Етика Новітнього часу - Реферат

Новітня епоха почалась у XX ст. і характеризується трансформацією індустріального, постіндустріального суспільств у сучасне інформаційне, якому властивий ширший діапазон демократичних свобод, утвердження вселюдських цінностей і норм співжиття. На початку XIX ст. розпочалося формування нової філософської парадигми, за якою субєктивізм протиставив себе обєктивізму, ірраціоналізм - раціоналізму, гуманізм - натуралізму, індетермінізм і волюнтаризм - детермінізму тощо. Загалом у західноєвропейській філософії почали виходити на передній план ірраціоналістичні концепції, що було спричинене розчаруванням інтелігенції у пропагованих раціоналізмом ідеалах, намаганням силою їх насадити.У широкому розумінні філософія життя - це будь-яка концепція, що розглядає питання смислу, мети, цінності життя, особливо коли вона недооцінює чи й ігнорує теоретичне знання, звертаючись до непідробної повноти безпосереднього переживання, прагне "зрозуміти життя з нього самого". Філософія життя - підкреслено антираціональний напрям у філософії, в центрі уваги якого перебуває інстинктивно пізнавана цілісна реальність, не тотожна ні духу, ні матерії, яку було названо "життям". Світ як річ у собі постає у філософа як сліпа "воля до життя". Шопенгауер розумів як космічне начало (світ постає як наслідок волі до життя), внутрішню сутність усіх сил (сили, завдяки яким людина має прагнення; сили, що спричиняють розвиток рослин, навіть силу тяжіння). Для людини, здатної споглядати сутність світу, тобто волю, а осягнувши її, - відмовитися від неї і завдяки цьому досягнути абсолютної безтурботності, спокою, метою життя є смерть: "Смерть - це кінцевий висновок, resume життя, його підсумок..." Справжній філософ, мудрець, який осягнув таємницю світу, не боятиметься смерті, оскільки і в житті знає, що він ніщо.існування) - субєктивістське вчення, основним завданням якого є встановлення змісту людського існування, безпосередньо даного індивіду як його переживання свого буття у світі", через яке відкривається буття світу. Марсель протиставив світ "обєктивності" (розєднаний фізичний світ) і світ "існування", де переборюється дуалізм субєкта і обєкта, і всі відносини зі світом сприймаються як особистісні. Німецький філософ Мартін Хайдеггер (1889-1976) теж основою всього існуючого вважав людське існування, бо тільки людина знає про свою скінченність, смертність і тільки їй відома тимчасовість, а тому й буття. Щире, інтимне ставлення людини до речі, як чогось близького, зігрітого людським теплом, яке річ віддає людині, протиставляється сучасному збайдужілому "маніпулюванню" речами. Ясперс як екзистенціаліст теж аналізував проблему буття ("буття-у-світі", "існування"), екзистенцію (не обєктивовану людську самість), трансценденцію (неосяжну межу будь-якого буття і мислення).Прагматизм як філософська течія зародився у 70-ті роки XIX ст. у США і набув найбільшого поширення у XX ст. напередодні Другої світової війни. У другій половині 40-х років поступився місцем неопозитивізмові. Етика прагматизму вбачає найяскравіше вираження людської сутності в дії, а цінність чи відсутність цінності пізнання ставить у залежність від того, чи служить воно дії, життєвій практиці. Прагматизм (лат. pragma - справа, дія) - філософська течія, яка, ігноруючи обєктивну основу понять, ідей, теорій, норм, ОЦІНЮЄ їх, беручи до уваги лише їх практичну ефективність. Прагматисти виступили проти крайнощів морального догматизму й абсолютизму, які розглядали моральні цінності як позачасові, універсальні, незалежні від життєвих ситуацій, а також проти ірраціоналізму, скептицизму, неопозитивізму, які не погоджувались з твердженням, що моральні уявлення ґрунтуються на знаннях.Неопозитивізм - сучасний філософський напрям, у центрі уваги якого перебувають породжені розвитком сучасної науки актуальні філософсько-методологічні проблеми: роль знаково-символічних засобів наукового мислення; відношення теоретичного апарату й емпіричного базису науки; природа і функції математизації і формалізації знання тощо. В етиці неопозитивізм обєднує кілька течій і є спробою застосувати методологічні принципи філософії неопозитивізму до аналізу явищ моралі. Завдання етики його представники вбачають насамперед у вивченні мови моралі - моральних висловлювань (суджень), імен (термінів), якими позначаються відповідні поняття моралі. За твердженнями неопозитивістів, етика, щоб бути науковою, повинна утримуватися від розвязання будь-яких конкретних моральних проблем, оскільки моральні судження не можна обґрунтувати з допомогою фактичних знань, вони не піддаються верифікації. Абстрагуючись від багатоманітності проявів моралі, неопозитивісти основну увагу звертають на специфічні моральні терміни та висловлювання, стверджуючи, що, тільки будучи обєктивованою в мові (особливо в мовленні), моральна свідомість може стати предметом наукового аналізу.Як метод психотерапії і психологічне вчення психоаналіз постав на противагу класичні

Зміст

Вступ

1. Етика концепції філософії життя

2. Етика екзистенціалізму

3. Етика прагматизму

4. Етика неопозитивізму

5. Етика психоаналізу

Список використаної літератури етика шопенгауер ніцще психоаналіз