Естетичні категорії православ’я - Реферат

Спочатку розглянемо значення слова «естетика». Однокорінні слова: - почувати, сприймати, чути, бачити, розуміти; - відчуття, відчування, пізнання, у Новому Завіті - розуміння, проникливість; - почуття, у Новому Завіті - здатність розрізнення, розпізнавання, зміст, розум. Варто звернути увагу, що передбачається не тільки й не стільки пряме й безпосереднє сприйняття чого-небудь органами почуттів, але ще й розуміння змісту, зясування контексту, розрізнення, порівняння із чимсь іншим, деяким зразком, еталоном, ідеалом. Можна припустити, що естетика повинна бути повязана з розумінням цінностей (аксіологією) і осмисленням природи людини (антропологією), з фундаментальними проблемами людського буття (онтологією, метафізикою й богословям). Якщо естетика має справу з категоріями краси й прекрасного, то вона повинна виходити на рівень філософського осмислення в самому широкому контексті з обліком усього духовного й релігійного досвіду.Інше слово ????? означає - святий, споконвіку по природі священним, присвяченим богам, що належить богам, святиня, жертва, жертвопринесення. Мається на увазі щось відібране або підготовлене для богів і стало священним у силу якої-небудь ритуальної дії, наділене святістю, що прилучилася до святості й саме ставши святинею внаслідок цього. Протиставлення з одного боку, що володіють цією якістю по самій своїй природі, по сутності, отже - від богів, і, з іншого боку, наділене цією якістю в силу дії людини, по ритуалу, як наслідок відділення священного від профаного. Святість дається, дарується, річ або людина наділяється святістю. Святість у повному змісті цього слова може бути тільки там, де є абсолютне буття, безумовне й безвідносне існування, вічність і нескінченність, цілісність і повнота, творча сила й могутність, досконалість і краса, істина й благо.Святість Бога виражається в божественній красі. Божественна краса - джерело всього гарного, прекрасного у світі й людині. Божественна краса показує Царство Боже й призиває до нього все суще. Божественна краса тягне, притягає до себе. І всі, хто не може залишитися байдужим, спрямовуються до божественної краси, при цьому освячуючись і перетворюючи.Досить показове подання про славу Божою як прояві божественної сутності, як одночасному явищі надприродної влади й видимої краси. Поняття «слава Божа» явно має й онтологічний й естетичний зміст. Слава Божа зєднує внутрішнє, потаєне, сховане, таємне із зовнішнім, виявленим, відкритим, видимим.У передчутті цієї події, у передбаченні такого чуда, чекаючи цієї зустрічі людина прославляє Добродії, співає славослівя «Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі». Чудо - це онтологічний феномен, тому що показує зміни в реальності, у дійсності, у бутті. Будь-які трансформації, перетворення й перетворення - це саме дії й події, що відбуваються або відбуваються в бутті, що мають онтологічний вимір. Однак чудо - це не тільки те, що чекає нас у майбутньому, чудеса вже траплялися в історії людства й дані нам зараз. Не будучи святим по своїй сутності, людина може стати святим за іншими підставами - по особистому виборі й своїх діях.Святість - це дія Бога, прояв Його властивостей, явище Його енергій, того, що називається благодать. Благодать - це такі особливі якості, здатності й сили, які людина не має сам по собі, але Бог йому дає, і людина може прийняти й засвоїти. Благодать - це милість і сила Божа, що проявляється у відношенні до людини й виражається в даруванні йому порятунку. Святість дається людині по милості Божій, по Його благодаті, як дарунки Святого Духа. Святі - це люди, наділені Богом за їхню віру й добрі справи особливою якістю святості й здатністю творити чудеса.Бог дарує Свою любов людям. «Будемо любити один одного, тому що любов від Бога, і всякий люблячий породжений від Бога й знає Бога» (1 Іоан. У святі перебуває любов Божа. «Бог є любов, і перебуває в любові перебуває в Богу, і Бог у ньому» (1 Іоан. Дійсна краса викликає почуття замилування й любові.Божественна святість проявляє Себе у світі як Божественне Світло, як слава Божества, тому можливо зближення понять «святе» й «світло». «Святий» у словянських мовах означає чистого, світлого, сяючого, сильного, благого, повний буття, блага, Бога. Краса повязана з істиною, що просвіщає словом, благовестієм й одкровенням. Отже, естетика святості виявляє особливий духовний простір, показує такий вимір буття, де краса й святість зєднуються, сполучаються й сполучаються. Краса виявляє, висвічує святість.

План

Вступ

1.Святість

2. Свята Трійця

3. Божественна краса

4. Слава Божа

5. Чудо

6. Благодать

7. Любов

8. Світло

Література

1. Повний православний богословський енциклопедичний словник. - К., 2002.

2. Святитель Микола Кавасила. Пояснення Божественної літургії. - Київ, 2003. С. 87-88.

3. Діонісій Ареопаг, св. Про небесну ієрархію. Глава III. §1.

4. Степанов Ю.С. Константы: Словарь русской культуры. - М., 2001.