Теоретична картина психологічного й соціального аспектів ідентифікації, її естетичний і мистецтвознавчий боки. Огляд цієї категорії в контексті суміжних понять та на підґрунті літературознавчого аналізу творчого процесу Шевченка та Достоєвського.
Сучасна естетична наука, маючи значні теоретичні напрацювання, все частіше звертає увагу на проблеми, які дозволяють значно поглибити наше уявлення про природу художньої творчості, творчій процес, про естетичний потенціал творчості, про виховання естетичного смаку - запоруки формування культури сприймання мистецького твору реципієнтом. Складність внутрішньої структури ідентифікації робить доцільним застосувати до її вивчення міжпредметний підхід, адже і естетика, і психологія, і мистецтвознавство виокремлюють свій аспект проблеми. При цьому літературознавство, специфіка творчого процесу в літературі виступають тим підгрунтям, спираючись на яке феномен ідентифікації репрезентується не лише як обєкт теоретичного аналізу, але й розкриває практичні можливості ідентифікаційних процесів у створенні й сприйманні мистецьких творів. Серед завдань даної дисертації є намагання показати, що особливий зміст ідентифікація отримує в естетиці, зокрема, в процесі виявлення естетичного підгрунтя процесу художньої творчості. Вихідною проблемою щодо аналізу ідентифікації слід, на нашу думку, вважати проблему міжпредметних звязків в межах сучасного гуманітарного знання, адже дисертант досліджує ідентифікацію на перетині естетики і психології.У першому підрозділі - “До визначення поняття “ідентифікація” - зроблено стислий аналіз точок зору про місце і роль ідентифікації в сучасній естетичній, психологічній та соціологічній літературі, а також виявлені ті суперечності, які існують в інтерпретації поняття “ідентифікація”. Аналізуючи внутрішній зміст поняття “ідентифікація”, слід враховувати, що для активного включення в творчі процеси ідентифікація повинна мати свою рушійну силу. Другий підрозділ - “Обгрунтування процесу ідентифікації” - має на меті показати, що не лише за допомогою психології творчості, до якої традиційно звертаються, коли досліджують твори мистецтва, можно обгрунтувати роль ідентифікації в процесі художньої творчості, але й за допомогою теорії особистості, яка базується на субєктивному факторі як “творчій силі”. Серед багатьох досягнень доби Відродження виокремлюється важливий процес поступового розриву мистецтва й ремесла та формування процесу “ремесло - професіоналізм - творчість”, а також усвідомлення специфічної самодостатності творчості і самоцінності митця. Водночас, без ідентифікації неможливо збагнути чуттєву форму, яка закладена автором в його творі.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
