Епізоотологія набрякової хвороби, імунологічні показники організму поросят, хворих на коліентеротоксемію. Роль свиноматок у підтриманні передачи приплоду патогенних ешерихій. Заходи по ліквідації набрякової хвороби поросят в ТОВ ВНСЦ "Авангард".
При низкой оригинальности работы "Епізоотологія та лікувальні заходи при набряковій хворобі свиней в ТОВ ВНСЦ "Авангард" Коропського району Чернігівської області", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Сьогодні в Україні на ринку кормів та кормових добавок представлено багато стартерних кормів, вироблених в ЄС, зявляються непогані корми вітчизняного походження, необмеженим є доступ до інформації стосовно технології годівлі та вирощування свиней, працює велика кількість консультантів (фірми - виробники обладнання, кормів та преміксів, ветеринарних препаратів мають у штаті спеціалістів, які готові прийти на допомогу у будь-який момент). Більшість вітчизняних і зарубіжних дослідників вважають набрякову хворобу своєрідною токсемією, яку спричиняють дисбактеріоз, кормова алергія та гемолітичні штами кишкової палички (Мглинец А., 1999).Сучасні ветеринарні препарати дали можливість подолати значну кількість тяжких та небезпечних захворювань у галузі тваринництва, але аналізуючи епізоотичну ситуацію, яка склалася в період останніх десятиліть на їх місце приходять нові захворювання, які раніше зустрічалися у спорадичних проявах а в сучасних умовах проявляються у вигляді ензоотій та епізоотій. У звязку з цим випадком захворювання серед молодняку поросят метою даної роботи було вивчення епізоотичної ситуації по даній хворобі в Коропському районі; аналіз проведених заходів по оздоровленню господарства від набрякової хвороби поросят і впровадження в виробництво найбільш ефективної та доступної схеми лікування на свинотоварній фермі ТОВ ВНСЦ «Авангард». Для досягнення мети були поставлені наступні задачі: Вивчити епізоотологію набрякової хвороби поросят в Чернігівській області та ТОВ ВНСЦ «Авангард» Коропського району на протязі останніх років; Вивчити зміни гематологічних показників організму поросят, хворих на колі ентеротоксемію; Провести аналіз заходів по ліквідації набрякової хвороби поросят в ТОВ ВНСЦ «Авангард»;Основна направленість рослинницької галузі це - вирощування зернових та технічних культур: із зернових найбільший відсоток відводиться вирощуванню озимої пшениці (майже 70-80%), значно менше площ відводиться під посіви ячменя, жита, вівса; із технічних культур майже 90 % цукровому буряку. Тваринницька галузь господарства в основном спеціалізується на вирощуванні свиней, в господарстві також утримується 8 голів коней та 60 голів овець. Свинарська ферма розташована на відстані ста метрів від населеного пункту, територія її відокремлена гратчастою металевою огорожею, яка не забезпечує можливості проникнення сторонніх собак та диких тварин. Поголівя свиней на фермі на 1.01.2010 р. складало 205 голів, з них: кабани-виробники - 8 голів; разові та ремонтні свиноматки - 78 голів; відгодівля - 205 голів; поросята група 0-2 міс. Ці тварини утримуються в двох типових приміщеннях: у першому приміщенні утримуються свиноматки, хряки-плідникі та ремонтний молодняк; у другому - свині на відгодівлі.В період проходження практики в ТОВ ВНСЦ «Авангард» ми зустрічалися із багатьма проблемами господарства, які необхідно було вирішити у якомога коротшій термін, але на на данній СТФ важливою проблемою інфекційної патології серед поросят після відлучення їх від свиноматок був спалах набрякової хвороби. На період обстеження структура поголівя була наступна: свині - 320 голів; кабани-виробники - 4 голови; ремонтні свиноматки - 66 голів; відгодівля - 102 голів; поросята групи 0-2 - 31 голова; поросята групи 2-4 - 83 голови; свиноматки, що перевіряються-34 голови. Отримані штами від поросят показали їх значну варіабельність, серед яких були присутні як не патогенні представники кишкової палички, так і патогенні форми, вони мали ?-и ?-гемолітичну властивість і були резистентні до стерптоміцину, левоміцетину і тетрацикліну. Із 15 виділених штамів тільки у у 9 був встановлений О-антигенний профіль, за яким можна було визначити ідентичність штамів, які мешкали у матері і приплоду. У всіх хворих була вираженою гостра серцево-судинна недостатність, яка супроводжувалася тахікардією (до 180-200 ударів за хвилину), серцеві тони слабкі; застійна гіперемія шкіри, синюшність вух, живота і дістальної частини кінцівок.Діяльність ТОВ ВНСЦ «Авангард» щодо захисту навколишнього природного середовища повинна регламентуватися вимогами Закону України Про охорону навколишнього природного середовища”, Закону України “Про пестициди і агрохімікати”, Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоровя України від 19.06.96 N 173, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.07.96 за N 379/1404, “Санитарных правил и норм охраны поверхностных вод от загрязнения”, затверджених Міністерством охорони здоровя СРСР у 1988 році (САНПИН 4630-88), державних будівельних норм “Генеральні плани сільськогосподарських підприємств” (ДБН Б.2.4-3-95), інших чинних нормативно-правових актів та Правил [21, 22, 23]. Мінімізація впливу біологічних факторів забезпечувалася мінімальним часом контакту працівників з тваринами, кормовими сумішами, продукцією тваринництва, екскрементами тварин і відходами виробництва, проведенням д
Вывод
В період проходження практики в ТОВ ВНСЦ «Авангард» ми зустрічалися із багатьма проблемами господарства, які необхідно було вирішити у якомога коротшій термін, але на на данній СТФ важливою проблемою інфекційної патології серед поросят після відлучення їх від свиноматок був спалах набрякової хвороби. Ця хвороба важко піддається лікуванню і характеризується високою летальністю, втратою приросту маси тіла, значними витратами на лікувально-профілактичні заходи. Слід вказати, що дана хвороба почалася із спорадичних випадків захворювання і загибелі поросят доброї вгодованості групи 2-4 міс.
Технологічний процес відлучення поросят в данному господарстві проходить у 50-60 днів, щоб так-би-мовити знизити стрес-фактор та підвищити прирост живої ваги. В раціон поросят були включені замісники молока та комбікорми, які постійно були у кормушках.
На період обстеження структура поголівя була наступна: свині - 320 голів; кабани-виробники - 4 голови; ремонтні свиноматки - 66 голів; відгодівля - 102 голів; поросята групи 0-2 - 31 голова; поросята групи 2-4 - 83 голови; свиноматки, що перевіряються -34 голови.
Роль свиноматок у підтриманні передачи приплоду патогенних ешерихій.
Для новонароджених поросят основним джерелом збудника набрякової хвороби є їх матері, оскільки вони у 45-96,9% випадків є носіями патогенної кишкової палички. Виділяючи іх із фекаліями, свиноматки заражують не тільки обєкти навколишнього середовища, але й власні шкіряні покриви, розширюючи можливість для зараження приплоду.
Як показали проведені дослідження, у 100% досліджуваних свиноматок за 2-3 дні до опоросу кишкова паличка виявлялася не тільки у калі, але й на слизовій піхви і на шкірі дійок. Слід відмітити, що до родів концентрація ешерихій у кишковику знаходилася на досить високому рівні і складала 9,45±1,13 lg КОЕ/г. Причому в їх складі були присутні і гемолітичні форми 3,56±0,78 lg КОЕ/г. Така обставина могла свідчити про наявність у свиноматок дисбіотичних процесів, що в майбутньому, безумовно, не могло не сказатися на благополучному перебігу після пологового періоду.
Таблиця 7 Виділення мікрофлори із товстого відділу кишечнику, піхви і молочної залози у свиноматок за 2-3 дні до опоросу
Мікроорганізми Кількість мікроорганізмів, lg КОЕ/г (см2)
Кал Піхва Мол. залоза
Ешерихії 9,45±1,13 3,30±0,65 2,41±0,53 у т.ч. гемолітичні 3,56±0,78 0,85±0,12 0,68±0,13
Для встановлення етіологічної ролі «материнських» ешерихій у розвитку набрякової хвороби у приплоду ми провели порівняння штамів ізольованих від матері до пологів і штамів, отриманих від новонароджених поросят (табл. 8). Для цього використовували серотиповий профіль, наявність О-антигенів, гемолітичні властивості і резистентність до стрептоміцину, левомицетину і тетрацикліну.
Всього проаналізовано 5 штамів виділених від свиноматок і 15 штамів, виділених від її поросят. Із 5 проаналізованих штамів у 3 встановлена О-антигенна належність, у 2 були відсутні гемолітичні властивості, і була відсутня резистентність до 3 тестуючих антибіотиків. Одже, свиноматка до родів була носієм потенційно патогенних варіантів ешерихій.
Отримані штами від поросят показали їх значну варіабельність, серед яких були присутні як не патогенні представники кишкової палички, так і патогенні форми, вони мали ?- и ?-гемолітичну властивість і були резистентні до стерптоміцину, левоміцетину і тетрацикліну.
Таблиця 8 Характеристика штамів кишкової палички, ізольованої від свиноматок і її приплоду
Обєкт виділення № штаму О-антиген Гемолітичні властивості Резистентність до антибіотиків свиноматка за 2 дні до опоросу 1 О138 ? -
Із 15 виділених штамів тільки у у 9 був встановлений О-антигенний профіль, за яким можна було визначити ідентичність штамів, які мешкали у матері і приплоду.
Захворювання у групі відлучення ТОВ ВНСЦ «Авангард» виникло раптово. У поросят на 2-3 день після відлучення спостерігався нервовий синдром: спочатку відмічали збудження і судоми, потім - парез і параліч. Ранній симптом - короткочасне підвищення температури до 40,2-41? С. В подальшому - почервоніння і набрякання повік, звуження очної щілини.
Апетит був відсутнім, іноді блювота і короткочасний пронос. Хода у тварин була хиткою. Больова і тактильна чутливість шкіри різко підвищені, будь-які подразники викликали збудження і судоми.
У всіх хворих була вираженою гостра серцево-судинна недостатність, яка супроводжувалася тахікардією (до 180-200 ударів за хвилину), серцеві тони слабкі; застійна гіперемія шкіри, синюшність вух, живота і дістальної частини кінцівок. Дихання утруднене, грудного типу (до 30-40 за хвилину).
Невдовзі до загибелі загальна слабкість посилювалася, шкіряна чутливість і рефлекси знижувалися, наступав парез кінцівок. Хворі тварини лежали на животі з витягнутими і розсунутими в сторони кінцівками. Набряк повік, пучеокість і розширення зрачків зберігалися.
При аналізі ветеринарної документації та епізоотологічному обстежені нами було встановлено, що у дослідному господарстві набрякова хвороба набула стаціонарності і уражує щорічно уражує до 11% поросят. Здебільшого інфекція мала місце серед тварин 2-3 місячного віку, доброї вгодованості, у раціоні яких домінував концентрований тип годівлі при вираженому дефіциті кальцію та вітамінів груп А і В. Захворювання проявлялось переважно у вигляді набрякової та кишкової форми, в окремих випадках також проявлялись й випадки нервової форми інфекції.
Вивчення гемолітичних показників крові при набряковій хворобі поросят гематологічними методами нами встановлено певні зміни у периферичній крові хворих тварин (табл. 9).
Таблиця 9
Гематологічні показники при коліентеротоксемії поросят (M±m)
Групи тварин Гемоглобін, г % Еритроцити, Т/л Лейкоцити, Г/л Лейкоформула
Гострий перебіг захворювання характеризувався вираженим зменшенням вмісту гемоглобіну (до 7,2±0,03г% ) та еритроцитів (до 5,41±0,07 Т/л), поряд з цим відбувалось зростання концентрації лейкоцитів. Відносний лейкоцитоз проходив із вираженням зростання як відсотку еозинофілів так і сегментоядерних нейтрофілів, що є однією із ознак токсико-алергічної реакції організму.
Вивчення біохімічних показників крові при набряковій хворобі поросят
У хворих тварин вміст загального білка у сироватці крові менший, ніж у здорових. Низький рівень загального білка крові у здорових тварин пояснюється загальним кормовим дефіцитом в результаті згодовування кормів із невеликим вмістом протеїну, а у хворих тварин відбувається за рахунок зниження білково-синтезуючої активності печінки під час перехворювання. При порушенні вмісту у крові кількості загального білку природно відбуваються зміни і у співвідношенні між білковими фракціями.
Таблиця 10 Вміст загального білку і його фракцій у крові здорових і хворин на набрякову хворобу поросят
Тварини Кількість голів Загальний білок, г/л Альбуміни, % Глобуліни % Коеф. Білкових фракцій ?- ?- ?-
Із таблиці 10 видно, що у групі хворих поросят на набрякову хворобу відмічається збільшення кількості бета-глобулінів до 19,7±1,25% у порівнянні із здоровими тваринами 16,4±0,55%, альфа-глобулінів до 17,6±0,56%, зниження гама-глобулінів до 16,7±0,95%. Зниження концентрації глобулінів відбувається в результаті активної нейтралізації збудника хвороби і і зниження функціональної активності їх продуцентів - В-лімфоцитів. Коефіціент білкових фракцій у середньому у хворих тварин складає 0,84±0,1, у здорових тварин 0,92±0,09 (норма 0,7-1,0).
За даними багатьох вчених коліентеротоксемія поросят виникає на підґрунті зниження опірності організму. При вивченні імунобіологічної реактивності нами було також відзначено істотні зміни у параметрах неспецифічного захисту.
Інфекція супроводжувалась істотним зниженням бактерицидної активності сироватки крові (до 32,3±1,23%) та зниженням фагоцитарної реакції, що засвідчує про імунодефіцитний характер цієї патології.
У перспективі планується дослідити показники імунітету при проведенні вакцинацій та в динаміці лікування під впливом імунотропних препаратів.
Діагноз підтверджували характерною картиною патологоанатомічного розтину трупів: серозні набряки в підшкірній клітковині в ділянці носових і лобних кісток, навкруги очей і у основи вух, сильна застійна гіперемія і значні смужкові крововиливи на слизовій оболонці носових ходів і раковин, серозно-геморагічний ексудат в грудній порожнині, набряк легенів.
Сердце було оточене драглеподібним інфільтратом, а серцевий мяз був в стані дистрофії. В черевній порожнині вміщувався рідкий або желеподібний (при розтині відразу після загибелі) ексудат жовтого або червонуватого кольору.
Шлунок був збільшений в обємі і переповнений крихтєподібною масою. Слизова оболонка його була катарально-геморагічно запалена, стінка потовщена до 2-4 см, набрякла, особливо в кардіальній частині.
Мезентеріальні лімфатичні вузли були значно збільшені, темно червоного кольору. На розрізі мали мозаїчне (як при чумі) фарбування (чередування білих і червоних ділянок).
Печінка була переповнена кровю, її паренхіма знаходилася в стані зернистої або жирової дистрофії. В гістопрепаратах і мазках-відбитках виявляли багато еозинофілів. Судини головного мозку, а також його оболонки і мозкова речовина були гіперемійовані. НХП діагностували комплексно на підставі клінічних, патологоанатомічних і лабораторних досліджень.
Польовому випробовуванню терапевтичної ефективності апраміцина при НХП передувало лабораторне дослідження чутливості до хіміопрепаратів (фурозолідону, ампіциліну, стрептоміцину, апраміцину, енрофлоксацину, хлорамфеніколу) 133 гемолітичних штамів E. coli, ізольованих від поросят із господарств Коропського району Чернігівської області, в тому числі з того, в якому в подальшому проводили експеримент. Чутливість ізолятів до антибіотиків визначали двома методами - серійних розведень і дифузійним (при наявності дисків). Згідно рекомендаціям, досліджувані штами розділили на «безперечно стійкі» і «безперечно чутливі» без виділення групи «проміжково чутливих», що дозволило представити результати у вигляді діаграми.
Результати перевірки чутливості 133 ентеропатогенних ізолятів E. Coli до протимікробних препаратів наведені на малюнку 15.
Малюнок 15. Частота прояву 133 штамів E. Coli резистентності до ряду антимікробних препаратів
Більше 70 % ізолятів були резистентні до фурозолідону, більше половини - до стрептоміцину і ампіциліну, майже 50 % - до левоміцетину і більше 30 % - до енрофлоксацину. Стійкості до апраміцину не проявив не один з них. Як видно із діаграми, при дослідженні не було виявлено стійких до апраміцину ентеропатогенних штамі кишкової палички, що свідчить про відсутність ризику формування резистентних штамів. Саме тому апраміцин був вибраний в якості засоба боротьби з набряковою хворобою свиней в умовах ТОВ ВНСЦ «Авангард» Коропського району Чернігівської області. При цьому одночасно проводилося порівняння апраміцину схемами лікування, що традиційно використовувалися в господарстві (схема досліду представлена у таблиці 11).
Таблиця 11
Схема досліду щодо антибіотикотерапії набрякової хвороби поросят
№ Група Схема
1 Негативний контроль Без лікування
2 Контроль Стрептоміцин 20 тис. ОД на 1 кг ваги 2 рази на добу в/м
3 Дослід Апраміцин 1 мл на 10 кг живої ваги 1 раз на добу в/м
При цьому літературні джерела свідчать, що: · апраміцин має швидку і довготривалу дію (терапевтична концентрація у тканинах формується через годину після інєкції і зберігається на протязі доби);
· апраміцин менш токсичний, ніж інші аміногликозиди (що особливо важливо на фоні токсичної дії мікрофлори);
· апраміцин зручний у застосуванні (інєкції 1 раз на добу) і економічний.
Під час досліду найбільш показовим показником, за яким судили про терапевтичну ефективність антибіотику, була збереженість поголівя до кінця курсу лікування (3 доби) в контролі і досліді (мал. 16).
Малюнок 16. Збереженість поголівя у досліді, %
Як видно із діаграми, всі поросята без лікування загинули; в контрольній групі (стрептоміцин) збереженість поголівя склала всього 17%, а при використанні апраміцину збереженість склала більше ніж 80%. Летальний кінець у дослідній групі міг бути попереджений повністю при використанні інших етіопатогенетичних заходів (гіперімунна сироватка, дієта та ін.). Слід також відмітити, що апраміцин практично не всмоктується із шлунково-кишкового тракту після орального застосування; це забезпечує формування терапевтичної концентрації антибіотика на всьому протязі шлунково-кишкового тракту.
При використанні інєкційної форми апраміцину цей антибіотик швидко і повністю всмоктується із місця інєкції, досягаючи пику концентрації в організмі через 1-2 години. При цьому апраміцин практично не звязується з білками плазми крові (в звязаному стані знаходиться всього близько 15 % від введеної дози і виводиться в незміненому стані, що підтверджує безпеку його використання навіть при патологіях інших органів і систем). В сучасних умовах велике значення має зручність застосування лікарських препаратів і економічна ефективність. Деякі з таких показників, які характеризують лікування НХП Енрафлоксацин і апраміцином.
Таким чином, на відміну від препаратів, що традиційно використовувалися, апараміцин продемонстрував виключно високу економічну ефективність поряд із низькою ціною курсової дози. Введення апраміцину в схему лікувально-профілактичних обробок дозволило вирішити проблему набрякової хвороби поросят при мінімальному ризику формування стійких штамів патогенних мікроорганізміві відсутності побічних ефектів.
3.4 Обговорення результатів власних досліджень
В період проходження практики в ТОВ ВНСЦ «Авангард» ми зустрічалися із багатьма проблемами господарства, які необхідно було вирішити у якомога коротшій термін, але на на данній СТФ важливою проблемою інфекційної патології серед поросят після відлучення їх від свиноматок був спалах набрякової хвороби. Ця хвороба важко піддається лікуванню і характеризується високою летальністю, втратою приросту маси тіла, значними витратами на лікувально-профілактичні заходи. Слід вказати, що дана хвороба почалася із спорадичних випадків захворювання і загибелі поросят доброї вгодованості групи 2-4 міс.
Для новонароджених поросят основним джерелом збудника набрякової хвороби є їх матері, оскільки вони у 45-96,9% випадків є носіями патогенної кишкової палички. Виділяючи іх із фекаліями, свиноматки заражують не тільки обєкти навколишнього середовища, але й власні шкіряні покриви, розширюючи можливість для зараження приплоду.
Як показали проведені дослідження, у 100% досліджуваних свиноматок за 2-3 дні до опоросу кишкова паличка виявлялася не тільки у калі, але й на слизовій піхви і на шкірі дійок.
Слід відмітити, що до родів концентрація ешерихій у кишковику знаходилася на досить високому рівні і складала 9,45±1,13 lg КОЕ/г. Причому в їх складі були присутні і гемолітичні форми 3,56±0,78 lg КОЕ/г. Така обставина могла свідчити про наявність у свиноматок дисбіотичних процесів, що в майбутньому, безумовно, не могло не сказатися на благополучному перебігу після пологового періоду.
Для встановлення етіологічної ролі «материнських» ешерихій у розвитку набрякової хвороби у приплоду ми провели порівняння штамів ізольованих від матері до пологів і штамів, отриманих від новонароджених поросят. Для цього використовували серотиповий профіль, наявність О-антигенів, гемолітичні властивості і резистентність до стрептоміцину, левомицетину і тетрацикліну.
Всього проаналізовано 5 штамів виділених від свиноматок і 15 штамів, виділених від її поросят. Із 5 проаналізованих штамів у 3 встановлена О-антигенна належність, у 2 були відсутні гемолітичні властивості, і була відсутня резистентність до 3 тестуючих антибіотиків. Одже, свиноматка до родів була носієм потенційно патогенних варіантів ешерихій.
Отримані штами від поросят показали їх значну варіабельність, серед яких були присутні як не патогенні представники кишкової палички, так і патогенні форми, вони мали ?- и ?-гемолітичну властивість і були резистентні до стерптоміцину, левоміцетину і тетрацикліну.
Із 15 виділених штамів тільки у 9 був встановлений О-антигенний профіль, за яким можна було визначити ідентичність штамів, які мешкали у матері і приплоду.
Захворювання у групі відлучення ТОВ ВНСЦ «Авангард» виникло раптово. У поросят на 2-3 день після відлучення спостерігався нервовий синдром: спочатку відмічали збудження і судоми, потім - парез і параліч. Ранній симптом - короткочасне підвищення температури до 40,2-41? С. В подальшому - почервоніння і набрякання повік, звуження очної щілини. Апетит був відсутнім, іноді блювота і короткочасний пронос. Хода у тварин була хиткою. Больова і тактильна чутливість шкіри різко підвищені, будь-які подразники викликали збудження і судоми.
У всіх хворих була вираженою гостра серцево-судинна недостатність, яка супроводжувалася тахікардією (до 180-200 ударів за хвилину), серцеві тони слабкі; застійна гіперемія шкіри, синюшність вух, живота і дістальної частини кінцівок. Дихання утруднене, грудного типу (до 30-40 за хвилину).
Невдовзі до загибелі загальна слабкість посилювалася, шкіряна чутливість і рефлекси знижувалися, наступав парез кінцівок. Хворі тварини лежали на животі з витягнутими і розсунутими в сторони кінцівками. Набряк повік, пучеокість і розширення зрачків зберігалися.
Тварини, що захворіли гинули через 1,5-3 години, іноді через 5-8 годин і дуже рідко хвороба перебігала 5-7 днів.
При аналізі ветеринарної документації та епізоотологічному обстежені нами було встановлено, що у дослідному господарстві набрякова хвороба набула стаціонарності і уражує щорічно уражує до 11% поросят. Здебільшого інфекція мала місце серед тварин 2-3 місячного віку, доброї вгодованості, у раціоні яких домінував концентрований тип годівлі при вираженому дефіциті кальцію та вітамінів груп А і В. Захворювання проявлялось переважно у вигляді набрякової та кишкової форми, в окремих випадках також проявлялись й випадки нервової форми інфекції.
Гематологічними методами нами встановлено певні зміни у периферичній крові хворих тварин.
Гострий перебіг захворювання характеризувався вираженим зменшенням вмісту гемоглобіну (до 7,2±0,03г%) та еритроцитів (до 5,41±0,07 Т/л), поряд з цим відбувалось зростання концентрації лейкоцитів. Відносний лейкоцитоз проходив із вираженням зростання як відсотку еозинофілів так і сегментоядерних нейтрофілів, що є однією із ознак токсико-алергічної реакції організму.
У хворих тварин вміст загального білка у сироватці крові менший, ніж у здорових. Низький рівень загального білка крові у здорових тварин пояснюється загальним кормовим дефіцитом в результаті згодовування кормів із невеликим вмістом протеїну, а у хворих тварин відбувається за рахунок зниження білково-синтезуючої активності печінки під час перехворювання. При порушенні вмісту у крові кількості загального білку природно відбуваються зміни і у співвідношенні між білковими фракціями.
У групі хворих поросят на набрякову хворобу відмічається збільшення кількості бета-глобулінів до 19,7±1,25% у порівнянні із здоровими тваринами 16,4±0,55%, альфа-глобулінів до 17,6±0,56%, зниження гама-глобулінів до 16,7±0,95%. Зниження концентрації глобулінів відбувається в результаті активної нейтралізації збудника хвороби і і зниження функціональної активності їх продуцентів - В-лімфоцитів. Коефіціент білкових фракцій у середньому у хворих тварин складає 0,84±0,1, у здорових тварин 0,92±0,09 (норма 0,7-1,0).
За даними багатьох вчених коліентеротоксемія поросят виникає на підґрунті зниження опірності організму. При вивченні імунобіологічної реактивності нами було також відзначено істотні зміни у параметрах неспецифічного захисту.
Інфекція супроводжувалась істотним зниженням бактерицидної активності сироватки крові (до 32,3±1,23%) та зниженням фагоцитарної реакції, що засвідчує про імунодефіцитний характер цієї патології.
У перспективі планується дослідити показники імунітету при проведенні вакцинацій та в динаміці лікування під впливом імунотропних препаратів.
Діагноз підтверджували характерною картиною патологоанатомічного розтину трупів: серозні набряки в підшкірній клітковині в ділянці носових і лобних кісток, навкруги очей і у основи вух, сильна застійна гіперемія і значні смужкові крововиливи на слизовій оболонці носових ходів і раковин, серозно-геморагічний ексудат в грудній порожнині, набряк легенів.
Сердце було оточене драглеподібним інфільтратом, а серцевий мяз був в стані дистрофії. В черевній порожнині вміщувався рідкий або желеподібний (при розтині відразу після загибелі) ексудат жовтого або червонуватого кольору.
Шлунок був збільшений в обємі і переповнений крихтєподібною масою. Слизова оболонка його була катарально-геморагічно запалена, стінка потовщена до 2-4 см, набрякла, особливо в кардіальній частині. В тонких кишках хімус був відсутній, слизова оболонка катарально запалена і вкрита товстим шаром густого слизу. Судини брижейки були інєційовані і чітко виділялися у формі розкритого віхола. Товсті кишки були оточені желеподібними масами, особливо в області спіральної петлі ободової кишки, стінки набряклі, нерідко виявляли катарально-геморагічний проктит.
Мезентеріальні лімфатичні вузли були значно збільшені, темно-червоного кольору. На розрізі мали мозаїчне (як при чумі) фарбування (чередування білих і червоних ділянок).
Печінка була переповнена кровю, її паренхіма знаходилася в стані зернистої або жирової дистрофії. В гістопрепаратах і мазках-відбитках виявляли багато еозинофілів. Судини головного мозку, а також його оболонки і мозкова речовина були гіперемійовані. НХП діагностували комплексно на підставі клінічних, патологоанатомічних і лабораторних досліджень.
Польовому випробовуванню терапевтичної ефективності апраміцина при НХП передувало лабораторне дослідження чутливості до хіміопрепаратів (фурозолідону, ампіциліну, стрептоміцину, апраміцину, енрофлоксацину, хлорамфеніколу) 133 гемолітичних штамів E. coli, ізольованих від поросят із господарств Коропського району Чернігівської області, в тому числі з того, в якому в подальшому проводили експеримент. Чутливість ізолятів до антибіотиків визначали двома методами - серійних розведень і дифузійним (при наявності дисків). Згідно рекомендаціям, досліджувані штами розділили на «безперечно стійкі» і «безперечно чутливі» без виділення групи «проміжково чутливих». Більше 70 % ізолятів були резистентні до фурозолідону, більше половини - до стрептоміцину і ампіциліну, майже 50 % - до левоміцетину і більше 30 % - до енрофлоксацину. Стійкості до апраміцину не проявив не один з них. Як видно із діаграми, при дослідженні не було виявлено стійких до апраміцину ентеропатогенних штамі кишкової палички, що свідчить про відсутність ризику формування резистентних штамів. Саме тому апраміцин був вибраний в якості засоба боротьби з набряковою хворобою свиней в умовах ТОВ ВНСЦ «Авангард» Коропського району Чернігівської області. При цьому одночасно проводилося порівняння апраміцину схемами лікування, що традиційно використовувалися в господарстві.
При цьому літературні джерела свідчать, що: апраміцин має швидку і довготривалу дію (терапевтична концентрація у тканинах формується через годину після інєкції і зберігається на протязі доби); апраміцин менш токсичний, ніж інші аміногликозиди (що особливо важливо на фоні токсичної дії мікрофлори); апраміцин зручний у застосуванні (інєкції 1 раз на добу) і економічний.
Під час досліду найбільш показовим показником, за яким судили про терапевтичну ефективність антибіотику, була збереженість поголівя до кінця курсу лікування (3 доби) в контролі і досліді. Всі поросята без лікування загинули; в контрольній групі (стрептоміцин) збереженість поголівя склала всього 17%, а при використанні апраміцину збереженість склала більше ніж 80%. Летальний кінець у дослідній групі міг бути попереджений повністю при використанні інших етіопатогенетичних заходів (гіперімунна сироватка, дієта та ін.). Слід також відмітити, що апраміцин практично не всмоктується із шлунково-кишкового тракту після орального застосування; це забезпечує формування терапевтичної концентрації антибіотика на всьому протязі шлунково-кишкового тракту.
При використанні інєкційної форми апраміцину цей антибіотик швидко і повністю всмоктується із місця інєкції, досягаючи пику концентрації в організмі через 1-2 години. При цьому апраміцин практично не звязується з білками плазми крові (в звязаному стані знаходиться всього близько 15 % від введеної дози і виводиться в незміненому стані, що підтверджує безпеку його використання навіть при патологіях інших органів і систем). В сучасних умовах велике значення має зручність застосування лікарських препаратів і економічна ефективність. Деякі з таких показників, які характеризують лікування НХП Енрафлоксацин і апраміцином.
Таким чином, на відміну від препаратів, що традиційно використовувалися, апараміцин продемонстрував виключно високу економічну ефективність поряд із низькою ціною курсової дози. Введення апраміцину в схему лікувально-профілактичних обробок дозволило вирішити проблему набрякової хвороби поросят при мінімальному ризику формування стійких штамів патогенних мікроорганізміві відсутності побічних ефектів.
3.5 Розрахунок економічної ефективності
Економічну ефективність застосованих схем лікування розраховували згідно “Методичних рекомендацій з написання дипломної роботи ” (2009).
Користуючись цією методикою, нам необхідно було визначити наступні показники: економічний збиток від загиблих тварин;
збиток від зниження продуктивності у хворих тварин;
загальний збиток;
попереджений економічний збиток;
економічний ефект, одержаний внаслідок лікування хворих тварин по групам.
Для обчислення цих показників нам необхідно було використати наступні дані, які відображені в табл.12 .
Таб.№ 12 Показники розрахунку економічної ефективності
Показники Група контролю 1 дослідна група 2 дослідна група
Кількість хворих тварин на початок досліду (гол.) 15 15 15
Кількість тварин, які загинули та вимушено забиті (гол.) 11 8 3
Середньодобовий приріст клінічно здорової тварини (кг) 0,350 0,350 0,350
Середньодобовий приріст хворої тварини (кг) 0,103 0,111 0,113
Ціна за 1 кг живої ваги клінічно здорової тварини (грн) 12,0 12,0 12,0
Тривалість лікування (дн.) 3 3 3
Середня жива вага однієї голови в групі (кг) 16,8 16,4 16,2
Витрати на ветеринарні заходи (грн.) в тому числі на одну голову (грн.) (Вб) 47,4 3,16 104,5 6,97 156,4 10,43
Збиток від загибелі розраховували за формулою: З1 = М ? Ж ? Ц - Вф, де
М - кількість загиблих тварин (гол.);
Ж - середня жива вага однієї тварини (кг);
Ц - закупівельна ціна 1 кг живої ваги (грн);
Вф- виручка від реалізації продуктів забою, трупної сировини (грн.)
Підставляючи показники з таб. 4 ми розрахували збиток від тварин, що загинули по группам в групі контролю З1 = 11 ? 16,8 ? 12,0 - 0 = 2217,6 грн.;
в 1 дослідній групі З1 = 8 ? 16,4 ? 12,0 - 0 =1574,4 грн.;
в 2 дослідній групі З1 = 3? 16,2 ? 12,0 - 0 = 583,2 грн.
Збиток від зниження продуктивності тварин розраховували за формулою
З2 = М ? (Вз - Вхв) ? Т ? Ц , де
М - кількість хворих тварин, які одужали після проведеного лікування (гол.);
Вз - середньодобовий приріст клінічно здорової тварини (кг);
Вхв - середньодоюовий приріст однієї хворої тварини по групам (кг);
Т - тривалість курсу лікування. в групі контролю З2 = 4 ? (0,350 - 0,103) ? 3 ? 12,0 = 35,57 грн.;
в 1 дослідній групі З2 = 7 ? (0,350 - 0,111) ? 3? 12,0 = 60,23 грн.;
в 2 дослідній групі З2 = 12 ? (0,350 - 0,113) ? 3 ? 12,0 = 102,38 грн.
3. Загальну суму економічного збитку розраховували за формулою: З = З1 З2 в групі контролю З = 2217,6 35,57 = 2253,17 грн. в т.ч на 1 гол. 150,21 грн ;
в 1 дослідній групі З = 1574,4 60,23 = 1634,63 грн.в т.ч на 1 гол. 108,97 грн ;
в 2 дослідній групі З = 583,2 102,38 = 685,58 грн. в т.ч на 1 гол. 45,71 грн
4. Економічний ефект застосованих схем лікування на одну голову розраховували за формулою: Е1 = (Зк Вк) - (Зд Вд)
Зк - загальний економічний збиток на 1 гол. в групі контролю, Вк - ветеринарні витрати на 1 гол. в групі контролю
Зд - загальний економічний збиток на 1 гол. в групі досліду, Вд - ветеринарні витрати на 1 гол. в групі досліду
Підставляючи дані із формули отримали в 1 дослідній групі Е1 = (150,21 3,16) - (108,97 6,97) = 37,43 грн.;
в 2 дослідній групі Е1 = (150,21 3,16) - (45,71 10,43) = 97,23 грн.;
Аналізуючи отримані дані, можна зробити висновок, що найвищий економічний ефект на одну голову в застосованих схемах лікування нами було отримано в 2 дослідній групі (він становив 97,23 грн ).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
