Есеїстика Ірени Карпи в контексті розвитку сучасної публіцистики - Магистерская работа

Така тенденція створює можливості для вияву творчих потенцій авторів, які формують свій авторитет у інших сферах мистецтва слова. Яскраві, неординарні особистості, що претендують на «звання» «лідерів думок» уже в мережевому середовищі, модифікують, урізноманітнюють, індивідуалізують так популярні жанри, як авторська колонка, блог, есей, щоденник тощо. Серед різноманіття талантів саме у мережевій публіцистиці вона заявила про себе особливою манерою, атрибутивною інтонацією, яскравою самоіронією, змістовою різноплановістю текстів. Популярність її блогів, авторських колонок серед широкої аудиторії, неоднозначність реакцій критиків і прихильників її стилю, а також уміння авторки текстуально яскраво зреагувати на злободенні проблеми українського суспільства і привернути до них увагу громадськості - усі ці чинники зумовлюють необхідність системних медіа-досліджень публіцистики Ірени Карпи. Новизна роботи полягає у комплексному досліджені есеїстики Ірени Карпи через інтерпретацію індивідуального стилю як вияву світоглядних орієнтацій автора; удосконалено методологію вивчення сучасної есеїстки в мережі Інтернет через систематизацію ефективних способів впливу на громадську думку.Громяка зазначається: “Есе - це невеликий за обсягом твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання і не претендує на вичерпне і визначальне трактування теми” [Літературознавчий словник-довідник, с. Васильєв у підручнику “Теорія літератури” визначають есе як проміжний (межовий) жанр, що “лежить на стику художньої та публіцистичної (часом науковопопуляризаторської) творчості” [Галич 2001: 275]. В першому розділі “Зникомий” есей: становлення експериментального жанру в Європі” дослідниця пише: “Есей - інтелектуальна подія, що відкриває можливість винаходу, творчого виклику в нових царинах досвіду, в закутах культурної дійсності, представлених читачеві під оригінальним авторським кутом зору” [Іванова 2009: 5]. Зацепін в своїй статті “Есе: від філософії до літератури» зазначає: есе “... потрапило в розряд периферійних жанрів під такими назвами, як “художня публіцистика”, “художньо-документальна література” або “література факту”. При характеристиці тематичного розмаїття есе також використовуються терміни “есе про мистецтво” [Загороднева], “есе про культуру”, “есе про літературу” і т. п.Як літературознавча проблема, біографізм має безпосереднє відношення до концептів «автор і авторство», до невичерпної складності поняття «субєкт творчості», тісного і багатопланового звязку між письменником і його твором [Храпченко,с. Багатовимірність авторської присутності в тексті, співіснування різних підходів до розуміння проблеми автора значною мірою породжують велику кількість термінів, якими дослідники намагаються позначити різні іпостасі автора й окреслити сфери його функціонування. До цієї книги ввійшли, поміж іншим, повість “50 хвилин трави” та есе “Сни Ієрихона”, які разом з есе “Ґанеша і Синкопа” та так званим інтерактивним романом “Полювання в Гельсінкі” склали видану в 2004 р. книгу “50 хвилин трави”. У ланцюзі таких творів Ірени Карпи, як “50 хвилин трави” - “Фройд би плакав” - “Перламутрове порно” - “Bitches Gel Everything” - “Добро і зло”, героїні, навколо яких центрується наратив, відзначаються певною однотипністю: їх наділено схожою зовнішністю, а також спільними поглядами на світ і рисами характеру, які мотивують непередбачуваність їхньої поведінки, а відтак, і розвитку подій [Дрогойлович, с. Наприклад, у критичному есе “Мене дивує” авторка категорично засуджує байдужість, інертність соціуму, пусті й приземлені прагнення людей, які бажають гарного життя, а натомість не бажають помічати справді дивовижних речей і відповідно змінювати своє життя: Мене дивує, що при масовому невдоволенні умовами життя в Україні вуличні протести з будь-якого приводу настільки не масові.Центральною категорією лінгвістики, яка втілює взаємозвязок між мовою й мовленням, є категорія субєкта у всій сукупності її семантичних, синтаксичних, комунікативних і прагматичних параметрів. Провідною метою публіцистичних текстів, на думку науковців, є вплив на громадську думку, суспільну свідомість, а відтак на соціальну практику: “При цьому публіцист вдається до своєрідного поєднання логічно-абстрактного і конкретно-образного, впливаючи на розум і почуття людини, стимулюючи її певні вчинки, соціальну активність” [Здоровега, с. Так, у власних публіцистичних есе авторка вдається до емоційного вислову, до промовистих художніх образів, апелює до моралі та естетики, застосовує різноманітні літературні прийоми для щонайбільшого впливу на аудиторію. Як лексичні, так і синтаксичні одиниці, що використовує авторка для передачі ідейно-тематичного задуму своїх творів, неймовірно різноманітні. Номінативні та безособові речення можуть переривати оповідь, щоб уповільнити її, зупинитися на окремих деталях, звернути увагу на тло подій чи авторські роздуми: І коли я вивчу їхню мову, холєра?Молодь читає Карпу з “відкритим ротом”, а пред

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1 Жанрова система сучасної есеїстки

1.2 Концепція індивідуального стилю в сучасній есеїстці

РОЗДІЛ 2. стильові домінанти есеїстки Ірени Карпи

2.1. Особливості біографізму

2.2. Ознаки “нового журналізму”

РОЗДІЛ 3. творча манера Ірени Карпи як відображення авторської позиції

3.1. Саморепрезентація на мовному рівні

3.2. Рольові домінанти автора і читача

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ