Етапи розвитку Запорізької Січі - Реферат

За визначенням Запорізька Січ - являє собою суспільно-політична та військово-адміністративна організація українського козацтва за порогами, що склалася у першій половині 16 ст. за дніпровими порогами у районі острова Хортиця. Поняття Запорізька Січ вживається у двох значеннях: у широкому - всі землі, які перебували в управлінні й володінні козаків, у вузькому-центральне поселення, де знаходилось адміністративне управління Січі. Виникнення З.С. було зумовлене колонізацією Середнього Придніпровя феодалами Великого князівства Литовського, посиленням феодально-кріпосницького та національного гніту і пробудженням самосвідомості українського народу. За перші десятиріччя 16 ст. панству вдалося підкорити своїй владі значну територію Середнього Придніпровя й обернути більшу частину українського козацтва на феодально залежне або напівзалежне населення. Вже 1527 р. кримський хан Сапіг-Гірей скаржився литовському урядові на черкаських і канівських козаків, які поблизу татарських кочовищ ставили “уходи” (займалися промислами), а рибу, хутра й мед вивозили звідси на продаж у “волості” (державну територію Литви).Вона мала бути форпостом у боротьбі проти турків і татар і проти козацтва, щоб забезпечити панську колонізацію Запоріжжя. Оскільки для здійснення цього проекту в литовського уряду не було коштів, організацію боротьби за оволодіння прикордонням узяли на себе магнати, передусім черкаський і канівський старости. З.С. була обведена високими валами, на яких був частокіл і зруби, що на них ставилися гармати. Між валами була широка площа, на краю якої стояли курені, будинки, де мешкали запорожці. Площа біля церкви була центром суспільно-політичного життя З.С., де відбувалися Січові ради тощо.Запорізьке козацтво відіграло видатну роль у всіх найзначніших виступах народних мас України проти феодально-кріпосницького гноблення і національного гніту - в повстаннях під проводом К.Косинського (1591-1593 рр.), С.Наливайка (1594-1596 рр.), Павлюка і К.Скидана (1637 р.), Я.Остряниці і Д.Гуні (1638 р.). Повстанням у січні 1648 р. запорізькі козаки поклали початок визвольній війні українського народу 1648-1654 рр. під керівництвом Б.Хмельницького. Саме на Запоріжжі згуртувалися сили, які очолили загальнонаціональний рух проти панування шляхетської Польщі в Україні, що завдав нищівних ударів польсько-шляхетським військам в Жовтоводській битві 1648 р., Корсунській битві 1648 р., Пилявецькій битві 1648 р., Зборівській битві 1649 року та Батозькій битві 1652 р. Не раз козаки загрожували й Стамбулові, несподівано зявляючись на його околицях та руйнуючи укріплення (1615, 1621, 1624, 1630 рр.). Козаки руйнували маєтки татарських і турецьких феодалів і визволяли невільників.Разом з тим царський уряд використав свої війська і фортеці на Запоріжжі не тільки для оборони краю, а й для встановлення контролю над З.С. в інтересах кріпосницької держави. шляхетська Польща, захопивши Правобережну Україну, почала нищити козацтво та реставрувати кріпосницькі порядки, а Крим і Туреччина розгорнули наступ на Україну. В той тяжкий час для українського народу запорізьке козацтво мужньо боролося проти польських, кримських і турецьких агресорів. Особливого значення набули походи запорожців проти Польщі й Криму під проводом уславленого кошового отамана І.Сірка в 60-х-70-х роках 17 ст. Після переходу на бік шведів гетьмана І.Мазепи та частини запорізької старшини й невеликої кількості обманутих ними козаків, царський уряд звинуватив усе запорізьке козацтво в зраді.Останній період (1734-1775 рр.) в історії З.С. позначився з одного боку, помітним економічним піднесенням Запоріжжя, з другого - поступовим занепадом автономії З.С. і тих порядків, які були властиві їй у ранній період. Посилення феодально-кріпосницького і національного гніту в центральних районах України і відносний спокій на російсько-кримських кордонах сприяли народній колонізації Запоріжжя. Відбулися зміни і в економіці З.С., що полягали насамперед, у розширенні землеробства, якого раніше майже не було, в дальшому розвитку скотарства і промислів. Земля вважалася власністю всього війська і Кіш відводив її власникам зимівників і слобідським громадам. За Нової Січі козацтво почало відокремлюватися від посполитих, перетворюватися на верству, головним обовязком якої було відбування військової служби, а привілеєм (для більшості в основному тільки формальним ) - участь у самоврядуванні, передусім у військовій раді.

План

1. Становлення Запорізької Січі.

2. Устрій Січі.

3. Загальні стосунки Січі з сусідами та іншими країнами.

4. Роль у загальнонаціональному руху та Визвольній війні.

5. Встановлення контролю Москви над Запорізькою Січчю.

6. Кінець Запорізької Січі. Підсумок.

Література

1. Становлення Запорізької Січі

· Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.

· Довідник з історії України.За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.

· Рад. енциклопедія історії України.- К., 1969.- т.2.

· УРЕ.- К., 1962.- т. 5.

· "Оповідання про славне військо Запорозьке Низове" А.Кащенко

· Енциклопедія українського козацтва