Загальна характеристика періоду Відродження. Специфіка естетики цієї епохи, її розподіл з теорією мистецтва. Терміни "естетичне" та "чуттєве" у філософії Канта, його відношення до проблеми прекрасного. Естетика Канта з точки зору побудови системи.
Своєрідними джерелами наукового процесу епохи Відродження були, по-перше, антична культура, філософія, ідеї античних матеріалістів - натурфілософів, а по-друге, східна, зокрема арабська, філософія, наука, яка у XII-XVIII ст. збагатила Західну Європу знаннями у природничій сфері. У цей період виникає професійне мистецтво, відбувається остаточний розрив мистецтва і ремесла, повністю визначається поняття «ремесло» - досконале знання справи, якою людина займається, ремесло - це шлях до професіоналізму. Особливий інтерес у цьому аспекті викликають роботи ЛЕОНА БАТПСТА АЛЬБЕРТІ (1404-1472) - науковця, теоретика мистецтва італійського Відродження, теоретичні розробки ЛЕОНАРДО ДА ВІНЧІ (1452-1519) - італійського митця, інженера, архітектора, філософа й теоретика мистецтва, природодослідника, який утілив у собі універсальний геній епохи Відродження, МІКЕЛАНДЖЕЛО БУОНАРРОТІ (1475-1564) - видатного італійського скульптора, живописця, поета, представника Високого і Пізнього Відродження, АЛЬБРЕХТА ДЮРЕРА (1471-1528) - німецького живописця, теоретика мистецтва, найвідомішого представника німецького Відродження. Значно поширюється проблематика науки, відбувається активна взаємодія естетичного і мистецтвознавчого підходів до дійсності, мистецтва, звертає увагу зацікавлене ставлення, наприклад, Леонардо да Вінчі до проблеми кольору, перспективи, законів просторового зображення: «Предмет, що віддаляється від ока, втрачає у величині та барвах стільки, скільки він набуває на відстані». Таке розуміння звязку наукового знання та мистецтва найбільш чітко висловлене Леонардо да Вінчі: «Вивчай спочатку науку, а потім звернись до практики, народженої цією наукою».У філософських концепціях Нового часу (емпіризмі й раціоналізмі) розум і чуттєвість редукують один до одного. Лише починаючи з Канта у філософії створюється певна структура, де розум та чуттєвість стають двома самостійними здібностями. Але філософська позиція Канта дає змогу не лише зрозуміти самостійність цих двох сфер, а й більш точно розрізнити зміст у понятті “чуттєвого” і тим самим визначити естетику як самостійну науку. По-перше, Кант розрізняє емпіричні відчуття (чуттєве сприйняття, відчуття) та естетичні почуття. “Якщо повинно існувати поняття або правило, яке з першопочатку виникло зі здатності судження, то, за Кантом, воно повинно бути поняттям про речі природи тією мірою, якою природа відповідає нашій здатності до судження.
План
ЗМІСТ
1. Естетика доби Відродження
2. Естетичні ідеї І. Канта
Список використаної літератури
1.
Список литературы
1. Борев Ю. Б. Предмет и задачи эстетики // Эстетика. - М., 1985
2. Міфи Давньої Греції. - К., 1980. Мифологический словарь. - М., 1985
3. Підлісна Г. Н. Світ античної літератури. - К., 1989
4. Словник античної міфології. - К., 1985
5. Фрагменты ранних греческих философов. - М., 1989
6. Шкуратова Н. Б. Проблема катарсису: історичний аспект //Етика, естетика і теорія культури: Зб. - К., 1992
