Визнання вродженості чеснот Платоном. Справедливість як найважливіша чеснота держави, що уможливлює її існування. Залежність самовдосконалення особистості від виконання нею обов’язків. Аналіз Платоном душевних (божественних) та земних (людських) благ.
Аннотация к работе
Первинним він вважав світ вічних, незмінних, самодостатніх (божественних, мудрих, досконалих) ідей-сутностей, а вторинним, похідним - чуттєвий світ, окремі предмети якого є блідими копіями відповідних ідей: прекрасні речі існують тому, що є ідея прекрасного; благо існує, оскільки є ідея блага і т. д. Будучи обтяженою нерозумною частиною, яка, поєднуючись із тілом, стає його рабом, душа забуває про своє колишнє існування у світі ідей. Справедливість він вважав найважливішою чеснотою держави, що уможливлює її існування: «...державу ми визнали справедливою, коли наявні в ній три різні за своєю природою стани роблять кожен свою справу». Щоб зберегти державний устрій і спосіб життя, Платон рекомендував обмежити спілкування з іноземцями, а громадянам своєї держави заборонити виїжджати в інші країни. В античному світі благо тлумачили як мету, спрямовану на досягнення щастя людини.