Етіологічні і патогенетичні фактори у виникненні та розвитку сетаріозу великої рогатої худоби - Автореферат

Це стосується і такого паразитарного захворювання як сетаріоз великої рогатої худоби, яке останнім часом в Україні привертає до себе все більше уваги. У великої рогатої худоби паразитування мікросетарій у крові молодих та статевозрілих збудників у черевній порожнині спричинює прогресуюче виснаження, різке зниження продуктивності, а деколи й загибель тварин. Мета роботи полягала у визначенні ролі етіологічних і патогенетичних факторів у виникненні і розвитку сетаріозу, вивченні характеру функціональних і структурних змін в організмі великої рогатої худоби залежно від перебігу хвороби і інтенсивності інвазії, а також розробці науково обгрунтованих способів її діагностики, профілактики та лікування. визначити роль патогенетичних факторів у виникненні і розвитку сетаріозу великої рогатої худоби за характером руйнівних і захисно-компенсаторних процесів в організмі хворих тварин, які проявляються у метаболічних, функціональних і структурних змінах; За результатами досліджень, проведених на замовлення Державного департаменту ветеринарної медицини Мінагрополітики України, розроблено і впроваджено у практику “Рекомендації про заходи боротьби з гельмінтозами жуйних тварин” (затверджені Секцією ветеринарної медицини науково-методичної ради Мінагрополітики України, протокол №1 від 26.12.2001 р.), “Методичні вказівки з діагностики філяріатозів тварин та стратегія основних лікувально-профілактичних заходів при них” (Протокол №15-1-1-1/1630 від 23.08.2002 р.) і “Рекомендації про заходи профілактики та терапії сетаріозу великої рогатої худоби” (Протокол №2 від 20.12.2002 р.).Слід відмітити, що при проведенні досліджень за цими методами використовується лише 1 см3 крові, хоча у тварин її береться 10-20 см3. У 7 тварин із сумнівною реакцією мікросетарії виявили в крові 1 тварини. У 14 тварин, що реагували негативно на антиген, мікросетарії були лише в 1 тварини, а після забою цієї тварини було знайдено 2 сетарії. У шостій серії досліджень для проведення клініко-експериментальних досліджень в агрофірмі “Крюківщина” було сформовано дослідні групи із телиць віком від 14 до 16 місяців по 10 тварин у кожній з різним ступенем інвазованості мікросетаріями та наявними клінічними ознаками. До першої дослідної групи було віднесено тварин, в 1 см3 крові яких налічувалось 30 і більше мікросетарій (гострий перебіг сетаріозу), а до другої групи - в 1 см3 крові яких було від 3 до 30 мікросетарій (хронічний перебіг сетаріозу).За результатами клініко-експериментальних досліджень вивчено роль етіологічних і патогенетичних факторів у виникненні та розвитку сетаріозу великої рогатої худоби. Використовуючи загальноклінічні, гематологічні, біохімічні, імунологічні та гістологічні методи, досліджено характер морфо-функціональних змін та особливості захисно-компенсаторних реакцій в організмі тварин, хворих на сетаріоз. Удосконалено методи і способи виявлення мікросетарій у крові хворих тварин та розроблено сучасні науковообгрунтовані заходи і рекомендації профілактики та лікування сетаріозу великої рогатої худоби в умовах України. Чисельність статевозрілих сетарій в організмі великої рогатої худоби збільшується у січні та квітні, що обумовлено інтенсивним розвитком у цей час гельмінтів нового покоління. Перебіг сетаріозу великої рогатої худоби істотно залежить від ступеня ураження паразитами, що виявляється відповідними клінічними ознаками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

За результатами клініко-експериментальних досліджень вивчено роль етіологічних і патогенетичних факторів у виникненні та розвитку сетаріозу великої рогатої худоби. Використовуючи загальноклінічні, гематологічні, біохімічні, імунологічні та гістологічні методи, досліджено характер морфо-функціональних змін та особливості захисно-компенсаторних реакцій в організмі тварин, хворих на сетаріоз. Встановлено, що ці зміни істотно залежать від перебігу хвороби, зумовленого інтенсивністю інвазії. Удосконалено методи і способи виявлення мікросетарій у крові хворих тварин та розроблено сучасні науковообгрунтовані заходи і рекомендації профілактики та лікування сетаріозу великої рогатої худоби в умовах України.

Збудником сетаріозу великої рогатої худоби у зонах Полісся, Лісостепу і Степу України є Setaria labiato-papillosa. Екстенсивність та інтенсивність сетаріозної інвазії залежить від віку тварини, пори року, часу доби.

Чисельність статевозрілих сетарій в організмі великої рогатої худоби збільшується у січні та квітні, що обумовлено інтенсивним розвитком у цей час гельмінтів нового покоління.

Перебіг сетаріозу великої рогатої худоби істотно залежить від ступеня ураження паразитами, що виявляється відповідними клінічними ознаками. За гострого перебігу хвороби клінічні ознаки явно виражені і досягають свого піку вже на 12-15 добу. Інтенсивність інвазії у таких тварин становить 30 і більше мікросетарій в 1 см3 крові. За хронічного перебігу клінічні ознаки хвороби слабо виражені і проявляються протягом 2-3 місяців, інколи до 6 місяців. Інтенсивність інвазії у таких тварин становить від 3 до 30 мікросетарій в 1 см3 крові.

Під дією гельмінтів та їх личинок у хворих на сетаріоз тварин відбуваються зміни гематологічних показників; розвиваються пойкілоцитоз, анізоцитоз, плейохромазія, еозинофілія. На фоні анемії спостерігається лейкоцитоз за гострого перебігу хвороби, лейкопенія - за хронічного.

У крові хворих тварин виявляються зміни біохімічних показників. Знижується вміст загального білка, глюкози, каротину, що вказує на істотні порушення метаболізму в організмі. За гострого перебігу сетаріозу підвищується в 1,3 раза вміст кальцію, а за хронічного, навпаки, він знижується. Це супроводжується погіршенням функціонування серцево-судинної системи, мязової слабкості та загального пригнічення.

За сетаріозу відбувається достовірне підвищення у крові тварин активності амінотрансфераз, лактатдегідрогенази, гамма-глутамілтрансферази, креатинкінази і лужної фосфатази, що свідчить про наявність структурно-функціональних змін в печінці, скелетних мязах та міокарді.

У хворих на сетаріоз тварин змінюються показники неспецифічної природної резистентності: бактерицидної, лізоцимної, фагоцитарної активності, що є своєрідною реакцією організму хворих тварин на вплив ушкоджувальних чинників сетарій (їх личинок та продуктів життєдіяльності). За гострого перебігу сетаріозу спостерігається їх підвищення, а за хронічного, навпаки, зниження, що свідчить про виснаження захисних сил організму.

За гострого перебігу сетаріозу у хворих тварин вміст Т-лімфоцитів і Т-хелперів збільшується, а Т-супресорів зменшується, що вказує на розвиток алергічної реакції в організмі. За хронічного сетаріозу спостерігається відносне збільшення вмісту Т-лімфоцитів і зменшення вмісту В-лімфоцитів на фоні вираженої лімфопенії, що вказує на розвиток імунологічної супресії.

У хворих тварин за гострого перебігу сетаріозу відбувається підвищення вмісту імуноглобулінів, що свідчить про розвиток алергічної реакції в організмі, за хронічного - зменшення вмісту Ig М і Ig А та підвищення Ig G і Ig Е характеризує загострення запальних процесів в органах і тканинах та утворення циркулюючих імунних комплексів.

Введення морським свинкам суспензії із самок сетарій викликає слабо виражені клінічні ознаки інтоксикації: незначне підвищення температури тіла, тахіпное, малорухливість, які через 45 хв. вже зникали, а через годину тварини виглядали клінічно здоровими. Повторне введення суспензії призводило до розвитку алергічної реакції в організмі тварин та їх загибелі.

За сетаріозу спостерігаються прояви ураження серця і судин, передшлунків і кишок, мязів, печінки та нирок. Виявлені структурно-функціональні зміни з боку окремих органів і систем тварин внаслідок патогенної дії сетарій та їх личинок.

У хворих тварин мають місце гістоморфологічні зміни органів і тканин. У міокарді виявляються множинні васкуліти з проліферацією клітинних елементів стінок судин, круглоклітинною інфільтрацією, фібриноїдним набряком і некрозом мязових волокон. У печінці відмічаються порушення балочної структури, дистрофічні і некробіотичні зміни гепатоцитів. У нирках помітне збільшення клубочків в обємі, проліферація ендотелія, потовщення та інфільтрація лімфоцитами стінок судин, у канальцях - білкові преципітати. У мязах спостерігаються дифузні лімфоїдо-гістіоцитарні інфільтрати з ділянками дистрофії, некробіозу і некрозу.

Доведено, що за сетаріозу великої рогатої худоби бровермектин і бронтел наділені філяріцидною дією. Бровермектин виявляє 100 % екстенсефективність протягом всього періоду досліджень, бронтел - 71,4 %. Одноразове введення бровермектину з одночасним застосуванням вушних бирок з репелентом тривалої дії у період активності проміжного хазяїна запобігає розповсюдженню сетаріозної інвазії у господарстві, тобто є профілактичним засобом.

Пропозиції виробництву

Для діагностики, профілактики і терапії сетаріозу великої рогатої худоби пропонується використовувати: “Рекомендації про заходи боротьби з гельмінтозами жуйних тварин”, затверджені Секцією ветеринарної медицини науково-методичної ради Мінагрополітики України (протокол №1 від 26.12.2001 р.);

“Методичні вказівки з діагностики філяріатозів тварин та стратегія лікувально-профілактичних заходів при них”, затверджені Державним департаментом ветеринарної медицини Мінагрополітики України (№15-1-1-1/1630 від 23.08.2002 р.);

“Рекомендації про заходи профілактики та терапії сетаріозу великої рогатої худоби”, затверджені Державним департаментом ветеринарної медицини Мінагрополітики України (№ 2 від 20.12.2002 р.).

“Спосіб прижиттєвої діагностики філяріатозів тварин”. Деклараційний патент на винахід 59892 А Україна, А61В5/06, А61Р33/00.

Сорока Н.М. Сетаріоз тварин на Поліссі України //Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини. Збірн. наук. праць 5-го зїзду паразитоценологів України. - Харків, 2001. - Вип. 7 (31). - С. 150-153.

Сорока Н.М. Особливості біології збудників сетаріозу тварин //Науковий вісник НАУ. - Київ, 2001. - №36. - С. 282-285.

Сорока Н.М. Ферментний спектр крові великої рогатої худоби, хворої на сетаріоз //Вісник Білоцерківського державного аграрного університету. - Біла Церква, 2001. - Вип. 18. - С. 147-152.

Сорока Н.М. Лімфоцитарний статус крові великої рогатої худоби, хворої на сетаріоз //Науковий вісник НАУ. - Київ, 2001. - №42. - С. 172-174.

Сорока Н.М. Природна резистентність великої рогатої худоби при хронічному перебігу сетаріозу //Науковий вісник НАУ. - Київ, 2001. - №41. - С. 134-137.

Сорока Н.М. Біохімічні дослідження крові великої рогатої худоби, хворої на гострий перебіг сетаріозу //Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького. - Львів, 2001. - Т.3. (№2). - С. 149-152.

Сорока Н.М. Імуноглобуліни сироватки крові великої рогатої худоби, хворої на сетаріоз //Науковий вісник НАУ. - Київ, 2001. - №38. - С. 121-124.

Сорока Н.М. Субпопуляційний аналіз лімфоцитів крові великої рогатої худоби при сетаріозі //Аграрний вісник Причорноморя. - Одеса, 2002. - С. 116-120.

Сорока Н.М. Імунокомплексна патологія при хронічному сетаріозі великої рогатої худоби //Науковий вісник НАУ. - Київ, 2002. - №55.- С. 159-162.

Сорока Н.М. Особливості патології нирок при хронічному сетаріозі великої рогатої худоби //Науковий вісник НАУ. - Київ, 2002. - №58. - С. 128-131.

Сорока Н. Стан природної резистентності тварин, хворих на сетаріоз //Ветеринарна медицина України. - 2002. - №4. - С. 17-18.

Сорока Н.М. Міопатія великої рогатої худоби, хворої на хронічний сетаріоз //Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. - Полтава, 2003. - №1-2, - С. 17-18.

Мазуркевич А., Сорока Н., Литвиненко О. Епізоотична ситуація щодо сетаріозу тварин //Ветеринарна медицина України. - Київ, 2001. - №7. - С. 28-29. (Дисертант провела гельмінтоларвоскопічне обстеження великої рогатої худоби з визначенням інтенсивності та екстенсивності інвазії в господарствах зон Полісся і Степу України).

Сорока Н.М., Журенко О.В. Поширення сетаріозної інвазії великої рогатої худоби на Поліссі //Вісник аграрної науки. - Київ, 2001. - №11.- С. 30-31. (Дисертант відібрала проби крові у великої рогатої худоби і провела гельмінтоларвоскопічні дослідження).

Галат В.Ф., Сорока Н.М., Дідаш К.В. До епізоотології сетаріозу великої рогатої худоби //Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. - Полтава, 2002. - Т.2 (21). - С. 225-227. (Дисертант відібрала проби крові у великої рогатої худоби господарств зон Полісся, Лісостепу і Степу України. Провела гельмінтоларвоскопічні дослідження).

Галат В., Сорока Н. Клінічні та гематологічні дослідження великої рогатої худоби, хворої на сетаріоз //Ветеринарна медицина України. - Київ, 2002. - №3. - С. 31-32. (Дисертант провела загальноклінічні і гематологічні дослідження великої рогатої худоби).

Мазуркевич А.Й., Сорока Н.М. Стан печінки при хронічному сетаріозі великої рогатої худоби //Ветеринарна медицина. Міжвідом. наук. збірн. Харків, 2002. - Вип. 80. - С. 400-403. (Дисертант відібрала проби крові у великої рогатої худоби для біохімічних досліджень. Провела загальноклінічні дослідження).

Сорока Н.М., Березовський А.В. Застосування бровермектину для лікування тварин, хворих на сетаріоз //Вісник аграрної науки. - Київ, 2002. - №3.- С. 37-38. (Дисертант провела гельмінтоларвоскопічні і гематологічні дослідження великої рогатої худоби, випробувала бровермектин і визначила його ефективність за сетаріозу великої рогатої худоби).

Березовський А.В., Галат В.Ф., Сорока Н.М., Дідаш К.В. Інвазованість великої рогатої худоби збудниками сетаріозу в залежності від пори року //Зб. наукових праць Луганського Національного аграрного університету. - Луганськ, 2003. - №31/43. - С. 68-71. (Дисертант відібрала проби крові у великої рогатої худоби і провела гельмінтоларвоскопічні дослідження. Визначила інтенсивність і екстенсивність інвазії щомісячно протягом року. Провела гельмінтоскопічне обстеження тварин після забою).

Дідаш К.В., Сорока Н.М. Зажиттєва та посмертна діагностика сетаріозу великої рогатої худоби //Науковий вісник НАУ. - Київ, 2003. - №59. - С. 151-155. (Дисертант провела гельмінтоларвоскопічне обстеження великої рогатої худоби, приготувала антиген та випробувала його на тваринах).

Галат В.Ф., Сорока Н.М., Дідаш К.В. Ступінь інвазованості великої рогатої худоби збудниками сетаріозу //Ветеринарна медицина. Міжвідом. наук. збірн. - Харків, 2003. - Вип. 82. - С. 146-149. (Дисертант провела гельмінтоларвоскопічне обстеження великої рогатої худоби та визначила інтенсивність і екстенсивність інвазії).

Сорока Н.М. Проблема захворювань тварин філяріатозами //Актуальні проблеми медицини і біології. - Київ, 2000. - Т.2.- С. 317-320.

Сорока Н.М., Вакула О.Ю., Куц Н.В. Ефективність методів гемоларвоскопії при сетаріозі великої рогатої худоби //Тез. наук. конф. проф.-виклад. складу, наук. співр. та аспір. факту вет. медиц. НАУ. - Київ, 2001. - С. 42.

Мазуркевич А.Й., Журенко О.В., Сорока Н.М., Нелипа П.О. Вміст макроелементів у крові при сетаріозі великої рогатої худоби //Тез. наук. конф. проф.-виклад. складу, наук. співр. та аспір. факту вет. медиц. НАУ. - Київ, 2001. - С. 77.

Галат В.Ф., Сорока Н.М., Дідаш К.В. Епізоотологія сетаріозу великої рогатої худоби в окремих областях України //Тез. 1 конф. проф.-виклад. складу і аспір. навч.-наук. інстит. вет. медиц., якості і безпеки продукції АПК. - Київ, 2002. - С. 26-27.

Практикум із паразитології /Галат В.Ф., Артеменко Ю.Г., Прус М.П., Сорока Н.М., Дороніна О.Г. - К.: Урожай, 1999. - 189 с. (Дисертант підготувала окремі розділи посібника і описала методи діагностики проміжних хазяїв сетаріозу).

Паразитологія та інвазійні хвороби тварин. Підручник. /Галат В.Ф., Березовський А.В., Прус М.П., Сорока Н.М. - К.: Вища освіта, 2003. - 462 с. (Дисертант підготувала окремі розділи підручника і описала біологію проміжних хазяїв сетаріозу).

Рекомендації про заходи боротьби з гельмінтозами жуйних тварин /Березовський А.В., Галат В.Ф., Сорока Н.М., Литвиненко О.П., Пономаренко В.Я. - Київ: Ветінформ, 2002. - 36 с. (Дисертант підготувала розділ по профілактиці та терапії сетаріозу великої рогатої худоби).

Методичні вказівки з діагностики філяріатозів тварин та стратегія основних лікувально-профілактичних заходів при них /Сорока Н.М., Березовський А.В., Галат В.Ф., Литвиненко О.П., Павленко М.С. - Київ: Ветінформ, 2002. - 26 с. (Дисертант описала зажиттєві та посмертні методи діагностики сетаріозу великої рогатої худоби).

Рекомендації про заходи профілактики та терапії сетаріозу великої рогатої худоби /Сорока Н.М., Березовський А.В., Галат В.Ф., Литвиненко О.П. - Київ: Ветінформ, 2003. - 15 с. (Дисертант описала методи діагностики та профілактики сетаріозу великої рогатої худоби).

Деклараційний патент 59892 А Україна, А61В5/06, А61Р33/00. Спосіб прижиттєвої діагностики філяріатозів тварин /Н.М. Сорока (UA) - 20021210765; Заявл. 29.12.2002; Опубл. 15.09.2003, Бюл. №9.