Розгляд головних рис естонської моделі економічної трансформації: приватизації, реформування монетарної і фінансової систем, реформа податкової системи, підтримка і стимулювання іноземних інвестицій, а також сучасний економічний розвиток держави.
Матеріали даного дисертаційного дослідження було використано в 1998 р. та в 1999 р. при безпосередній участі автора у виконанні проекту “Раціоналізація експортно-імпортної політики України в умовах структурної перебудови національної економіки”, який здійснювався Міжнародним фондом “Українські реформи” на замовлення Міністерства України у справа науки і технологій (Держкомітет у справах науки) - проект 07.02/03318 за договором N2846-97. Дисертаційна робота підготовлена в межах виконання науково-дослідної теми Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України “Проблеми трансформаційних процесів в країнах з перехідною економікою в контексті світового досвіду” (1998 - 1999 рр. номер державної реєстрації 0198У005149), для якої дисертант розробляв проблеми особливостей трансформації в країнах Прибалтики. Основні методологічні підходи та головні риси естонської моделі економічної трансформації були сформульовані ще до одержання незалежності в “Програмі економічної самостійності Естонії” (ІМЕ), яка була розроблена у вересні 1987р. провідними економістами і політичними діячами республіки Е.Савісааром, Т.Маде, М.Тітма і С.Калласом. Естонія для реформування своєї економіки вибрала модель “шокової терапії”. Модель приватизації орієнтувалася на такі завдання: підвищити ефективність економіки країни; заохочувати конкуренцію і знижувати монополізм в економіці; уникати необхідності субсидування підприємств державою; залучити іноземні інвестиції, щоб досягнути економічного зростання; створити доходні статті від приватизації і створювати додаткові можливості для використання приватизаційних цінних паперів.Досвід Естонії доводить, що використання “шокової терапії” може бути успішним при її інтенсивному впровадженні, швидкому й послідовному подоланні понад важких труднощів першого етапу здійснення такої трансформаційної моделі. Розтягування в часі її впровадження, як це відбувалося в Росії, Україні, інших країнах СНД, призводить лише до стаґнації кризового стану національної економіки, дискредитації самої ідеї ринкових перетворень. З геополітичного боку досвід Естонії показує можливість збереження економічних відносин з Росією та іншими пострадянськими державами в умовах чітко визначеної орієнтації на інтеграцію до загальноєвропейського господарського простору, на вступ до Європейського Союзу. На відміну від України, Естонія має набагато складніші умови розвитку національного економічного потенціалу - більш обмежений внутрішній ринок, бідні природні ресурси, іманентну для невеликої країни обєктивну некомплексність національного господарства. Виважена політика побудови “відкритої економіки”, комплексне використання внутрішніх та зовнішніх підойм реструктуризації економічного потенціалу, формування привабливого інвестиційного клімату в ході приватизації, створення власної банківської системи стали важливими факторами більш успішного здійснення ринкових реформ порівняно з усіма пострадянськими державами, в тому числі й Україною.
Вывод
Модель економічної трансформації в Естонії, поряд із Польщею, є доказовим прикладом можливостей використання методів “шокової терапії”. Після безладдя, повязаного з перехідним періодом, економіка країни поступово приходить в порядок, падіння у випуску промислової та сільськогосподарської продукції призупинилось, в більшості галузей народного господарства почалося економічне зростання. Досвід Естонії доводить, що використання “шокової терапії” може бути успішним при її інтенсивному впровадженні, швидкому й послідовному подоланні понад важких труднощів першого етапу здійснення такої трансформаційної моделі. Розтягування в часі її впровадження, як це відбувалося в Росії, Україні, інших країнах СНД, призводить лише до стаґнації кризового стану національної економіки, дискредитації самої ідеї ринкових перетворень.
З геополітичного боку досвід Естонії показує можливість збереження економічних відносин з Росією та іншими пострадянськими державами в умовах чітко визначеної орієнтації на інтеграцію до загальноєвропейського господарського простору, на вступ до Європейського Союзу. На відміну від України, Естонія має набагато складніші умови розвитку національного економічного потенціалу - більш обмежений внутрішній ринок, бідні природні ресурси, іманентну для невеликої країни обєктивну некомплексність національного господарства. Але впровадження такої моделі трансформації, яка врахувала особливості естонської економіки, дозволило значною мірою нейтралізувати ці негативні фактори.
Виважена політика побудови “відкритої економіки”, комплексне використання внутрішніх та зовнішніх підойм реструктуризації економічного потенціалу, формування привабливого інвестиційного клімату в ході приватизації, створення власної банківської системи стали важливими факторами більш успішного здійснення ринкових реформ порівняно з усіма пострадянськими державами, в тому числі й Україною. Необхідно відзначити, що остання вже не може в повному обсязі використати позитивні риси естонської моделі трансформації. Крім обєктивно існуючої різниці у розмірах та структурі народногосподарських комплексів двох держав, цьому заважатиме весь обраний Україною попередній шлях уповільненого й некомплексного здійснення ринкових реформ. Разом з тим їх окремі форми, що довели свою ефективність в Естонії, можуть бути використані й на сучасному етапі розвитку України. Це стосується, зокрема, механізму залучення іноземного капіталу під час здійснення “великої приватизації”, посилення ефективності функціонування фіскальної системи, створення реальних ринків цінних паперів та нерухомості, перебудови інфраструктурного сектора національної економіки тощо.
Особливе значення для України має естонський досвід формування транзитної економіки. Приклад Естонії показує в цілому вдале використання сприятливого географічного положення на вісі “Схід - Захід”, не зважаючи на всі труднощі, повязані з негативним ставленням до відносин з цією країною з боку Росії. Саме орієнтація не лише на транзитну торгівлю, але й в більш широкому сенсі - на максимально можливе використання обєктів транзитної інфраструктури може стати важливим фактором інтеграції обох держав до європейського та світового господарських просторів.
Україна та Естонія до цього часу незадовільно використовують потенційні можливості взаємної торгівлі, яка у 1999 році складала всього $364 млн. Негативної оцінки заслуговує зменшення українського експорту до Естонії в минулому році на 27,7 % та імпорту - майже вдвічі (на 48,5 %) при високому пасивному балансі для України (біля $30 млн.). Україна, як держава з більш широким спектром експортних можливостей й імпортних потреб, повинна стати ініціатором раціональних змін в структурі та загальної активізації двосторонньої торгівлі, особливо враховуючи наступний вступ Естонської Республіки до Європейського Союзу.
Список литературы
Тимченко О.Г. Естонська модель реформування економіки // Збірник наукових праць: випуск 4. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 1998. - С. 45-53.
Тимченко О.Г. Ринкові реформи в Естонії // Економіка України. - 1998. - № 9. - С. 80-84.
Тимченко О.Г. Естонська модель приватизації // Економіка України. - 1999. - № 6. - С. 84-89.
Тимченко О.Г. Методологічні основи трансформаційних процесів та особливості їх втілення в Естонській Республіці // Збірник наукових праць: випуск 26. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2000. - С.181-188.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
