Своєрідність естетичної регуляції моральнісності та її історична динаміка. Особливості моральнісного пізнання у його зв’язку з художнім, конкретно-чуттєвим пізнанням. Естетичні форми моральнісних почуттів, їх формування в культурно-історичній практиці.
Більш того, експлуатація моральнісних почуттів у повсякденності, в актах економічних маніпуляцій реклами, знижує, якщо не цілком нівелює їхню регулюючу функцію вищої нервової діяльності, придушує високий морально-емоційний пафос оманною патетикою, підмінює дійсно високі почуття сурогатними - псевдопатриотизмом, мелодраматизмом та ін. Вивчення моральнісно-регулятивної функції мистецтва детерміновано обєктивними потребами сучасного суспільства. Шульги спрямовують дослідницькі інтенції до окремих питань, важливих у контексті вивчення проблеми взаємозвязку моралі та мистецтва (співвідношення моралі, моральності, ідеології та мистецтва; естетичне виховання; мистецтво та моральнісні цінності, аморалізм та гедонізм в мистецтві). Серед зарубіжних шкіл усвідомлення тісного звязку моральнісного та естетичного пізнання здійснилося англійськими сенсуалістами (Е. Гачев) акцентували увагу на образі людині в мистецтві, історичних формах співвідношення мистецтва та моралі, співвідношенні добра і краси в англійському неоромантизмі, художніх засобах формування суспільних почуттів, художній істині в мистецтві.У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету і завдання роботи, обєкт і предмет дослідження, зясовано ступінь наукового опрацювання проблеми, окреслено теоретико-методологічні засади, аргументовано наукову новизну, представлено відомості про апробацію концептуальних положень дисертації. Значні протиріччя щодо проблеми відбивають погляди Платона: він підкреслює виховне значення мистецтва в його тісному звязку з чуттєвим світом («Держава»), недовіряє чуттєвому пізнанню за «оманливий» характер чуттєвої ілюзії («Республіка»), що остаточно оформлюється в ієрархічному розумінні естетичного пізнання, усвідомленні справжньо прекрасного в світі ідей (видів, понять) («Пір», «Федр», «Федон»). Маркузе, дисертант визначає, що така філософсько-історична переорієнтація на субєктивність краси і добра містить як можливість регулювання суспільних відносин через почуття, так і небезпечну тенденцію естетичного маніпулювання свідомістю. Естетичне пізнання остаточно втрачає свій статус формування моральнісної свідомості через надання «чистій красі» характеру беззмістовної «гри відчуттів», саме термін «почуття» підмінюється «відчуттями». Панування принципу «самоцінної» насолоди в мистецтві супроводжується витісненням з мистецтва моральнісних переживань, отже, до його історичної переорієнтації з моральнісно-регулятивної функції на функцію розважальну, функцію ілюзорного «примирення» мистецтва з соціальною дійсністю (бароко, рококо), неправдивого «прикрашання» життя (естетизм), «естетиці зла» (Ш.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
