Етіопатогенетичне обґрунтування комплексного лікування хронічного тонзиліту у дітей - Автореферат

Проблема хронічного тонзиліту через її медичну, соціальну, а за даними останніх років і загальнобіологічну значимість, не тільки не втратила своєї актуальності, але й отримала окреме спрямування в медіко-біологічній науці по оцінці ролі піднебінних мигдаликів в організмі, питаннях патогенезу тонзиліту, та створення патогенетичне обґрунтованих технологій ефективної терапії цього захворювання. Безумовні докази активної участі піднебінних мигдаликів в реакціях системного імунітету, захисті слизових оболонок, надані за останні 15 років, сприяють більш стриманому підходу до оперативного лікування та пошуку нових, більш ефективних технологій консервативного лікування хворих на хронічний тонзиліт, що містять в собі немедикаментозні та медикаментозні методи, спрямовані на відновлення місцевого та системного імунітету, імунофізіологічних властивостей піднебінних мигдаликів. Разом з тим, значну кількість хворих на хронічний тонзиліт складає контингент, який після проведеного лікування загострення хронічного тонзиліту, як правило, в умовах амбулаторії, продовжує хворіти, що призводить до частих рецидивів запального процесу в мигдаликах та виникненню ускладнень. Беручи до уваги, що причиною малоефективної терапії хронічного тонзиліту може бути нераціональне використання антибактеріальних засобів та неадекватність імунотерапії, було доцільним провести клініко-імунологічні дослідження у хворих з хронічним тонзилітом, у яких лікування загострень захворювання було недостатньо ефективним та розробити схему доліковування таких хворих з використанням імуномодуляторів нового покоління. Вивчити клініко-імунологічний стан хворих на хронічний тонзиліт з малоефективною терапією.З цих хворих була виділена група дітей (64 дитини), у яких курс консервативного лікування не привів до стійкої ремісії, діти відчували загальну слабкість, дискомфорт при ковтанні, субфебрилітет, зберігались місцеві прояви хронічного тонзиліту, реакція з боку защелепних лімфовузлів (ХТНЕТ). 30 здорових дітей, що склали контрольну групу (в усіх були відсутні місцеві ознаки ХТ, з анамнезу було відомо про відсутність ангін або інших проявів тонзиліту). Чутливість різноманітних ефекторних клітин in vitro до імунотропних препаратів показує ступінь їх потреби в активуючих впливах і в певній мірі є критерієм їх функціональної недостатності (О.Ф.Мельников та співавт., 1990) Нами визначалась чутливість Т-лімфоцитів по зростанню Т-СД2 лімфоцитів після дії імунотропного препарату та активності ПЦК клітин по підсиленню їх деструктивної активності після інкубації з імуномодулятором. Для визначення патогенетична важливих відхилень в стані захисних механізмів у обстежених нами хворих, як при хронічному тонзиліті з недостатньо ефективним лікуванням після загострення процесу, так і при хронічному тонзиліті в стані ремісії, були проведені імунологічні та мікробіологічні дослідження. Враховуючи це, можна передбачити, що різноманітні впливи на мигдалики хворих на ХТ, котрі будуть супроводжуватись позитивними змінами в бік показників, що властиві для гіпертрофованих мигдаликів, активацією основних клітин системного імунітету та будуть створювати основу для оптимізації методів консервативного лікування хронічного тонзиліту.Серед дітей, хворих на хронічний тонзиліт, після загострення процесу в ? випадків виявляється контингент, що не піддається традиційним методам лікування в амбулаторних умовах. В проведеному дослідженні виявлено, що головними імунопатогенетичними механізмами, що обумовлюють недостатню ефективність лікування після загострення хронічного тонзиліту, є зниження в тканині мигдаликів клітин - продуцентів IGA, збільшення рівня в слині мономірних форм IGA та IGG, функціональна недостатність Т-лімфоцитів. Показано, що лімфоцити та фагоцитуючі клітини периферійної крові хворих ХТ, у яких курс традиційної терапії після загострення процесу не привів до стійкої ремісії, виявляли збільшену чутливість в культурі in vitro до імуномодулюючих засобів, додавання яких супроводжувалось нормалізацією фенотипічного складу Т-лімфоцитів, активності природних цитокінів та фагоцитуючих клітин.

Основний зміст роботи

1. Серед дітей, хворих на хронічний тонзиліт, після загострення процесу в ? випадків виявляється контингент, що не піддається традиційним методам лікування в амбулаторних умовах.

2. В проведеному дослідженні виявлено, що головними імунопатогенетичними механізмами, що обумовлюють недостатню ефективність лікування після загострення хронічного тонзиліту, є зниження в тканині мигдаликів клітин - продуцентів IGA, збільшення рівня в слині мономірних форм IGA та IGG, функціональна недостатність Т- лімфоцитів.

3. В умовах експерименту in vitro виявлено депресорний вплив антибіотиків на життєздатність та функціональний стан клітин піднебінних мигдаликів хворих на хронічний тонзиліт. Додавання in vitro імуномодуляторів (тималін та поліоксидоній) сприяло відновленню структурно-функціональних властивостей клітин мигдаликів.

4. Показано, що лімфоцити та фагоцитуючі клітини периферійної крові хворих ХТ, у яких курс традиційної терапії після загострення процесу не привів до стійкої ремісії, виявляли збільшену чутливість в культурі in vitro до імуномодулюючих засобів, додавання яких супроводжувалось нормалізацією фенотипічного складу Т- лімфоцитів, активності природних цитокінів та фагоцитуючих клітин.

5. Використання поліоксидонія в комплексній терапії хворих з недостатньо ефективним лікуванням хронічного тонзиліту після загострення процесу та локальна антибіотикотерапія дає вагомий клініко - імунологічний ефект, що перевищує на 20% ефективність терапії з використанням традиційного лікування в найближчому, та на 40% у віддаленому періоді.

Практичні рекомендації

1. Хворі, на хронічний тонзиліт при малоефективній терапії в амбулаторних умовах, потребують клініко - імунологічного обстеження для визначення реакцій місцевого та системного імунітету.

2. При повторному лікуванні рекомендовано місцево використовувати антибіотики з низькою імунодепресивною активністю з одночасним використанням імунокоректорів широкого спектру дії, таких як поліоксидоній або препаратів тимічного ряду.

3. Ориєнтовний вибір імунокоректора слід проводити за методом тестування, враховуючи зміни фенотипічної активності Т-лімфоцитів та функціональної активності факторів вродженого імунітету (природних кілерів та фагоцитуючих клітин).

1. Олійник В.В. Досвід використання імуномодулятора бактеріального походження Imudon в комплексному лікуванні хронічного тонзиліту у дітей. Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика. Вип. 12, кн. 2. К.: КМАПО, 2003. С. 606 - 611.

2. Мельников О.Ф., Заболотный Д.И., Олейник В.В., Самбур М.Б., Тимченко С.В., Заяц Т.А., Василенко Т.Ю. Исследование влияния полиоксидония на клетки иммунитета периферической крови больных хроническим тонзиллитом in vitro// Журн. вушних, носових і горлових хвороб. 2004. №4. С. 25-29.(Особистий внесок здобувача полягає в постановці мети і завдання дослідження, підборі хворих та проведенні клінічних досліджень, аналіз та статистична обробка отриманих даних,обґрунтування та формулювання висновків, підготовка до друку).

3. Мельников О.Ф., Олейник В.В., Самбур М.Б., Бондарчук А.Д., Молочек Ю.А., Каминская А.И. Влияние иммуномодуляторов in vitro на экспрессию СД-антигенов на лимфоцитах периферической крови больных хроническим тонзиллитом. // Імунологія та алергологія. 2004. №3. С. 7-10.( Здобувачем виконувалась клінічна частина роботи та аналіз отриманих результатів).

4. Заболотный Д.И., Мельников О.Ф., Заболотная Д.Д., Калуцкий И.В., Потапов Э.В.,Самбур М.Б., Заяц Т.А., Кобицкий М.М., Олейник В.В.(Киев, Сімферополь, Харьков). Иммуномодулирующие средства в терапии заболеваний верхних дыхательных путей // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. 2004. 3-с. С. 38-39.( Здобувачем виконувалась клінічна частина роботи та аналіз отриманих результатів, підготовка матеріалів до друку).

5. Косаковський А.Л., Олійник В.В., Мельников О.Ф. Спосіб лікування хронічного тонзиліту. Деклараційний патент на корисну модель, 20040604856. 15.02.2005, бюл. №2, 5036, 7 А61В10/00.(Здобувач була головним виконавцем дослідження).

6. Косаковский А. Л., Олейник В.В. Клиническая оценка эффективности лечения торпидного течения обострения хронического тонзиллита с использованием локального применения антибиотиков и иммуномодулятора полиоксидония. Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. Вип. 14, кн. 2. К.: КМАПО,2005. С. 218-225.(Здобувач була головним виконавцем дослідження, їй належить головна ідея публікації, статистична обробка та аналіз отриманих результатів).

7. Косаковський А.Л., Олійник В.В., Мельников О.Ф.Досвід лікування дітей з хронічним тонзилітом із застосуванням внутрішньотканинного ультрафонофорезу лікарских речовин. // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. 2004. №5 с. С. 83-84.( Здобувачем виконувалась клінічна частина роботи та аналіз отриманих результатів).

8. Олійник В.В. Обоснование комбинированной терапии хронического тонзиллита с использованием антибактериальных средств и полиоксидония.//Мат. наук. праць Х зїзду оториноларингологів України.- Судак, 2005. С. 468-469.