Необхідність виокремлення ергономіки в окрему галузь науки та основні етапи її становлення та розвитку. Експансіоністський і трансформаційний варіанти розвитку ергономіки. Застосування емпіричних та експериментальних методів в ергономічних дослідженнях.
Праця з найрізноманітніших сторін і з допомогою своїх особливих специфічних методів вивчають: фізіологи, соціологи, філософи, психологи, технологи, юристи, лікарі, дизайнери тощо. Умовно виділяють такі основні розділи вивчення людини у психології праці: психологія праці традиційному варіанті, інженерна психологія, психологія управління (на більш сучасному звучанні - організаційна психологія), профорієнтація, фахова музична освіта: професійне навчання, більше орієнтоване на цілеспрямоване формування особистості професіоналові і професійне саморозвиток субєкта праці, яка передбачає психолого-педагогічну підтримку (чи супровід) у праці особистості. Також виділяють такі додаткові розділи психології праці, утворювані з кінця її основних розділів: психофізіологія праці; психогігієна праці; психологічні (і психофізіологічні) аспекти трудовий реабілітації; профорієнтація інвалідів; космічна психологія; психологія юридичної діяльності; психологія менеджменту, маркетингу тощо. З огляду на дуже багато наук, які вивчають працю, і навіть розмаїття та напрямів і предметів у межах лише психології праці виникла потреба створення спільного напрями, присвяченого вивченню праці. Ергономіка - галузь міждисциплінарна, черпаючи знання, методи дослідження та технології проектування з таких галузей людського знання і набутий практики: інженерна психологія, психологія праці, теорія груповий діяльності, когнітивна психологія, конструювання, гігієна і охорона праці, наукова організація праці, антропологія, антропометрія, медицина, анатомія і фізіологія людини, теорія проектування, теорія управління.Ergonomik f, Ergonomie f) - наука , яка комплексно вивчає особливості виробничої діяльності людини в системі «людина-техніка-довкілля» з метою забезпечення її ефективності, безпеки та комфорту. Сформувалася у США у 1920-х роках на межі психології, фізіології, гігієни, біомеханіки, антропології та низки технічних наук у звязку з ускладненням техніки, якою повинна керувати людина.[1] Наука, що вивчає людину в умовах її діяльності на сучасному виробництві, насиченому машинами.
План
План
Поняття ергономіки. Етапи розвитку ергономіки
Перспективи розвитку ергономіки
Методи досліджень
Висновок
Використана література
Вывод
Ергономіка, Ергономія (грец. ????? - праця і ????? - закон) (рос. эргономика, эргономия; англ. ergonomics, human engineering; нім. Ergonomik f, Ergonomie f) - наука , яка комплексно вивчає особливості виробничої діяльності людини в системі «людина-техніка-довкілля» з метою забезпечення її ефективності, безпеки та комфорту. Сформувалася у США у 1920-х роках на межі психології, фізіології, гігієни, біомеханіки, антропології та низки технічних наук у звязку з ускладненням техніки, якою повинна керувати людина.[1] Наука, що вивчає людину в умовах її діяльності на сучасному виробництві, насиченому машинами.
Ергономіка виникла у звязку зі значним ускладненням технічних засобів і умов їх функціонування, суттєвими змінами трудової діяльності людини. За цих обставин різко зросла «вартість» помилки людини при управлінні складними системами. Тому при проектуванні нової модернізації існуючої техніки особливо важливо враховувати можливості і особливості людей, які будуть її використовувати. Вирішуючи задачі такого типу, необхідно узгоджувати між собою окремі рекомендації психології, фізіології, гігієни праці, соціальної психології та повязувати їх в єдину систему вимог до того чи іншого виду трудової діяльності людини.
Список литературы
1. Дружинін В.М. Структура і логіка психологічного дослідження. М.: Інститут психології РАН, 1994. З. 163.
2. КЛИМОВЕ.А. Образ світу у різнотипних професіях. М.: Вид-во МДУ, 1995. З. 224.
3. МОРГУНОВЕ.Б. Людські чинники в компютерних системах. М.:Тривола, 1994. З. 272.
4.Мюнстенберг Р. Психологія та вчитель. М.: Досконалість, 1997. З. 320.
5. Петровський В.А. Особистість в психології: парадигма субєктності. Ростовн/Д: Фенікс, 1996. З. 512.
6. Ролз Дж. Теорія справедливості. Новосибірськ: Вид-во Новосибірського ун-ту, 1995. З. 536.
7.Слободчиков В.І., Ісаєв Є.І. Основи психологічної антропології. Психологія людини: Введення ЄІАС у психологію субєктивності. М.:Школа-Пресс, 1995. З. 384.
8.Татенко В.А. Психологія всубъектном вимірі. До.: «>Просвита», 1996. З. 404.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
