Етичні й естетичні погляди У.С. Моема в контексті масової культури - Автореферат

Моема дозволяє нам відтворити тонкий інструмент новаторських спроб по-новому осмислити проблему відношення мистецтва й дійсності, особистості й суспільства. Доступність, розважальність і цікавість не обмежують митця і творчість У.С.Моема демонструє використання цих елементів як нового інструмента для втечі у внутрішній світ фантазій і образів. Моема надає змогу оцінити форми і методи художньої творчості, які гармонійно поєднують “велику” культуру з масовою, а також можливість їх використання на новому рівні розвитку масової культури початку ХХІ століття. На межі філософії культури і культурології були проведені дослідження феномену масової культури. Грунтом для аналізу явища масової культури тривалий час слугували теорії “еліт” й “героїв” як основних рушійних сил культурного та суспільного розвитку (Ф.У першому підрозділі (1.1) “Теоретико-методологічні підходи до проблеми” аналізується широкий спектр оцінок творчості У.С. Моема. Завдання ж митця як виробника масової продукції - вдосконалювати форму подання цих міфів і по можливості дбати про багаторівневість смислів, які закладаються в творах. Моема у контексті вимог масової культури” проаналізовано концептуальні складники художньо-філософської системи У.С. Моема. Моема: відхід від принципів естетизму” розглядається проблема самотності й безглуздості життя, що домінує в творчості У.С.Моема, яка виявляється наслідком і розвитком шопенгауерівського фаталізму, запрограмованості людини на егоїзм і страждання й бачення людського життя як низки безперервних страждань. Моем мав на увазі принципи реалістичного мистецтва (правдоподібність, типовий сюжет, типовий персонаж у типових обставинах, конфлікт особистості й суспільства, критичне загострення фабули в ракурсі соціального життя), а під Красою - принципи естетизму (“мистецтво для мистецтва”, ставка на фантазію, самодостатність акту творчості, відірваність та ізольованість мистецтва від життя), то можна легко побачити, що естетична вимога Доброти, що лише маніфестує потреби дня й читацького попиту, є трансмутацією принципу розважальності, який і став основоположним у масовій культурі, що сформувалася в 1920-30-х роках.Центральною проблемою розвитку культури вказаного періоду став пошук нових форм та методів підбиття дійсності в художніх творах. на формування його “практичної естетики” вплинули захоплення “чистим мистецтвом” О.Уайльда, декадентськими ідеями кола “Жовтої книги” В. Моема як головну емоційну форму сприйняття дійсності, яка домінує в мистецтві. 2) Дотримуючись незмінної установки на масового читача тексти У.С.Моема постійно зближуються з ідейно-художньою системою модернізму. Відмовляючись від художніх принципів “чистого мистецтва”, зокрема від “творчості як мистецтва омани” й “життя, яке наслідує мистецтво”, У.С. Моемом спрямовані на створення різнорівневого культурного продукту, який не втратив би цінності, як витвір високого мистецтва, і набув комерційної привабливості у пересічного споживача.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

1. Гостра культурна криза початку ХХ століття стала проявом загальної кризи націоналістичної парадигми Нового часу. Центральною проблемою розвитку культури вказаного періоду став пошук нових форм та методів підбиття дійсності в художніх творах. на формування його “практичної естетики” вплинули захоплення “чистим мистецтвом” О.Уайльда, декадентськими ідеями кола “Жовтої книги” В. Пейтера, ірраціоналістичними концепціями А. Шопенгауера і Ч.Ломброзо, що обумовили своєрідний моемівський трагізм світосприйняття. Виходячи з цього, зроблено висновок про трагізм У.С. Моема як головну емоційну форму сприйняття дійсності, яка домінує в мистецтві.

2) Дотримуючись незмінної установки на масового читача тексти У.С.Моема постійно зближуються з ідейно-художньою системою модернізму. Тому в його творах: - світ одночасно і реалістично-фактографічний, і такий, яким уявляється субєктові;

- велику роль відіграє автобіографічність;

- значна увага приділяється психології героїв, зображенню внутрішнього світу людини, підвищеній саморефлексії, чого уникає масова література;

- сильна тенденція до опису звичаїв різних суспільних верств, їхніх моральних устоїв;

- головною темою є не тільки ставлення особистості до суспільства, але й до себе самої.

Відмовляючись від художніх принципів “чистого мистецтва”, зокрема від “творчості як мистецтва омани” й “життя, яке наслідує мистецтво”, У.С. Моем формує власні етико-естетичні домінанти: 1. Документалізм у викладі фактів. 2. Життєрадісну безпосередність. 3. Розмовну легкість. 4. Простоту. 5. Ясність. 6. Благозвучність.

Принципи і прийоми побудови художнього твору визначені У.С. Моемом спрямовані на створення різнорівневого культурного продукту, який не втратив би цінності, як витвір високого мистецтва, і набув комерційної привабливості у пересічного споживача. Тим самим стверджується можливість застосування “схеми У.С. Моема” як універсального принципу розвитку сучасної масової культури;

3. Для себе, як для письменника, У.С. Моем принципово обрав реалістичну традицію як традицію популярну, здатну бути доступною й зрозумілою багатьом, а не тільки обмеженому колу читачів. Однак і передмодерністська ідеологія не могла не відкластися в його етико-естетичній системі. Це сформувало парадоксальну художню ситуацію: У.С. Моем адаптував для мас ідеї, теми, образи (передусім зазначений образ художника-творця, який став транспарантом модерністського роману), колізії й психологічні прийоми, характерні для модерністського мистецтва. В той же час, ідеї ірраціоналізму були сприйняті У.С. Моемом у їх “модному”, масовому, популярному аспекті, що теж визначило в підсумку вибір на користь масової культури. Інакше кажучи, суперечливість етико-естетичних поглядів письменника полягає в тому, що, обравши для себе шлях масового, популярного художника й художню систему, граничну з масовою літературою, і сформувавши таким чином творчу настанову на доступність, розважальність і цікавість, У.С. Моем постійно зображував художника-творця модерністського типу, захопленого створенням “нової реальності” й зануреного у свій внутрішній світ фантазій і образів, зберігаючи в інтерпретаційному полі художника-модерніста винятково позитивні авторські міркування й коментарі. Завдяки опрацьованим У.С. Моемом літературним прийомам було адаптовано для широкого загалу ідеї, теми, образи (передусім зазначений образ художника-творця, який став транспарантом модерністського роману), колізії, характерні для модерністського мистецтва, чим вирішена проблема спадковості літературних течій;

4. Співвіднесення творів У.С. Моема з масовою культурою визначається етико-естетичними настановами, на які автор спирається в процесі написання художнього тексту: характером наративу, використанням стереотипів, моралізаторством, адресацією узагальнень, а також моемівським уявленням про ідеальний текст, який повністю відповідає вимогам захопливості, розважальності, доступності й “утішності”. Етико-естетична система У.С. Моема, заклала підвалини для початку процесу наслідування масовою культурою елементів високого мистецтва;

5. На відміну від реалістичної тенденції становлення модерністського роману ХХ століття, повязане, використовуючи термінологію Дж. Орра, з переходом від вираження традиційних тем і проблем XIX століття - таких, як пристрасть, страждання і співчуття, - до передачі більш тонких і невловимих станів і ситуацій, таких, як “відсутність” і “бажання”. У текстах У.С. Моема етико-естетичними домінантами стають саме традиційні реалістичні категорії - “пристрасть”, “страждання” і “співчуття”. Етико-естетичні завдання масової культури в зображенні людських пристрастей яскраво і природно, фактично, повернуло “народну”, “доступну” культуро в русло ніцшеанського бачення пристрастей як могутніх імпульсів розвитку людства.

Таким чином, висновки дисертаційного дослідження створюють цілісне бачення етико-естетичної концепції У.С. Моема, яка відображає еволюційні зрушення в розвитку культури ХХ століття - перехід від культури елітарної до масової. Завдяки проведеному дослідженню зясовано механізми і способи відображення дійсності у творах маскульту.

Результати роботи сприяють баченню тенденцій розвитку масової культури, яка змінює форми і інформаційне спрямування під впливом глобалізаційних процесів сьогодення.

1. Вержанская О.Н., Михилев О.Д. Система этико-эстетических воззрений У.С. Моэма в контексте идейно-художественных требований массовой литературы // Вестник Харьк. нац. ун-та им. В.Н. Каразина. “Серия: Теория культуры и философия науки”. - Харьков, 2002. - № 571. - С.43-54. (В соавторстве. Личный вклад соискателя - 0.6 общего объема).

2. Вержанская О.Н. Адаптация У.С. Моэмом нравственно-этической проблематики философских учений Б. Спинозы, А. Шопенгауэра, Ч. Ломброзо для массового читателя // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Серія: “Теорія культури і філософія науки”. - 2004. - № 644. - С. 36-42.

3. Вержанская О.Н. Этико-эстетическая система У.С. Моэма // Вестник “ХПИ”// Серия: “Философия”. Сб. науч. трудов. № 50. 2005. С. 144-150.

4. Вержанская О.Н. У.С. Моем як засновник сучасної масової літератури // Наукові записки Харківського університету повітряних сил. Серія: “Соціальна філософія, психологія”. Вип. 3 (24). Харків, 2005. С. 188-193.

5. Вержанская О.Н. Добро и красота в эстетике У.С. Моэма // Вестник Харьковского ун-та. № 473. - Харьков: ХНУ, 2000. - С. 290-294.

6. Вержанская О.Н. Особенности эволюции мировоззрения У.С. Моэма на рубеже веков // Античність - сучасність. - Донецьк: Донецький національний університет, 2001. - С. 155-158.

7. Вержанская О.Н. От чистого искусства к массовой культуре: парадоксы творческого пути // Наукові записки Харківського держ. пед. ун-ту ім. Г.С. Сковороди. - Харків, 2001. - С. 301-306.

Размещено на .ru