Етичні вчення Давнього Вавилону - Курсовая работа

Тому осмислення етичних поглядів у Давньому Вавилоні, які являють собою приклад чіткого утвердження моралі, є важливим і актуальним. Зявляються нові соціально-наукові випадки, які мораль ще не знає як вирішити. Отже, етиці в сфері науки не вистачає відповідальності за природу і благо суспільства. Наприклад, з особливою прискіпливістю і обережністю вавилоняни ставились до лікарів, ремесло яких тільки-но починало розвиватись в науковому контексті. Вона є двохсторонньою: з боку держави стосовно молоді порушуються права (безробіття, недостатня матеріальна база в навчальних закладах для всебічного розвитку і т. д.); з боку молоді, стосовно встановлених державою законів (значно легше виправдовує ухиляння від сплати податків, крадіжки, одержання хабара і давання його ж, брехню у власних інтересах, отримання державної допомоги, на яку немає прав, оприлюднення конфіденційної інформації про конкурента).Спадкоємці Хаммурапі не були державними діячами такого масштабу і під час їхнього правління в різних частинах країни виникали небезпечні безлади. На той час була повернена статуя Мардука, яку вивезли з Вавилону свого часу Тукульті-Нінуртою. Та вже війни його сина, Синаххеріба, були найтяжчим з ударів, які будь-коли дістались Вавилону, і від такого удару місто змогло відновитись з великими зусиллями. Хоча юридично вони були вільними, за умовами життя вони часто могли не відрізнятись від рабів, і шлях в рабство для них був не довгим. У Вавилоні, де було мало сировинних ресурсів, де тростина і глина були матеріалом найбільшого застосування, домінуючу роль посідало сільське господарство.Люди, наприклад, не повинні були здійснювати ніяких гріхів по відношенню до богів, «не їсти того, що противно богам, не пити води з нечистого посуду, не клястись іменем бога, підносячи до неба не миті руки, не сидіти перед обличчям бога Сонця, не входити в священну ділянку, а вигнанцям не слід торкатись до людей» і т. д. Однак, цьому зовнішньому оптимізму було властиве усвідомлення кінцевості існування індивіда, і це постійно кидало тінь сумніву на цінність всих людських справ і радощів: «Тільки боги з сонцем [будуть] вічно, А людина - відраховані її роки, Щоб вона не робила, - все вітер!» [12, c. Оскільки етики як науки у Давньому Вавилоні ще не було, то в даній курсовій роботі, поняття етики і моралі розділятися не будуть. Під етикою (мораллю) тут розуміється сукупність уявлень про добро і зло, основних цілей і принципів, якими людина повинна керуватись в житті, і норм, за якими повинні будуватись взаємовідносини між людьми. Якщо вона потоне, це означає її вину, якщо ні, то жінка чиста: «(§ 132) Якщо на жінку людини був простертий палець з приводу іншого чоловіка, але вона не була схоплена при лежанні з іншим чоловіком, то заради свого чоловіка вона повинна погрузитись в річку» [7, с.Героєм казки є людина, яка не маючи нічого, змогла постояти за своє право, отримати бажане (їжу, одежу) від свого ж кривдника, та ще й покарати його. Слід зробити акцент на тому, що людині важливо мати сенс життя, запевнити учнів у тому, що він є, дати завдання кожному подумати над цим питанням, обговорити його всім класом (групою). Тобто треба звернути увагу на те, що ще з давніх часів люди були в пошуках правильного. Те, чого не вистачає в нашому суспільстві, міститься в змісті таких рядків, які вже наводились вище: «(§ 1)Якщо людина клятвено звинуватила іншу людину, кинувши на неї звинувачення у вбивстві, але не довела його, то обвинувач її повинен бути вбитий» [7, c. Якщо це робилось, то на певній основі, і тоді воно мало сильний моральний ефект, вплив на іншу людину та й на все суспільство, виховуючи його.Відрубування різних частин тіла, грошові відшкодовування, кара смертю та інше, все це повинно було переконати людей у необхідності дотримання закону. Зазнаючи покарання, людина і її оточення отримують сумний досвід, який переконує її в необхідності виконання установлених законом норм. Ідея про неправду: «(§ 1)Якщо людина клятвено звинуватила іншу людину, кинувши на неї звинувачення у вбивстві, але не довела його, то обвинувач її повинен бути вбитий» [7, c. В ідеї про крадіжку: «(§ 23)Якщо грабіжник не був схоплений, то пограбована людина може показати перед богом все, що пропало, а община і староста, на землі і території яких було здійснене пограбування, повинні відшкодувати все, що в нього пропало» [7, c. В ідеях про сімейні відносини інтерес для психології являє ордалія, як приклад того, до чого може дійти забобонність (до узаконення): «(§ 132)Якщо на жінку людини був простертий палець з приводу іншого чоловіка, але вона не була схоплена при лежанні з іншим чоловіком, то заради свого чоловіка вона повинна погрузитись в річку» [7, с.

Етичні погляди Давнього Вавилону носили переважно релігійний характер. Саме релігія давала обґрунтування моральних норм і стежила за їх виконанням. Слід зазначити, що в цих моральних нормах ще мало оголошувались загальносуспільні цінності. Так, в «Законах царя Хаммурапі» жодного разу не говорилось, що людина зобовязана щось робити на благо всього суспільства. В передмові до своїх законів Хаммурапі писав, що його закони мають велике значення для встановлення порядку в державі. Люди повинні дотримуватись встановлених правових норм і не шкодити один одному.

Вавилон - велика держава, існування якої міг забезпечити міцний закон та його виконання. Щоб забезпечити останнє, застосовувалась так би мовити справедлива жорстокість. Відрубування різних частин тіла, грошові відшкодовування, кара смертю та інше, все це повинно було переконати людей у необхідності дотримання закону. Зазнаючи покарання, людина і її оточення отримують сумний досвід, який переконує її в необхідності виконання установлених законом норм.

Основні етичні поняття у Давньому Вавилоні, такі як добро, зло, справедливість, чесність, любов, жорстокість, тільки-но починали осмислюватись. Власне їхніми моральними поняттями були принцип таліону та ордалія.

Основними етичними ідеями, які можна знайти в «Законах царя Хаммурапі» є такі: про неправду; про крадіжку; про економічні відносини; про сімейні та повязані з ними майнові відносини; про соціальні відносини.

Кожна ідея має певне значення для сучасної психології і педагогіки. Ідея про неправду: «(§ 1)Якщо людина клятвено звинуватила іншу людину, кинувши на неї звинувачення у вбивстві, але не довела його, то обвинувач її повинен бути вбитий» [7, c. 4], наприклад, для психології може бути цікава тим, що вона здатна поставити людину в ситуацію, коли крім знання того хто винний, реальних доказів нема. Що людина робитиме в цьому випадку? Адже, якщо вона спробує довести вину злочинця, і не зможе цього зробити, то її вбють. З іншого ж боку дана ідея, за порушення якої слідує покарання, має виховний влив. Людина починає брати відповідальність за свої слова.

В ідеї про крадіжку: «(§ 23)Якщо грабіжник не був схоплений, то пограбована людина може показати перед богом все, що пропало, а община і староста, на землі і території яких було здійснене пограбування, повинні відшкодувати все, що в нього пропало» [7, c. 7], - йдеться про таке явище суспільної поведінки, яке становить інтерес для психології. Які мотиви примушують людину до цього вчинку (чи різні вони в бідних і багатих)? Для розуміння цієї проблеми багато дає вивчення вавилонської історії в цілому. Для педагогіки ідея про крадіжку, мабуть, ніколи не втратить актуальності. Щоб реалізувати цю ідею, в людині треба сформувати перш за все почуття власної гідності.

В ідеях про сімейні відносини інтерес для психології являє ордалія, як приклад того, до чого може дійти забобонність (до узаконення): «(§ 132)Якщо на жінку людини був простертий палець з приводу іншого чоловіка, але вона не була схоплена при лежанні з іншим чоловіком, то заради свого чоловіка вона повинна погрузитись в річку» [7, с. 13].

У педагогіці серед ідей, що стосуються родини особливу цінність являють ті норми, які покликані припинити сексуальні збочення (ґвалтування, інцести). У вирішенні цієї проблеми необхідна допомога також і психології.

Соціальну ідею відповідальності за свою роботу («(§ 233)Якщо будівельник збудував людині дім і роботу свою не укріпив, і стіна впала, то цей будівельник повинен укріпити стіну за власні кошти» [7, c. 17]) необхідно реалізовувати у вищих навчальних закладах, тому, що для кращого виховання майбутніх фахівців, треба щоб вони були зацікавлені у якості результатів власної праці.

Для особистого і суспільного життя важливим є те, як давні вавилоняни вели свої справи (соціально-економічні). Кожен турбувався, щоб у нього були докази в свій захист (при купівлі-продажу укладались договори, забезпечували себе свідками). Якщо сама людина турбується про надійність своїх справ, то і правосуддю легше розібратись з суттю діла.

Що стосується нашого сучасного суспільства, то тут ми маємо звісно іншу ситуацію. Тому, на мій погляд, слід застосовувати не стільки закони давніх вавилонян такими які вони є, стільки брати до уваги самі їхні принципи. Наприклад, принцип справедливості. Він у давніх вавилонян був, але в нормах закону при його реалізації поняття справедливості змінювалось в залежності від соціального становища людини. Принцип поваги дітей до батьків. На мій погляд, важливо, щоб повага до батьків йшла від серця, а не через страх покарання за неповагу, наприклад, за те, що хтось вдарив батька. Дітей треба виховувати на власному прикладі, адже вперше світ вони починають бачити нашими очима.

Отже, етичні погляди Давнього Вавилону не втратили свого значення по сьогоднішній день. В цій моралі є норми як позитивного, так і негативного значення для нас. Є те, чого нам не вистачає, і те, що нам варто запозичити. Сучасникам слід, на мою думку, памятати пораду, яку дав Друг Страждальцю в «Теодіцеї»: «Побач благе дихання богів, - і (Все), що за рік втратив, ти відновиш в ту ж мить» [12, с. 110].

1. Белявський В.А. Вавилон легендарный и Вавилон исторический / В.А. Белявский. - М: Мысль, 1971. - 172 с.

2. Ворбьев-Десятовский В.С. Очерк истории древнего востока / В.С Ворбьев- Десятовский. - Л., 1956. - 276 с.

3. Вулли Л. Забытое царство / Л. Вулли. - М.: Наука, 1986. - 168 с.

4. Гусейнов. А.А. Введение в этику / А.А. Гусейнов. - М.: МГУ, 1985. - 208 с.

5. Дробницкий О.Г. Понятие морали / О.Г. Дробницкий. - М.: Наука, 1974. - 388 с.

6. Дьяконов И.М., Магазинер Я.М. Комментарий к старо-вавилонским законам // Весник древней истории. - 1952. - № 3. - С. 262-303.

7. Законы вавилонского царя Хаммурапи [Электронний ресурс], 21 с. - Режим доступа: http://pstgu.ru/download/1180422238.hammurapi.pdf.

8. Иванов В.Г. История этики древнего мира / В.Г. Иванов. - Л.: Издательство Лененградского университета,1980. - 224 с.

9. История древнего мира / Под ред. И. М. Дьяконова, В. Д. Неровной, И. С. Свещицкой. - Издание трете. М.: Наука, 1989. - 470 с.

10. Кленгель-Брандт Э. Вавилонская Башня / Э. Кленгель-Брандт. - М.: Наука, 1991. - 157 с.

11. Кленгель-Брандт Э. Путешествие в древний Вавилон / Э. Кленгель-Брандт. - М.: Наука, 1979. - 259 с.

12. Клочков Л.С. К вопросу о вавилонской этике / Л. С. Клочков. // Вестник древней истории. - 1975. - №3. - С. 101-116.

13. Клочков Л.С. Сказка о ниппурском бедняке [Электронный ресурс] / Л.С. Клочков. - Режим доступа: http://ulenspiegel.od.ua/skazka-o-nippurskom-bednjake.

14. Косарев А. И. История государства и права зарубежных стран / А.И. Косарев. - М., 2002. - 464 с.

15. Могултай. Диалог Господина и Раба - веселее, чем думали [Электронный ресурс] / Молгутай. - Режим доступа: http://wirade.ru/cgi-bin/wirade/YABB.pl?board=bibl;action=display;num=1093268601.

16. Молгутай. Вавилонская блудница: этика древнего Ближнего, Среднего Востока и Южной Азии [Электронный ресурс] / Молгутай. - Режим доступа: http://wirade.ru/babylon/babylon_bludnica.html.

17. Немировский В.Г. Смысл жизни: проблемы и поиски / В.Г. Немировский. - К., 1990. - 221 с.

18. Оссовская М. Рыцарь и дружба. Исследования по истории морали / М. Оссовская. - М., 1987., - 528 с.

19. Оппенхейм А. Древняя Месопотамия: портрет погибшей цивилизации / А. Оппенхейм. - М.: Наука, 1990. - 319 с.

20. Шишкин А.Ф. Человеческая природа и нравственность. Исторический очерк / А.Ф. Шишкин. - М.: Мысль, 1979. - 272 с.

Размещено на