Жанрова система сучасної есеїстикі. Концепція індивідуального стилю в есеїстиці. Стильові домінанти есеїстки Ірени Карпи. Творча манера Ірени Карпи як відображення авторської позиції. Саморепрезентація на мовному рівні. Рольові домінанти автора і читача.
Аннотация к работе
Така тенденція створює можливості для вияву творчих потенцій авторів, які формують свій авторитет у інших сферах мистецтва слова. Яскраві, неординарні особистості, що претендують на «звання» «лідерів думок» уже в мережевому середовищі, модифікують, урізноманітнюють, індивідуалізують так популярні жанри, як авторська колонка, блог, есей, щоденник тощо. Серед різноманіття талантів саме у мережевій публіцистиці вона заявила про себе особливою манерою, атрибутивною інтонацією, яскравою самоіронією, змістовою різноплановістю текстів. Популярність її блогів, авторських колонок серед широкої аудиторії, неоднозначність реакцій критиків і прихильників її стилю, а також уміння авторки текстуально яскраво зреагувати на злободенні проблеми українського суспільства і привернути до них увагу громадськості - усі ці чинники зумовлюють необхідність системних медіа-досліджень публіцистики Ірени Карпи. Новизна роботи полягає у комплексному досліджені есеїстики Ірени Карпи через інтерпретацію індивідуального стилю як вияву світоглядних орієнтацій автора; удосконалено методологію вивчення сучасної есеїстки в мережі Інтернет через систематизацію ефективних способів впливу на громадську думку.Громяка зазначається: “Есе - це невеликий за обсягом твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання і не претендує на вичерпне і визначальне трактування теми” [Літературознавчий словник-довідник, с. Васильєв у підручнику “Теорія літератури” визначають есе як проміжний (межовий) жанр, що “лежить на стику художньої та публіцистичної (часом науковопопуляризаторської) творчості” [Галич 2001: 275]. В першому розділі “Зникомий” есей: становлення експериментального жанру в Європі” дослідниця пише: “Есей - інтелектуальна подія, що відкриває можливість винаходу, творчого виклику в нових царинах досвіду, в закутах культурної дійсності, представлених читачеві під оригінальним авторським кутом зору” [Іванова 2009: 5]. Зацепін в своїй статті “Есе: від філософії до літератури» зазначає: есе “... потрапило в розряд периферійних жанрів під такими назвами, як “художня публіцистика”, “художньо-документальна література” або “література факту”. При характеристиці тематичного розмаїття есе також використовуються терміни “есе про мистецтво” [Загороднева], “есе про культуру”, “есе про літературу” і т. п.Як літературознавча проблема, біографізм має безпосереднє відношення до концептів «автор і авторство», до невичерпної складності поняття «субєкт творчості», тісного і багатопланового звязку між письменником і його твором [Храпченко,с. Багатовимірність авторської присутності в тексті, співіснування різних підходів до розуміння проблеми автора значною мірою породжують велику кількість термінів, якими дослідники намагаються позначити різні іпостасі автора й окреслити сфери його функціонування. До цієї книги ввійшли, поміж іншим, повість “50 хвилин трави” та есе “Сни Ієрихона”, які разом з есе “Ґанеша і Синкопа” та так званим інтерактивним романом “Полювання в Гельсінкі” склали видану в 2004 р. книгу “50 хвилин трави”. У ланцюзі таких творів Ірени Карпи, як “50 хвилин трави” - “Фройд би плакав” - “Перламутрове порно” - “Bitches Gel Everything” - “Добро і зло”, героїні, навколо яких центрується наратив, відзначаються певною однотипністю: їх наділено схожою зовнішністю, а також спільними поглядами на світ і рисами характеру, які мотивують непередбачуваність їхньої поведінки, а відтак, і розвитку подій [Дрогойлович, с. Наприклад, у критичному есе “Мене дивує” авторка категорично засуджує байдужість, інертність соціуму, пусті й приземлені прагнення людей, які бажають гарного життя, а натомість не бажають помічати справді дивовижних речей і відповідно змінювати своє життя: Мене дивує, що при масовому невдоволенні умовами життя в Україні вуличні протести з будь-якого приводу настільки не масові.Центральною категорією лінгвістики, яка втілює взаємозвязок між мовою й мовленням, є категорія субєкта у всій сукупності її семантичних, синтаксичних, комунікативних і прагматичних параметрів. Провідною метою публіцистичних текстів, на думку науковців, є вплив на громадську думку, суспільну свідомість, а відтак на соціальну практику: “При цьому публіцист вдається до своєрідного поєднання логічно-абстрактного і конкретно-образного, впливаючи на розум і почуття людини, стимулюючи її певні вчинки, соціальну активність” [Здоровега, с. Так, у власних публіцистичних есе авторка вдається до емоційного вислову, до промовистих художніх образів, апелює до моралі та естетики, застосовує різноманітні літературні прийоми для щонайбільшого впливу на аудиторію. Як лексичні, так і синтаксичні одиниці, що використовує авторка для передачі ідейно-тематичного задуму своїх творів, неймовірно різноманітні. Номінативні та безособові речення можуть переривати оповідь, щоб уповільнити її, зупинитися на окремих деталях, звернути увагу на тло подій чи авторські роздуми: І коли я вивчу їхню мову, холєра?Молодь читає Карпу з “відкритим ротом”, а пред
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1 Жанрова система сучасної есеїстки
1.2 Концепція індивідуального стилю в сучасній есеїстці
РОЗДІЛ 2. стильові домінанти есеїстки Ірени Карпи
2.1. Особливості біографізму
2.2. Ознаки “нового журналізму”
РОЗДІЛ 3. творча манера Ірени Карпи як відображення авторської позиції