Визнання вродженості чеснот Платоном. Справедливість як найважливіша чеснота держави, що уможливлює її існування. Залежність самовдосконалення особистості від виконання нею обов’язків. Аналіз Платоном душевних (божественних) та земних (людських) благ.
Первинним він вважав світ вічних, незмінних, самодостатніх (божественних, мудрих, досконалих) ідей-сутностей, а вторинним, похідним - чуттєвий світ, окремі предмети якого є блідими копіями відповідних ідей: прекрасні речі існують тому, що є ідея прекрасного; благо існує, оскільки є ідея блага і т. д. Будучи обтяженою нерозумною частиною, яка, поєднуючись із тілом, стає його рабом, душа забуває про своє колишнє існування у світі ідей. Справедливість він вважав найважливішою чеснотою держави, що уможливлює її існування: «...державу ми визнали справедливою, коли наявні в ній три різні за своєю природою стани роблять кожен свою справу». Щоб зберегти державний устрій і спосіб життя, Платон рекомендував обмежити спілкування з іноземцями, а громадянам своєї держави заборонити виїжджати в інші країни. В античному світі благо тлумачили як мету, спрямовану на досягнення щастя людини.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
