Етіопатогенетичні аспекти негемолітичної жовтяниці доношених новонароджених та шляхи оптимізації її лікування - Автореферат

Задачі дослідження: Вивчити перинатальный онтогенез у доношених дітей з гіпербілірубінемією в неонатальному періоді. Провести скрининг-діагностику, за допомогою ПЛР крові, на наявність внутрішньоутробного інфікування вірусами, тропними до гепатоцитів (віруси герпесу, цитомегаловірус, вірус Эпштейна-Бара, гепатиту В і С) доношених новонароджених з вираженою жовтяницею в неонатальному періоді. Оцінити функціональну активність печінки у немовлят з гіпербілірубінемією в неонатальному періоді, в залежності від наявності внутрішньоутробного інфікування. Проаналізувати динаміку функціональної активності печінки, залежно від виду проведеної комплексної терапії і дати оцінку ефективності патогенетично спрямованої терапії у немовлят з гіпербілірубінемією в неонатальному періоді. Доведено ефективність патогенетично обґрунтованого комплексу терапії гіпербілірубінемії незалежно від наявності внутрішньоутробного інфікування вірусами простого герпесу у доношених дітей із включенням ентеросгелю, як основного препарату, що сприяє припиненню ентерогепатичної циркуляції білірубіну за рахунок підвищення евакуації непрямого білірубіну з кишечнику та відновлення моторики шлунково-кишкового тракту новонародженої дитини.Після встановлення у дітей наявності внутрішньоутробного інфікування вірусами сімейства Herpesviridae (герпесу 1-го і 2-го типу, цитомегаловірусом, вірусами Эпштейна-Барр), гепатиту В і С методом ПЛР крові, вони розподілялися на наступні групи: перша група (27 дітей) - внутрішньоутробно інфіковані, друга група (51 дитини) - інфікованості зазначеними вище вірусами не встановлено. В результаті проведеного скрининг-дослідження методом ПЛР на наявність внутрішньоутробної інфікованості, у 27 дітей виявлена позитивна ПЛР на віруси сімейства Herpesviridae (простого герпесу - у 25 дітей і цитомегаловірус - у 6 дітей, у 4 - мікст інфекція), в однієї дитини встановлена позитивна ПЛР на вірус гепатиту С (з нашого спостереження пацієнт був виключений). У першій групі, де діти були внутрішньоутробно інфіковані вірусами сімейства Herpesviridae, матерів старше 30 років було у два рази більше, ніж у другій групі і майже в три рази більше, ніж у групі порівняння (28% проти 14% і 10% відповідно). На першому місці за частотою реєстрували ускладнення вагітності у матерів, чиї діти мали гіпербілірубінемію в неонатальному періоді (загроза переривання вагітності), а в матерів, чиї діти не мали жовтяниці, на першому місці була хронічна фетоплацентарна недостатність та анемія вагітних. Більша частина обстежених дітей, у яких в неонатальному періоді розвилася гіпербілірубінемія, народилися без ознак асфіксії з оцінкою по “Апгар” на 1 хвилині 7-9 балів: 80% - у першій групі і 78,9% - у другій групі, що було вірогідно більше, ніж у групі порівняння, де без асфіксії народилося 45% немовлят (р<0,05).У дисертації проведено теоретичне узагальнення патогенетических аспектів розвитку неонатальної гіпербілірубінемії у доношених новонароджених і запропонований практичний напрямок рішення наукової задачі по оптимізації лікування даної патології в неонатальному періоді. Встановлено, що доношені діти, у яких в неонатальному періоді розвилася гіпербілірубінемія, в 100% випадків народилися від матерів з високим перинатальным ризиком, що характеризувався високою частотою виявлення загрози переривання вагітності (60,%), хронічної фетоплацентарної недостатності (48%), наявністю гострих інфекційних захворювань під час вагітності (36%) і обтяженим репродуктивним анамнезом, у вигляді викиднів і штучного переривання вагітності. Доведено, що основним патогенетическим аспектом розвитку жовтяниці в доношених немовлят була затримка дозрівання функціональної активності печінки, виражений гепатодепресивний і холестатичний синдроми, які проявлялися пригніченням білоксинтезуючої, ферментативної і детоксикаційної функції цього органу, а також дискінетичними порушеннями з боку шлунково-кишкового тракту з підвищеною ентерогепатичною циркуляцією білірубіну у дітей в періоді новонародженості. Виявлено, що в доношених новонароджених з неонатальною гіпербілірубінемією, внутрішньоутробно інфікованих вірусами сімейства Herpesviridae, у 2 рази частіше зустрічалася внутрішньоутробна гіпотрофія, у 3 рази частіше - внутрішньошлуночкові крововиливи, відмічалося більш глибоке ураження клітин печінки з розвитком цитолітичного, гепатодепресивного і холестатичного синдромів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У дисертації проведено теоретичне узагальнення патогенетических аспектів розвитку неонатальної гіпербілірубінемії у доношених новонароджених і запропонований практичний напрямок рішення наукової задачі по оптимізації лікування даної патології в неонатальному періоді.

Встановлено, що доношені діти, у яких в неонатальному періоді розвилася гіпербілірубінемія, в 100% випадків народилися від матерів з високим перинатальным ризиком, що характеризувався високою частотою виявлення загрози переривання вагітності (60,%), хронічної фетоплацентарної недостатності (48%), наявністю гострих інфекційних захворювань під час вагітності (36%) і обтяженим репродуктивним анамнезом, у вигляді викиднів і штучного переривання вагітності.

Показано, що в 34,6% випадках доношені немовлята з вираженою неонатальною гіпербілірубінемією перинатально інфіковані вірусами сімейства Herpesviridae.

Доведено, що основним патогенетическим аспектом розвитку жовтяниці в доношених немовлят була затримка дозрівання функціональної активності печінки, виражений гепатодепресивний і холестатичний синдроми, які проявлялися пригніченням білоксинтезуючої, ферментативної і детоксикаційної функції цього органу, а також дискінетичними порушеннями з боку шлунково-кишкового тракту з підвищеною ентерогепатичною циркуляцією білірубіну у дітей в періоді новонародженості.

Виявлено, що в доношених новонароджених з неонатальною гіпербілірубінемією, внутрішньоутробно інфікованих вірусами сімейства Herpesviridae, у 2 рази частіше зустрічалася внутрішньоутробна гіпотрофія, у 3 рази частіше - внутрішньошлуночкові крововиливи, відмічалося більш глибоке ураження клітин печінки з розвитком цитолітичного, гепатодепресивного і холестатичного синдромів.

Патогенетично обґрунтоване включення в комплексну терапію неонатальної гіпербілірубінемії у доношених новонароджених препаратів, що сприяють перериванню ентерогепатичної циркуляції білірубіна, усуненню холестазу і відновленню моторики кишечнику. Призначення ентеросгелю в сполученні з жовчогінними препаратами і пробиотиками сприяє швидкому усуненню гіпербілірубінемії та відновленню функції шлунково-кишкового тракту, що дозволяє скоротити обсяг інфузійної терапії і перебування дітей у відділенні патології новонароджених.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Враховуючи значну поширеність серед новонароджених внутрішньоутробної інфікованості вірусами сімейства Herpesviridae і з метою профілактики тяжких перинатальних ускладнень (розвиток внутрішньоутробної гіпотрофії, внутрішньошлуночкових крововиливів, ураження печінки та гіпербілірубінемії) рекомендується на етапі планування вагітності проводити обстеження і лікування даної інфекції у майбутніх матерів.

Новонародженим з вираженою неонатальною гіпербілірубінемією необхідно проводити обстеження на наявність антигену вірусів сімейства Herpesviridae.

В терапію доношених новонароджених з неонатальними гіпербілірубінеміями доцільно включення ентеросгелю в сполученні з жовчогінними препаратами і пробиотиками. Даний комплекс сприяє перериванню ентерогепатичної циркуляції білірубіну, усуває холестаз і відновлює моторику кишечника, сприяючи швидкому усуненню гіпербілірубінемії та відновленню функцій шлунково-кишкового тракту, що дозволяє скоротити перебування дітей у відділенні патології новонароджених.

1. Аналіз перинатального онтогенезу у доношених новонароджених з синдромом гіпербілірубінемії // Актуальні проблеми сучасної медицини. - 2003. - №3. - С. 89-91.

2. Эффективность патогенетической терапии гипербилирубинемии у доношенных детей в неонатальном периоде // Світ медицини та біології. - 2005. - №1. - С 98-103.

3. Патогенетичні аспекти розвитку конюгаційної гіпербілірубінемії у новонароджених дітей // Вісник наукових досліджень. - 2005. - № 3. - С. 41-43 (співавт. Траверсе Г.М.). Здобувач проводив клінічне обстеження, статистичну обробку даних та їх аналіз.

4. Особенности функциональной активности печени в неонатальном периоде у детей с внутриутробным инфицированием вирусами герпеса // Врачебная практика. - 2005. - № 3. - С. 9-12 (співавт. Траверсе Г.М.). Здобувач проводив клінічне обстеження, статистичну обробку даних та їх аналіз, підбір літературних джерел, підготовку матеріалів до друку.

5. Патогенетические аспекты реабилитации новорожденных детей с неонатальными конъюгационными желтухами разной этиологии // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Актуальні питання медичної реабілітації дітей та підлітків”. - 2005. - С. 43 (співавт. Траверсе Г.М.). Автор збирав фактичний матеріал, проводив узагальнення даних, підготовку матеріалу до друку.

6. Патогенетичні аспекти терапії конюгаційних жовтяниць різної етіології у доношених новонароджених // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2005. - № 3. - С. 46-47 (співавт. Траверсе Г.М.). Здобувач проводив клінічне обстеження новонароджених, аналіз клінічних даних, підготовку матеріалу до друку.

7. Анализ перинатального онтогенеза у новорожденных с синдромом гипербилирубинемии // Матеріали науково-практичної конференції “Актуальні проблеми організації медичної допомоги новонародженим”. - Київ. - 2003. - С. 77-78 (співавт. Траверсе Г.М., Калюжка Е.А.). Дисертантом проведено статистичну обробку даних, їх аналіз.

8. Роль внутрішньоутробної герпетичної інфекції у розвитку геморагічних пошкоджень мозку та функції печінки у новонароджених // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Актуальні питання профілактики ранньої інвалідизації дітей на сучасному етапі розвитку медицини”. - Полтава. - 2004. - С. 18-19 (співавт. Калюжка О.О.). Здобувач проводив обстеження немовлят, аналіз клінічних даних, підготовку матеріалу до друку.