Розвиток нових течій мистецтва XV–XVII ст. Поняття естетичного смаку. Формування основних соціальних характеристик особистості, комплекс культурних цінностей і духовних орієнтацій. Розрізнення "доброго" та "поганого" смаку, об"єктивні критерії якості.
Категорія естетичного смаку зявилася в європейській науці у XVII ст. як результат розвитку нових течій мистецтва XV-початку XVII ст., що ламали старі канони і породжували потребу в універсальних критеріях їх оцінки. З іншого боку, розвиток індивідуальності, започаткований епохою Відродження, ставив питання про можливість субєктивної, самостійної оцінки художнього твору, яка ґрунтується на почутті естетичного задоволення або смаку. Але ж як тоді бути з розумінням всезагальності смаку, якщо оцінка має абсолютно субєктивний характер? Вони визначали смак як здібність інтуїтивно відчувати прекрасне, як почуття, що вільне від будь-яких утилітарних міркувань та незалежне від суджень розуму.Усупереч відомому латинському прислівю - «про смаки не сперечаються» скажемо: сперечались і досить жваво сперечаються. Відразу обмовимося: в житті є сфера, де про смаки справді не сперечаються, бо сперечатися було б нерозумно. Це скоріше не смак, а уподобання, якому надається перевага: солодкому чи солоному, гіркому чи кислому, холодному чи гарячому тощо. Справді, людина, якій властиве почуття естетичного смаку, вирізняється з-поміж інших певною завершеністю, цілісністю, тобто є не тільки людським індивідом, а й особистістю. Звичайно, все це не суперечить формам обєктивації смаку, проте естетичний смак справді високого рівня - не тільки, більше того, не стільки зовнішні прояви, скільки глибока гармонічна сполука духовного багатства особи з відповідністю її соціального прояву.
План
План
Вступ
1. Поняття естетичного смаку
2. Розрізнення «доброго» та «поганого» смаку
Список використаної літератури
Список литературы
естетичний добрий смак
1. Редакція літератури з історії, права, економіки Редактори: П.М. Гвоздецький, Н.М. Шевченко Левчук Л. Т. та ін.
