Характеристика нормативно-регулятивних механізмів людської поведінки в межах докодексової форми моральнісної культури. Моделі особистісно-перфекціоністської самореалізації в просторі соціальної моралі. Вплив кодексової культури на моральну оцінку.
На зміну традиційній кодифікації норм та принципів постала нова логіка нормативності з притаманною їй інституційно-організаційною регуляцією людської поведінки. В контексті плюральності пріоритетів та ціннісних настанов, відсутності обєднуючих морально-етичних ідей соціальної дійсності, етичні кодекси постають в якості ефективно діючих соціально-імперативних програм нормативно-належного як на національному, так і на міжнародному рівні. Активний процес творення сучасних моделей етичної кодифікації, що розпочався у світі в середині ХХ ст., сьогодні є нормою суспільної практики і в Україні. Саме тому осмислення національних тенденцій моральної нормотворчості з урахуванням зарубіжного досвіду виступає актуальним підгрунтям для дослідницької роботи. Усвідомлення практично-регулятивної дієвості етичного скеровування людської поведінки слугує відправним пунктом трансформації соціальної дійсності та гуманізації царини суспільних відносин, виступає запорукою духовно-етичного самовдосконалення людини, формування особистісно-персоналістичних сенсожиттєвих орієнтацій.У вступі обґрунтовується актуальність та доцільність теми дослідження, характеризується ступінь її наукової розробки, визначається обєкт та предмет, формулюється мета та завдання роботи, зазначається методологічний базис дослідження, розкривається наукова новизна і положення, що виносяться на захист, наводяться дані про публікації автора дисертації. Перший розділ - “Філософсько-методологічні та історичні засади аналізу кодексової культури: “природна моральність” - розкриває передумови становлення процесів моральної нормотворчості в контексті “природної моральності”, змальовує ціннісно-нормативний клімат докодексової форми регуляції людської поведінки. В рамках традиційного розвитку суспільства “природна моральність” як форма докодексової культури постає у вигляді сукупності не інституційних норм, правил поведінки, що санкціонуються суспільством та забезпечуються силою загально-колективної думки. В розділі акцентується увага на тому, що “природна моральність” постає безпосереднім співпадінням суспільних застережень і фактичної поведінки людей, всезагальною впевненістю у правильності утвореного порядку, що грунтується лише на факті його існування й даності. А тому кодекси не несуть на собі власне етичного навантаження, а являють собою концентрацію правових, релігійних, соціально-організаційних норм та звичаєвих устоїв життя людини.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
