Естетичні функції картин сновидінь у творах українських письменників другої половини ХІХ-ХХ століть - Автореферат

Що глибше вдавалося науці й літературі проникати в суть явища сну й сновидіння, то більше ускладнювались засоби зображення космосу душі людини. У процесі осягнення складних взаємин двох станів людини - спання і неспання, двох світів - реального та ірреального, поглиблювалось розуміння сновидінь живих людей і художньо-естетичного функціонування картин сновидінь у системі художнього твору; диференціювались філософське тлумачення неспання, сну й сновидінь, тобто концептуальний аспект цього явища, й бачення його естетичної ролі в конкретному творі завдяки впливу на різні грані форми й стилю. В кінцевому результаті актуальність нашого дослідження зумовлена сьогоднішніми потребами пізнавати нові аспекти літератури як мистецтва слова, в тому числі й такий її феномен як здатність творити картини сновидінь. Вибраний напрямок дослідження має звязки з науковою плановою тематикою кафедри української літератури Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (“Українська література в школі як націотворчий фактор: теорія і практика”) і підпорядкований галузевій програмі розвитку українського літературознавства. Практика показує, що найактивніше вдавалися до зображення картин сновидінь письменники другої половини ХІХ - початку ХХ століття (П.Мирний та І.Білик - "Хіба ревуть воли, як ясла повні?", П.Мирний - "Повія", "Лихі люди, або Товариші"; І.Нечуй-Левицький - "Дві московки", "Микола Джеря"; І.Франко - "Під оборогом", "Boa constrictor", "Перехресні стежки"; О.Кобилянська - "Царівна", "Земля", "Лист засудженого до страти вояка до своєї жінки", "Сниться"; М.Коцюбинський - "В дорозі", "Сон" та ін.Безпосередньо стосується аналізу функціональної ролі картини сну в художньому творі робота Д.А.Нечаєнка "Сон, заветных исполненный знаков" (М., 1991), де аналіз поетики сновидіння в творах видатних класиків ХІХ століття М.Гоголя, Л.Толстого, Ф.Достоєвського базується на звязку релігійних ідей письменників з художньою вагою зображених ними картин сну. ХХ ст.; по-друге, великою кількістю картин сну в літературі цього періоду, що було обумовлено стрімким розвитком психологічної науки і зростаючою увагою до людини як психічного феномена; по-третє, стильовим розмаїттям картин сну, починаючи від, умовно кажучи, "академічних" зразків у творах П.Мирного, І.Франка й до модерністських пошуків М.Коцюбинського, О.Кобилянської тощо. Автор немовби випробовує внутрішній світ героїв, ставлячи їх перед всепроникаючим судом совісті: "сон-прозріння" відбиває суттєвий конфлікт героїв або важкий психологічний злам (сон Чіпки "Хіба ревуть воли, як ясла повні?"); кульмінацією внутрішнього одкровення героїв виступає "сон-каяття" (сон Германа Гольдкремера "Boa constrictor"), в якому автор ставить їх в умови психологічного саморозвитку й морального вибору; до стану емоційного потрясіння і внутрішнього очищення призводить героїв "сон-катарсис" (сон Антона в новелі М. Хоча ідейна роль картин сну не завжди пропорційна обсягам тексту, відведеного на ці картини (сон Федора у новелі В.Стефаника "Палій"), масштабні картини сну мають свою специфіку: звязки картин сну зі структурою твору стають складнішими, а відтак складнішою стає ідейна роль цих картин. Це своєрідна інформаційна база, що готує читача до сприйняття подальших подій; такі картини сну містять у собі основні мотиви, ідеї, проблеми, які розвиваються впродовж твору; 2) картини сну, які розташовані в середині твору; вони визначають кульмінаційний момент твору; це найбільш конфліктні, ідейно напружені сновидіння; 3) картини сну, які розташовані в кінці твору; це так звані підсумкові картини сну; в них, як правило, найгостріше виявляється авторська думка.Аналітичний і системний підходи дали змогу виділити основні функції картин сну в літературних творах, визначити сфери їхнього впливу на художню тканину твору. Скориставшись досвідом психологічної науки в галузі сну й сновидіння, зокрема дослідженнями З.Фройда й К.Г.Юнга, ми серед розмаїття картин сну в художніх творах виділили найтиповіші: сновидіння Івоніки (О.Кобилянська "Земля"), сонна фантазія Мирона (І.Франко, "Під оборогом"), видіння Христі (П.Мирний, "Повія"), марення Раскольникова (Ф.Достоєвський, "Злочин і кара"), сон наяву Піскарьова (М.Гоголь, "Невський проспект"). "Сни-потрясіння" супроводжують кризові внутрішні процеси: прозріння - "сон-прозріння" Чіпки (П.Мирний та І.Білик, "Хіба ревуть воли, як ясла повні?"), каяття - "сон-каяття" Германа Гольдкремера (І.Франко, "Boa constrictor"), катарсис - "сон-катарсис" Антона (М.Коцюбинський, "Сон"), пророцтво - пророчий сон Івоніки (О.Кобилянська, "Земля"). Письменницьку майстерність засвідчують випадки, коли картина сну не

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ