Естетика готики в новелах Едгара Аллана По - Курсовая работа

Поняття «готика», «готичний» набули популярності в сучасній культурі. На нашу думку, варто дослідити формування цієї естетики від самого початку, коли наприкінці XVIII ст. вона виникла в Великобританії в руслі загального культурного явища передромантизму, насамперед в літературі. Готичну літературу можна визначити як романтичну «чорну літературу» з елементами надприродних «жахів», таємничих пригод, фантастики та містики, яка викликає в читача приємне почуття жаху. Не пориваючи повністю з традиціями і канонами жанру готики, По створив на їхній основі новий тип новели, який дав початок «літературі жахів», як ми знаємо її сьогодні. Готична література та її естетика завдяки своїй популярності чимало досліджувались і продовжують досліджуватися у зарубіжному літературознавстві від самого моменту виникнення і дотепер (праці Е.готський, від назви германського племені готів) вперше зявляється в мистецтві в епоху пізнього Середньовіччя (сер. В цей період він знаходить вираження головним чином в архітектурі, а також у скульптурі та образотворчому мистецтві (книжкових мініатюрах, вітражах). У звязку з цим середньовічне мистецтво як таке, що не дотримується античних традицій, було назване «готським», тобто «варварським» (саме племена готів у 410 р. зруйнували Рим, що спричинило розпад Римської імперії і як наслідок - кінець античної цивілізації та початок епохи Середньовіччя). Як бачимо, в цей період термін «готичний» має негативне значення, оскільки готичне мистецтво суперечить канонам античності й класицизму взагалі. Він виник як відображення свідомості середньовічних людей: ліричних емоцій, глибокої релігійності, боротьби з усім матеріальним, прагнення до вищої свободи, пізнання природи та багатства переживань.Поширюються підзаголовки романів на зразок «готична розповідь», «готичний роман». Отже, на момент появи готичної літератури термін «готичне» змінює своє значення з негативного - «варварський» - на позитивне, повязане з духовним началом. Жанр готичної літератури започатковує Хорас Уолпол, видавши в 1764 р. готичний роман «Замок Отранто». Якщо за часів Уолпола воно було синонімом до середньовічного, то на рубежі ХVШ-XIX ст. готика все частіше починає асоціюватися з надприродним, примарним та жахливим, які стали специфічними, невідємними рисами літератури цього типу. Саме з френетичних романів готична література перетворюється з літератури, що оповідає про середньовіччя, на літературу ірреального, загадкового і жахаючого - літературу «таємниці та жаху».За «Коротким словником з естетики», поняття піднесеного є однією з «основних (поряд з прекрасним, трагічним, комічним) категорій естетики, яка відображає сукупність природних, соціальних і художніх явищ, які є виключними за своїми кількісно-якісними характеристиками і завдяки цьому виступають джерелом глибокого естетичного переживання - почуття піднесеного». Бьорк робить висновок, що емоційним джерелом переживання прекрасного є насолода, а піднесеного - страждання і страх: «Жах - джерело піднесеного; тобто він викликає найсильніші емоції, на які тільки здатен розум». Бьорк подає також основні властивості, які сприяють створенню ефекту піднесеного: неясність, невизначеність (obscurity) - «Ясна ідея - те ж саме, що незначна ідея» (це відображається в традиції розгадки таємниці в фіналі твору - поки таємниця залишається непоясненою, вона викликає почуття «піднесеного» у читача); міць (power), величезність (vastness) (причому Бьорк робить суттєве для готики, з її спрямованістю нагору, застереження: «Протяжність або в довжину, або в висоту, або в глибину. Категорія жахливого займає одне з провідних місць в естетиці готики й передромантизму взагалі, оскільки жах і особливо страх, на думку передромантиків, здатен не тільки викликати сильні почуття, але й доставляти істинну естетичну насолоду. Редкліф; вона відмежовує страх (terror) перед неясними, напівокресленими предметами - те, що за Бьорком викликає почуття піднесеного (а отже, розвиває і збагачує емоції людини) від жаху (horror) перед відкритим, позбавленим таємничості представленням жахливих явищ, яке здатне викликати лише паніку, що пригнічує усі здатності душі.Готичний роман сполучає в собі елементи просвітницької прози з принципами, що передбачили романтизм. Від епохи Просвітництва його автори наслідували тверду логіку в розвитку сюжету, коли наслідки випливають з причин, апеляції до розуму і здорового глузду й дидактичну тенденцію, згідно з якою якщо добро не завжди тріумфує, то зло неодмінно покаране (як ми вже згадували вище, ця тенденція була відкинута саме Едгаром По). У готичному романі сюжет будується навколо таємниці - наприклад, чийогось зникнення, невідомого походження, нерозкритого злочину, позбавлення спадщини. Готичний замок завжди стародавній: яким би давнім не був час дії роману, замок буде стародавнім і для того часу. Замок обовязково похмурий і величний, що узгоджується з естетикою Бьорка («Всі будівлі, які мають на меті справити враження піднесеного, бажано зображати темними і похмурими» [3, 456]

Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ХУДОЖНЬО-ЖАНРОВІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ЕСТЕТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ГОТИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.1. Виникнення та еволюція терміну «готичний» як естетичної та мистецької категорії

1.2. Виникнення та розвиток готичної літератури

1.3. Естетичні категорії готичної літератури

1.4. Художні особливості готичної літератури

1.5. Просторова домінанта у готичній літературі

РОЗДІЛ 2. ЕСТЕТИКА ГОТИКИ В НОВЕЛАХ ЕДГАРА АЛЛАНА ПО

2.1. Роль творчості Е. А. По в історії розвитку готичної літератури

2.2. Естетика готики в новелах Едгара Аллана По

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ