Етіологія та патогенез кореневих гнилей сої, біологічне обґрунтування заходів обмеження їх розвитку в Північному Лісостепу України - Автореферат

Соя - одна з культур, розширення площ посівів якої в різних ґрунтово-кліматичних зонах дозволить вирішити проблему не тільки кормів у тваринництві, зокрема протеїну, а й джерела білка для харчової, медичної та інших галузей у народному господарстві. Однією з умов отримання високих і стабільних урожаїв сої є захист її від хвороб, особливо кореневих гнилей, які належать до найбільш шкодочинних і нерідко є причиною погіршення схожості насіння на 8-55%, загибелі сходів - до 37-43%, зниження врожаю - на 0,5-3,6 ц/га. Розвиток кореневих гнилей сої залежить від агрокліматичних умов її вирощування, кількісного та якісного складу мікроміцетів у ґрунті, їх адаптованості та мінливості. Метою роботи було визначення особливостей розвитку кореневих гнилей сої, видового складу збудників у Північному Лісостепу України, оцінка їх патогенних властивостей за різних умов вирощування та обґрунтування шляхів зниження шкодочинності хвороби. розрахувати економічну ефективність використання хімічних та біологічних препаратів для захисту сої від ураження кореневими гнилями в Північному Лісостепу України.В умовах Північного Лісостепу України посівам сої завдається значна шкода від ураження збудниками кореневих гнилей. Протягом 1996-2000 рр. ураженість рослин становила: на сходах - 13,6-39,9%; у фазу першого трійчастого листка - 20,4-36,7%; цвітіння - 12,3-33,7%; наливу бобів - 11,1-31,5%. На хворих рослинах порівняно із здоровими формувалось менше бобів на 12-21%, маса 1000 насінин була нижча на 11,7-13,7 г. Виявлено кореляційну залежність між розвитком хвороби та кількістю опадів, що випадали протягом другої декади травня (r = 0,78) і середньодобовою температурою третьої декади травня (r = 0,89). У захисті сої від кореневих гнилей перспективним є застосування біологічних препаратів агат-25К (10 мл/т) і фітоспорин, що сприяє зниженню поширеності та розвитку хвороби порівняно з контролем відповідно на 13,3 і 5,6% та 12,9 і 5,0%, підвищенню польової схожості насіння - на 4,2 і 11,1%, урожайності - на 1,8 та 3,5 ц/га (у контролі - 16,3 ц/га).

1. В умовах Північного Лісостепу України посівам сої завдається значна шкода від ураження збудниками кореневих гнилей. Протягом 1996-2000 рр. ураженість рослин становила: на сходах - 13,6-39,9%; у фазу першого трійчастого листка - 20,4-36,7%; цвітіння - 12,3-33,7%; наливу бобів - 11,1-31,5%. На хворих рослинах порівняно із здоровими формувалось менше бобів на 12-21%, маса 1000 насінин була нижча на 11,7-13,7 г.

2. Досліджено вплив метеорологічних умов на розвиток кореневих гнилей. Виявлено кореляційну залежність між розвитком хвороби та кількістю опадів, що випадали протягом другої декади травня (r = 0,78) і середньодобовою температурою третьої декади травня (r = 0,89).

3. Серед патогенної мікобіоти хворих рослин домінували гриби роду Fusarium - 56,3%, менше вилучались мукорові - 17,1%, Penicillium - 13,2%, Cylindrocarpon - 7,7%, Alternaria - 7,8%, Rhizoctonia - 5,1%, Gliocladium - 6,8%, Pythium - 4,0%.

4. Досліджено співвідношення видів роду Fusarium у різні фази розвитку рослин. Протягом усього періоду онтогенезу сої найбільш поширеними були F.oxysporum Schlecht - 15,6%, F. culmorum (W.G. Sm.) Sacc. - 15,1%, F. sambucinum Fuck. var. minus Wr - 14,9%, менше - F. avenaceum (Fr) Sacc. - 8,8%.

5. Визначено вплив фітотоксичної активності фузаріїв на розвиток кореневої системи сої. Найбільш фітотоксичним виявився F. sambucinum - 37%, дещо менше - F. culmorum - 25% і F. avenaceum - 11,1%.

6. Патогенні властивості збудника різоктоніозної кореневої гнилі (Rhizoctonia solani Kuhn) інтенсивно проявляються при температурі 250С і вище та вологості ґрунту 60-80%. Проте такі умови рідко спостерігаються в період сходів та першого трійчастого листка, що стримує інтенсивний розвиток хвороби, спричиненої цим збудником.

7. Серед районованих і перспективних сортів сої імунних до кореневих гнилей не виявлено. До менш уражуваних у зоні Північного Лісостепу віднесені сорти Київська 91, Побужанка та Юг-30, розвиток хвороби на яких порівняно із сортами Ватра, Київська 451 та Камянчанка був нижчий у фазу сходів відповідно на 8,2; 9,3 і 7,1%.

8. На розвиток кореневих гнилей сої значно впливають її попередники. Найменше ураження рослин відмічено після цукрових буряків порівняно з такими попередниками, як яровий ріпак, кукурудза, озима пшениця, однорічні трави. Розвиток хвороби в цих варіантах був нижчий у фазу сходів відповідно на 3,6; 11,6; 11,7 і 17,8%; першого трійчастого листка - на 16,2; 5,0; 13,8 і 16,8%; цвітіння - на 11,2; 11,2; 11,2 і 0,5%; наливу бобів - на 2,2; 2,5; 4,8 і 0,7%.

9. У захисті сої від кореневих гнилей перспективним є застосування біологічних препаратів агат-25К (10 мл/т) і фітоспорин, що сприяє зниженню поширеності та розвитку хвороби порівняно з контролем відповідно на 13,3 і 5,6% та 12,9 і 5,0%, підвищенню польової схожості насіння - на 4,2 і 11,1%, урожайності - на 1,8 та 3,5 ц/га (у контролі - 16,3 ц/га).

10. Більш активно пригнічував розвиток фузаріїв триходермін 1 і T. koningii Oud. (штам Л-17). Зона відсутності росту міцелію різних видів Fusarium відповідно становила 15-35 і 15-26 мм. При внесенні в грунт цих біологічних засобів польова схожість насіння підвищувалась на 10,8-22,5%, ураженість рослин кореневими гнилями знижувалась у фазу сходів на 9,5 і 21,8%, першого трійчастого листка - на 6,2 і 17,5%, цвітіння - на 1,6 і 2,0%; продуктивність рослин зростала на 0,6 і 1,8 ц/га (при 16,4 ц/га у контролі).

11. Ефективним заходом захисту сходів сої від кореневих гнилей є передпосівна обробка насіння апроном (4 кг/т), тачигареном (6 кг/т) та дивідендом (2 л/т). Польова схожість насіння при цьому підвищується порівняно з контролем відповідно на 17,7; 15,1 і 14,5%; розвиток хвороби на сходах знижується на 13,3-13,6%, у фази першого трійчастого листка - на 12,2-13,1%, цвітіння - на 5,8-13,6%, наливу бобів - на 4,4-8,8%; урожайність зростає на 3,4; 2,4 і 2,2 ц/га.

Рекомендації виробництву

Для зменшення недобору врожаю сої від ураження кореневими гнилями та поліпшення його якості в зоні Північного Лісостепу України доцільно: - висівати сою переважно після цукрових буряків, що зменшує розвиток хвороби та сприяє підвищенню врожайності культури;

- використовувати для сівби сорти, що менше уражуються гнилями та характеризуються високою продуктивністю Київська 91, Юг-30, Подільська;

- рекомендувати Укрдержхімкомісії до реєстрації для обробки насіння сої проти кореневих гнилей біологічний препарат агат-25К (10 мл/т) та хімічні засоби захисту апрон (4 кг/т) і дивіденд (2 л/т).

1. Шендрик К.М. Протруєння насіння сої для захисту її від кореневих гнилей // Науковий вісник: Зб наук. праць / НАУ. - К., 1996. - С. 34-38.

2. Антоненко О.Ф., Зібцев В.М., Шендрик К.М. Випробування стимулятора росту РРР фарбі золу на озимій пшениці, ярому ріпаку та сої // Науковий вісник: Зб наук. праць / НАУ. - К., 1998. - Вип.7. - С. 72-77. (Особистий внесок здобувача 65%. Отримано експериментальні дані, проведено узагальнення матеріалу та сформовано висновки).

3. Шендрик К.М. Кореневі гнилі сої // Захист рослин. - 1999. - №8. - С. 20.

4. Шендрик К.М. Захист кореневої системи сої // Захист рослин. - 2001. - №10. - С. 16-17.

5. Шендрик К.М. Поширеність кореневих гнилей сої та ураженість ними районованих та перспективних сортів в Лісостепу України // Науковий вісник: Зб наук. праць / НАУ. - К., 2001. - Вип.40. - С. 120-122.

6. Шендрик К.М., Запольська Н.М. Вплив температури на розвиток кореневих гнилей // Цукрові буряки. - 2002. - №2. - С. 16-17. (Особистий внесок здобувача 70%. Проведено узагальнення матеріалу, мікробіологічні дослідження та сформовано висновки).

7. Кирик М.М., Шендрик К.М. Гриби - збудники кореневої гнилі сої в лісостеповій зоні України // Український ботанічний журнал. - 2002. Т. 59, вип 4. - С. 437-440. (Особистий внесок здобувача 60%. Проведено узагальнення матеріалу, мікробіологічні дослідження та сформовано висновки).

Размещено на .ru