Естетосфера сучасного дизайну - Автореферат

Одним з явищ культури, що тенденціями свого розвитку точно визначає духовний стан людини, є дизайн. Актуалізація теоретичних питань дизайну - свідчення того, що його практика, набувши великого досвіду та сміливості високих перспектив, вимагає свого ґрунтовного дослідження. Серед причин теоретичної актуалізації проблем дизайну визначальним є поворот сучасної науки до онтологічної проблематики, а, отже, й спроможність дослідити дизайн у його дійсному значенні одвічного компонента практики облаштування людиною свого буття. Сучасні способи та форми теоретизування, як ніколи, передбачають безпосередність контактів між теорією та практикою, дизайн для естетики виступає одним з повноважних чинників розширення та вдосконалення її теоретичних пошуків. Сучасне функціонування дизайну вказує на те, що його природа перевищує можливості виробничої практики і будь-яке його дослідження у межах однієї сфери не здатне розкрити його природу: він явище межове й амбівалентне, і тільки урахування цієї специфіки робить аналіз його суті результативним.Застосування поняття „естетосфера” вказує на масштаб аналізу, спрямований не на окремі сфери прояву дизайну, а на увесь простір предметної реалізації людини, що сьогодні, як і завжди, відповідає її прагненню жити в гармонії зі світом. Визначено, що дизайн є чинним компонентом культуротворення, адже оперуючи формою, образом, конструкцією, декором, кольором, тектонікою тощо, він вибудовує предметність як телос культури. В роботі доведено, що жорстка детермінованість дизайн-діяльності ергономічними параметрами, економічними чинниками та маркетинговими механізмами відточує арсенал її засобів, демонструючи нестримність та могутність визначального рушія дизайну - потягу до гармонії, балансу, оптимальності. Марксове пояснення єдності природи і людини, що дало нове розуміння людської практики та предметності, залишається чинним і в сучасній філософії: “дійсно історичне відношення” природи до людини та людини до природи може бути лише практичним відношенням, в якому людина стверджує себе у світі, перетворюючи його. Наступні концепції дизайну виникають як відображення принципово інших позицій: технологічно-утилітарний підхід ототожнив дизайн з промисловою естетикою та, назвавши провідним його проективно-раціональний модус, втілив ідеали доцільного, лаконічного, конструктивного формотворення; системно-діяльнісний підхід, зробив наголос на комплексності дизайнерських рішень та проективних потенціях дизайну, ніби здатних відрегулювати всі протиріччя світу; художньо-проективна модель дизайну, наголосила на естетичному змісті дизайн-діяльності як силі, що за своїм потенціалом перетворення дійсності рівна мистецтву.В результаті дослідження виявлено естетичну сферу буття дизайну, мотивовану його природою. Метод сутнісного аналізу дизайну дозволив дослідити його адекватно справжнім масштабам його реалій. Виступаючи як форма естетичної діяльності, спосіб сутнісної реалізації людини, дизайн є універсальною складовою культури. В ході аналізу зясовано, що, як модус проективності культури, дизайн-діяльність може бути адекватно розкрита тільки на рівні антропної проблематики, де в основі осмислення емпіричних даних буде лежати розуміння глибинної закоріненості дизайн-активності у вузлі онтологічних звязків людини зі світом та її культуропричетності. У дослідженні визначені типологічні характеристики дизайну, що уможливлюють його систематизацію, адекватну розмаїттю існуючих форм та напрямків: ціннісна спрямованість, сфери застосування, форми втілення, організаційні форми практики, ступінь освоєння темпорального простору та межі використання темпорально-просторового континууму .

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У висновках дисертації сформульовані основні підсумки проведеного дослідження, які висвітлюють проблематику та загальну структуру роботи.

В результаті дослідження виявлено естетичну сферу буття дизайну, мотивовану його природою. Метод сутнісного аналізу дизайну дозволив дослідити його адекватно справжнім масштабам його реалій. Виступаючи як форма естетичної діяльності, спосіб сутнісної реалізації людини, дизайн є універсальною складовою культури. Це й дає підстави для його дослідження не як окремішнього явища естетики, а як цілісного феномена, відповідального за формування простору опредметнення людського світовідчуття.

В ході аналізу зясовано, що, як модус проективності культури, дизайн-діяльність може бути адекватно розкрита тільки на рівні антропної проблематики, де в основі осмислення емпіричних даних буде лежати розуміння глибинної закоріненості дизайн-активності у вузлі онтологічних звязків людини зі світом та її культуропричетності.

На основі дослідження звязків формотворчих пошуків з соціокультурною динамікою показано, що витоком новацій у дизайн-культурі є розвиток людської почуттєвості. Семіотика дизайн-форм визначена способом людської життєдіяльності та орієнтирами світовідчуття і є кодовою системою збереження та передачі інформації. Рушійним механізмом переводу культурних змістів у предметні форми є дихотомії формовиявів: конструкція - образ, функція - художність, знак - метафора. Вічний пошук нових форм, які спроможні задовольнити запити людської природи, нескінченно багатоманітної та вічно змінюваної часом, і являє нам естетичний дискурс дизайну.

У дослідженні визначені типологічні характеристики дизайну, що уможливлюють його систематизацію, адекватну розмаїттю існуючих форм та напрямків: ціннісна спрямованість, сфери застосування, форми втілення, організаційні форми практики, ступінь освоєння темпорального простору та межі використання темпорально-просторового континууму .

Понятійний апарат теорії дизайну довгий час знаходився у межах технічної естетики. Масштаби та характер сучасної дизайнерської практики стимулюють розширення термінологічної бази її теоретичної платформи. Завжди актуальні для дизайну поняття гармонії, міри, функції, образу тощо у просторі постмодерністської парадигми доповнюються поняттями доречного, іміджного, модного, оригінального, екологічного, що фіксує його нові конститутивні виміри. Підсумком проведеного дослідження є обґрунтована в роботі пропозиція ввести у науковий обіг поняття дизайн-активності для позначення одвічної інтенції формотворення, спрямованої на зовнішнє вдосконалення предметності відповідно до потреб конкретного етапу гармонізації відношень в системі „людина-світ”.

Розкриття внутрішніх механізмів розвитку дизайн-культури уможливило визначення її історичних домінант та прогноз подальшого розвитку. Обґрунтовується авторське бачення майбутнього дизайну як практики з рекреаційним та терапевтичним потенціалом, де вся палітра формотворчих засобів буде спрямована на збереження та поглиблення каналів субєкт-обєктного і субєкт-субєктного спілкування та гармонізацію людського самопочуття.

Основні положення дисертації представлено у таких публікаціях

1. Пригорницька А.А. Сучасна філософська методологія в підходах до дизайну //Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, педагогіка, психологія. - Харків, 2001. - Вип. ХІ. - 2001р. - С. 92-97.

2. Пригорницька А.А. Актуалізація проблеми дизайну у сучасній естетиці //Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Вип. VI: Зб. наук. праць: У 2-х част. Ч. І. - К., 2001. - С. 260-268.

3. Пригорницька А.А. До питання про культурно-естетичні виміри дизайну //Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Зб. наук. праць у 2-х част. Вип. ІХ: Ч.ІІ. - К., 2002р. - С. 222-231.

4. Пригорницька А.А. До питання про типологію дизайн-культури //Культура і сучасність: Альманах. - К.: ДАКККІМ, 2004. - № 1. - С. 44-51.

5. Пригорницька А.А. Культурологічний потенціал практики дизайну //Зб. Матеріалів Міжн. наук.-практ. конф. „Людина, культура, техніка в новому тисячолітті”. - Харків: ХАІ, 2003. - С. 28-29.

6. Пригорницька А.А. Стильовий дискурс у сучасному українському дизайн-мисленні //Духовність українства: Зб. наук. праць: Вип. 7 - Житомир: Ред-вид. відділ ІПСТ, 2004. - С. 295-296.

7. Пригорницька А.А. Стильові тенденції сучасної дизайн-культури //Матеріали Міжн. наук. конф. “Людина - Світ - Культура” - К.: КНУ ім.Т.Шевченка, 2004. - С. 89-90.