Сутність і значення етики ділової культури в системі корпоративної культури. Становлення і розвиток етики ділової культури в Україні в контексті забезпечення національної конкурентоспроможності в умовах глобалізації. Домінуючий колективізм компанії.
Культура неспростовно визначає перспективи бізнесу. Формування ділової культури в умовах сучасного українського виробництва відбувається у суперечливій ситуації підсилення зовнішнього тиску на бізнес з боку різних Мета роботи полягає в необхідності аналізу, вирішення основних проблем формування та розвитку етики ділової культури в умовах глобалізації.1. Аналіз ділової культури, як категорії економічного знання, дозволив дати їй наступну характеристику: це сукупність цінностей, норм, поглядів та ідей, які свідомо формуються та відповідають рівню й орієнтаціям розвитку підприємства, суспільства в цілому. Рівень розвитку ділової культури організації визначається у першу чергу якісними показниками: місії та цілей компанії за ступенем їхньої суспільної значимості; системи управління компанії, спрямованої на досягнення цілей та виконання її місії; ведення справи, що забезпечує фінансову стійкість підприємства і його надійність як партнера; особистісних характеристик керівництва як ступеня їх відповідності вимогам компетенції та стимулювання просунення організації до поставлених цілей; виробничої ланки підприємства як міри відповідності умов праці вирішенню оперативних завдань і виконанню місії організації [2].Завдяки розвитку транспортних засобів, економічних звязків та засобів комунікації відбувається процес інтеграції окремих етнічних культур в єдину світову культуру, тобто процес глобалізації культури. Розширення культурних контактів, запозичення культурних цінностей та міграція людей з однієї культури в іншу суттєво впливають на культуру ділових стосунків. Кожний народ має свою національну культуру, її неповторність та оригінальність виявляються як в духовній, так і в матеріальній сферах життя та діяльності. Культурні, психологічні, національні особливості народу не можуть не позначатись на його діловій культурі, не можуть не впливати на культуру спілкування та взаємодії. У жіночих культурах гуманізація праці в першу чергу означає наявність постійної уваги до співробітників, хороших відносин між членами організацій і встановлення прийнятного єднання, що характерно саме для України.В Україні навіть в останні десятиліття корпоративна культура не завжди розглядалася як сфера, що заслуговує на пильну увагу. У процесі соціально-економічних реформ в Україні корпоративна культура поступово починає впроваджуватися у вітчизняний соціально-економічний простір [1]. У звязку з тим, що корпоративна культура перебуває на "перетині" менеджменту, психології, культурології, педагогіки, соціології, філософії та ін., вона потребує комплексних наукових досліджень на засадах системного підходу за участю фахівців різного профілю. Однією з причин, чому інвестиції в Україну надаються іноземними інвесторами не дуже охоче, є недовіра до наших підприємців, які не завжди дотримуються слова, підписаних контрактів, порушують етичні принципи ведення бізнесу, етику ділових стосунків [1]. Успіхи щодо розвитку та основних показників діяльності підприємств, установ та організацій в умовах трансформації економіки і соціальної сфери України визначають для держави можливість поступового її входження у світове співтовариство, інтеграцію в європейські структури.Поряд з інтеграційними економічними та соціально-політичними процесами паралельно не менш інтенсивно розвиваються процеси соціокультурної диференціації, розмежування і навіть протистояння окремих соціальних груп і спільнот. Необхідність виявлення спільних рис культури і засвоєння культурних особливостей партнерів в інших країнах отримує повсюдне визнання: перспектива розвитку альянсів у взаємозбагаченні за рахунок синергії сильних сторін кожної культури. Це повязано не стільки з відсутністю у більшості українських менеджерів досвіду роботи з представниками інших культур, скільки з прямим перенесенням в українську ділову освіту західної (переважно американської) моделі культури, що не враховує особливостей нашого менталітету. Підбиваючи підсумки, можемо зазначити, що перспективний розвиток компаній залежить від вдалого впровадження корпоративної культури, враховуючи національні особливості, культурні традиції, економічну та політичну ситуацію в країні.
План
План
Вступ
1. Сутність і значення етики ділової культури в системі корпоративної культури
2. Порівняльний аналіз етики ділової культури різних країн світу
3. Становлення і розвиток етики ділової культури в Україні в контексті забезпечення національної конкурентоспроможності в умовах глобалізації
Висновок
Список використаної літератури
Вывод
Уже зараз близько 40% товарів і послуг у світі виробляються змішаними компаніями. Поряд з інтеграційними економічними та соціально-політичними процесами паралельно не менш інтенсивно розвиваються процеси соціокультурної диференціації, розмежування і навіть протистояння окремих соціальних груп і спільнот. Необхідність виявлення спільних рис культури і засвоєння культурних особливостей партнерів в інших країнах отримує повсюдне визнання: перспектива розвитку альянсів у взаємозбагаченні за рахунок синергії сильних сторін кожної культури. Для України розуміння міжнародних проблем менеджменту особливо важливо. Це повязано не стільки з відсутністю у більшості українських менеджерів досвіду роботи з представниками інших культур, скільки з прямим перенесенням в українську ділову освіту західної (переважно американської) моделі культури, що не враховує особливостей нашого менталітету.
Підбиваючи підсумки, можемо зазначити, що перспективний розвиток компаній залежить від вдалого впровадження корпоративної культури, враховуючи національні особливості, культурні традиції, економічну та політичну ситуацію в країні.
На завершення хочеться сказати, що саме поняття корпоративної культури не має в собі негатива, а навпаки, надихає людей до обєднання, допомагає їм йти на роботу з радістю, а не за необхідністю, щиро пишатися своєю фірмою та її успіхами. Але, як і будь-яке поняття, воно не має бути вилучене із культурного та історичного контексту, бо не усвідомлене та не підтверджене реальними цінностями, воно спотворюється, перекручується і втрачає свій первинний сенс.
Отже, ділова культура є складовою вищої освіти і спрямована на підвищення ефективності підприємницької діяльності. Для її раціонального функціонування необхідне підвищення професійного й морального рівня субєктів підприємництва, щоб забезпечити ефективну і якісну організаційну та управлінську діяльність.
При цьому необхідно поєднувати високу професійну компетентність із умінням організувати справу, бути достатньо діловими, перспективно мислячими, енергійними, наполегливими й ініціативними в роботі, оскільки від підприємців очікують високої громадянської зрілості, глибоких фахових знань, здатності забезпечити предметність, конкретність й оперативність в організації та управлінні, тобто високого професіоналізму.
З метою підвищення фахового рівня та ділової культури субєктів підприємницької діяльності виникає потреба у вивченні та розробці інтерактивних форм і методів навчання у вищій школі.
Список литературы
1. Єгоров І.Ю., д.е.н., Красовська О.В., к.е.н. Корпоративна культура: навчально-методичний посібник / ДП "Укртехінформ" - Київ, 2013. - 185 с.
2. Суряк А.В. Основи економічної культури: Навчальний посібник. - К.:Кондор, 2004. - 256с.
3. Баранівський В.Ф., Скворцова Т.Г. Етика бізнесу: Навчальний посібник. - К.: Видавець ПАЛИВОДА А.В., 2008. - 200 с.
4. Mitry D. and Bradley T. Managerial leadership and cultural differences of Eastern European economics. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://marketing.byu.edu/htmlpages/ccrs/proceedings99/mitrybradley.htm
5. Яранський Д.М. Концептуальні основи формування вітчизняної моделі управління / Д.М. Яранський, Н.М. Мішковець // Економічний вісник Донбасу. - 2006. - № 1(3). - С. 108 - 113.
6. Кордуэлл М. Психология: А - Я : Словарь / Пер. с англ. / М. Кордуэлл. - М., 2002. - 448 с.
7. Невлева И.М. Деловая культура: универсальность и специфика: [монография] / И.М. Невлева. - Белгород: Кооперативное образование, 2001. - 241 с.
8. Чайка Г.Л. Культура ділового спілкування менеджера: навч. посібник / Чайка Г.Л. - К. : Знання, 2005. - 442 с.
9. Лісеєнко О.В. Менталітет: сутність та особливості регіональних проявів: автореф. дис. канд. соціол. наук. - Харків, 1998. - 17 с.
10. Алешина И.В. Западная и восточная деловые культуры / И.В. Алешина [Электронный ресурс]. - Режим доступу: http://imperia.net.ua/modules.php?name=XIMP&newsid=6441&xcatid=3
11. Грушевицкая Т.Г. Основы межкультурной коммуникации: Учебник для вузов / Т.Г. Грушевицкая, В.Д. Попков, А.П. Садохин. - М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2003. - 352 с.
12. Кочетков В.В. Психология межкультурных различий: учебное пособие для вузов / В.В. Кочетков. - М. : "ПЕР СЭ", 2002. - 416 с.
14. Гибсон Дж. Л., Иванцевич Д.М., Доннелли Д.Х. Организации: поведение, структура, процессы: Пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, 2000.
15. Организация и управление внешнеэкономической деятельностью. Модульная программа для менеджеров / Под ред. Р.Б. Ноздревой, Б.И. Синецкового, В.В. Кормышева и др. - М., 1993. - 360 с.
16. Петровский В.А. Личность в психологии. Проблема субъективности / В.А. Петровский. - Ростов-на-Дону, 1996. - 512 с.
17. Скуратівський А.В. Правова культура у контексті особливостей розвитку соціального буття українського суспільства та національного характеру українців / А.В. Скуратівський // Вісник УАДУ при Президентові України. - 2002. - № 1. - С. 255-261.
18. Следзь С. Компак на твій смак / Сергій Следзь, Ігор Запертов // Український діловий тижневик "Галицькі контракти". - 1998. - № 11. - С. 28-29.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
