлення; для глибшого осмислення етико-естетичного ідеалу в національній прозі означеного періоду показати мотиви й ідейний ґрунт формування в ній категорій етичного й естетичного та їх супідрядних понять (прекрасне, піднесене, героїчне, потворне та ін.) в епохи премодерну і модерну, визначити їхній вплив на розвиток художньої думки ХХ ст. та її етичних експлікацій; показати культурно-світоглядний контекст формування етико-естетичних ідеалів у літературі депортованого кримськотатарського народу, виокремити витоки етичного й естетичного та його просвітницько-педагогічні модуси в загальнотюркському й загальномусульманському аспектах; Наукова новизна дисертації зумовлена тим, що вперше в кримськотатарському літературознавстві на широкому фактичному матеріалі здійснюється комплексний аналіз категорій “етичне”, “естетичне”, “етико-естетичний ідеал”, зіставляються твори кримськотатарських письменників: Ю.Болата, Ш.Алядина, Р.Муедина, І.Паші, Дж.Аметова, М.Алієва, Черкез-Алі, А.Османа, У.Едемової, Е.Аміта, Е.Умерова на тематичному, образному, персонажному та сюжетно-композиційному рівнях. Вперше представлено ретроспективу поглядів на етико-естетичний ідеал кримськотатарського народу (середні віки, період пробудження національної самосвідомості, епоха розпаду царської імперії і радянська доба, депортація); досліджуються етико-естетичні універсалії в творчості кримськотатарських письменників періоду депортації та “безчасовості”; виявлено й описано генетичну спорідненість мотивів гірського й степового ландшафту, міфологеми долі в кримськотатарській літературі; показано взаємодію літературних та фольклорних традицій у художній прозі тюркомовних народів Середньої Азії.Поняття “етико-естетичний ідеал” у кримськотатарському літературознавстві” простежується розвиток категорії від калокагатії, одного із центральних понять античної естетики, де воно означало гармонію внутрішнього й зовнішнього, тобто красу індивіда, до її нинішніх означників, що заторкують проблеми етичної значущості, краси, естетичного смаку, естетичних поглядів, естетичної оцінки, “ідеалу краси” (Кант). Етико-естетичні ідеали у багатьох творах постають як поняття про належне (“Не бійся смерті, а бійся марного життя” - “Къоркъма олюмден, къоркъ файдасыз омюрден”; “У нужді не гнися, у достатку - не чванься” - “Барман деп, къуванма, екъман деп. джыланма” і т.д.). У контексті сформованих класичною кримськотатарською літературою уявлень про етико-естетичний ідеал національна проза 60-80-их років ХХ ст. основується на ідеї темпоральності етичного й естетичного як двох специфічних сфер художньої свідомості, що конструюють етико-естетичний ідеал, еталон людської поведінки. Твори І.Гаспринського (“Країна благоденства” - “Дар уль-Рахат мусульманлары”, 1887), О.Акчокракли (“Розповідь про могилу-мавзолей золотоординської принцеси Ненекеджан-ханум” - “Хикяет-Ненекеджан-ханум дюрбеси”, 1899), Н.Челебіджіхана (“Молитва ластівок” - “Къарылгъачлар дувасы”, 1913), М.Нузета (“Селим - студент медресе” - “Селим сохта”, 1914, “Нещасна сімя” - “Бахытсыз хоранда”, 1914), Дж.Сейдамета (“Незабутні сльози” - “Унутылмаз козьяшлар”, 1914, “Національне почуття” - “Миллий дуйгъу”, 1914) естетизують патріотизм, відчуття морального достоїнства, утверджують право особистості на своє бачення світу. Насильно відірвані від батьківщини, позбавлені права голосу (лише в 1957 р. кримські татари отримали дозвіл на друкований орган - газету “Ленінський прапор” (“Ленин байраґы”), що виходила в Узбекистані, але й вона функціонувала під найжорстокішим оком цензури: протягом кількох десятиріч кримським татарам були заборонені будь-які натяки на життя в рідній стороні, навіть топонім “Крим” не можна було згадувати), скуті в кожному своєму вчинкові, кожному публічному виступі, майстри слова вчинили подвиг - залишилися вірні батьківщині й національним традиціям.Урие Эдемованынъ эсерлеринде ахлякъий мефкуренинъ инкишафы (XX асырнынъ 70 - 80-нджи йыллары) // Ученые записки Крымского государственного инженерно-педагогического университета.2003.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ