Естетичні проблеми творчості - Реферат

Розвиток творчих можливостей людини, їх активізація у всіх сферах людської життєдіяльності - один з основних напрямків духовного оновлення сучасного суспільства, що переживає глибокі зміни. Вміння виходити з кризових ситуацій, творче вирішення проблеми, відмова від звичного, застарілого, особистісне зростання - невідємна умова життя більшості представників людства. Будь-яка продуктивна дія є результатом якісного стрибка мислення, творчої роботи уяви, що супроводжують появу як принципово нових відкриттів у сфері науки таких, як геліоцентрична система поглядів на світ Коперника, Періодична система елементів Менделєєва, теорія відносності Ейнштейна, так і особистісних, але не менш важливих, здобутків людини в якості активного учасника суспільних, сімейних, трудових відношень. Творчий потенціал особи становить органічна єдність інтелектуальних, емоційних, вольових, фізичних можливостей людини та її навичок, що є основою для створення нового. Розумові здібності - абстрагування, узагальнення, уявлення тощо, емоційні здібності - вміння сприймати світ почуттєво, їх концентрація (за допомогою волі ) у напрямку вирішення конкретного завдання, наявність необхідного для цього рівня вміння, навичок впливають на життєвотворчі можливості і здібності людини.В античності мистецтво в цілому, художня творчість розглядалися як наслідування природі(мімезис).Наслідування як принцип художньої творчості виступало не у формі пасивного переносу в мистецтво предметів і явищ природи, реального світу. Саме тому, що зміст діяльності художника - ілюзії, що не мають ніякого пізнавального значення , то ця діяльність проголошується Платоном шкідливою, а сам художник - людиною негідною. Своє розуміння наслідування, визнання права художника на фантазію і творчість дозволяє Арістотелю зрозуміти мистецтво як пізнання сущого. Якщо в античності і середньовіччі творчість художника розглядалася як додаток до матерії, що вже готова, існує в душі творця форми, то у творчості Ніколи Кузанського (трактат "Про розум") і особливо у Альберті ("Про живопис")призначення художника вбачається в створенні нових образів і сюжетів.(Хоча треба відзначити, що, при цьому, Альберті, відзначаючи значення чинника новизни, визнавав залежність успіху художнього виконання поставленої цілі від знання традицій і досвіду минулих поколінь досвідчених людей. Діяльність уяви матеріалізується, на думку Канта, в мистецтві, яке є творчість генія з властивою для нього вродженою здібністю уявляти.(Підкреслюється, що не кожна людина може бути митцем.) Діяльність цієї здібності не обмежується ніякими апріорно заданими правилами і є чистою грою, яка ніким не контролюється.Художник пізнає життя, виражає своє ставлення до світу, обєктивуючи цей складний духовний зміст в сконструйованих за законами певного виду мистецтва образних моделях дійсності, надаючи цим конструкціям характер художньої мови. Художник збагачує своє пізнання, відчуття дійсності завдяки можливостям конструювати в активній наочно-дієвій формі образні моделі людського буття, які виходять за межі особистісного досвіду творця. Залучаючи матеріал з памяті, з мислення, з почуттів, художник здатний як добудовувати інформацію, яка дається безпосередньо у сприйнятті, до цілісного образу, так і виходити за межі наявної ситуації і наочно уявляти такі сторони і відношення обєктивної реальності, які не відображені безпосередньо у сприйнятті, подумки сконструювати обєкти, що не існують у дійсності, але володіють чуттєвою достовірністю. Художня творчість повязана зі специфічними для кожного художника формами осмислення обєкта, способами узагальнення, уявленнями про те, як треба вивчати дійсність і що в ній варто уваги, з принципами, які закладаються художником в основу створених ним образних моделях, шляхами, які вибираються для конструювання цих моделей в матеріалі певного виду мистецтва. В стилі відображується тип художнього мислення митця, індивідуальне втілення художнього методу, типологічні риси певного художнього напрямку, течії, історичної і національної традиції культури, які слугують підґрунтям творчості митця.В колі естетичних проблем творчості питання сутності творчої особистості, чим вона відрізняється від інших, що обумовлює формування художнього таланту, які якості , риси треба розвивати, щоб реалізувати в собі митця, залишаються одними з найактуальніших. Класичним є уявлення про взаємозвязок міжталантом як особливою здібністю до творчості, художньою обдарованістю, яка характеризується неповторною єдністю інтелектуальних та емоційно-почуттєвих особливостей митця івищим ступенем прояву таланту - геніальністю, що визначається тим рівнем здібностей, зміст яких складають форми перебудови світу. Творчість генія має загальнолюдське значення, відкриваючи якісно нові форми художнього мислення, нові напрямки в мистецтві, нові епохи в розвитку художньої культури. Далі народжує епоха, прагнення, бажання якої народжує той тип непересічної особистості, яка своїми творами, свідомо чи безсвідомо, виражала світовід

Зміст

Вступ

1. Художня творчість як предмет філософського аналізу

2. Естетичний потенціал творчості

3. Природа художніх здібностей і таланту

4. Структура і стани творчого процесу в мистецтві

Список використаної літератури