Епізоотологічний моніторинг та удосконалення системи боротьби з туберкульозом великої рогатої худоби у господарствах України - Автореферат

Завдяки проведеним за останні роки протитуберкульозним заходам епізоотична ситуація щодо туберкульозу значно поліпшилась, а кількість неблагополучних щодо туберкульозу великої рогатої худоби господарств в Україні значно зменшилась. За даними зарубіжних авторів, у благополучних щодо захворювання на туберкульоз господарствах випадки виявлення неспецифічних реакцій на туберкулін у тварин складають у США 10-50%, у Франції - 15-30%, у Латвії - 35,8%, у Литві - 81,8-98,3%, в Естонії - 92-95,1%, у Росії - 8,9-79,4% господарств (Мартма О.В., 1978, Кадочкін А.М., 1983, Шаров О.М., 1989, Шкіль М.А., 1995, Бусол В.О., 2002). Дисертація виконана згідно з планами науково-дослідних робіт ІЕКВМ УААН за завданнями: “Розробити ефективні методи профілактики та діагностики для створення екологічно безпечної системи боротьби з туберкульозом сільськогосподарських тварин” 1991-1995 рр. (номер державної реєстрації UA01009823Р); “Визначити особливості патогенезу туберкульозу у тварин, уражених мікобактеріями різної біологічної активності” 1996-2000 рр. (номер державної реєстрації 0197U000755); “Розробити систему заходів боротьби з туберкульозом сільськогосподарських тварин в умовах реформування тваринництва” 2001-2005 рр. (номер державної реєстрації 0101U001615) та в лабораторіях державної ветеринарної медицини і в тваринницьких господарствах України. епізоотичний туберкульоз тварина господарство Основною метою роботи було вивчення епізоотичної ситуації щодо туберкульозу тварин та розробка методів і систем діагностики для зясування природи реакцій на туберкулін у великої рогатої худоби, що утримується в благополучних щодо туберкульозу господарствах та причин повторного виникнення цієї хвороби в оздоровлених господарствах. Досліди з вивчення причин повторного виникнення захворювання на туберкульоз в оздоровлених господарствах та розробки заходів щодо його запобігання, визначення природи реакцій на туберкулін у худоби господарств, благополучних щодо захворювання на туберкульоз, а також розробка заходів оздоровлення від туберкульозу ВРХ, одночасно ураженої збудником туберкульозу і сенсибілізованої до туберкуліну атиповими мікобактеріями, та ідентифікацію культур мікобактерій виконано разом із співробітниками лабораторії вивчення туберкульозу ІЕКВМ УААН, а також практичними спеціалістами ветеринарної медицини України.Аналіз документів та епізоотичної ситуації показав, що система боротьби з туберкульозом ВРХ в Україні ґрунтується на виконанні організаційно-господарських та спеціальних ветеринарно-санітарних заходів, які спрямовані на забезпечення розриву ланок епізоотичного ланцюга у неблагополучному щодо туберкульозу стаді. Поряд з цим треба було визначити причини повторного спалаху захворювання на туберкульоз ВРХ в оздоровлених господарствах. Крім цього надзвичайно важливим було вивчити можливість оздоровлення неблагополучних стад, в яких тварини одночасно були уражені збудником туберкульозу та сенсибілізовані до туберкуліну непатогенними мікобактеріями. І дотепер немає чіткого розмежування господарств, в яких повторне виникнення захворювання на туберкульоз може бути наслідком відновлення захворювання за рахунок анергічних до туберкуліну хворих туберкульозом тварин, які залишились в стаді, або результатом зараження тварин M. bovis, що зберігався у довкіллі або був повторно занесений у господарства з хворими тваринами, а також контамінованими відвійками, кормами, молоком та іншим шляхом. В 15,8% господарств повторне захворювання худоби виникло внаслідок недостатнього контролю епізоотичної ситуації, в результаті чого збудник було занесено хворою худобою, закупленими на молокопереробних підприємствах контамінованими відвійками, які були використані для годівлі телят, а у 7,9% господарств причиною повторного захворювання були хворі туберкульозом люди.Проведений епізоотологічний моніторинг дозволив встановити особливості захворювання на туберкульоз великої рогатої худоби при різних системах оздоровчих заходів впродовж 1951-2003 років. Визначено причини повторних спалахів захворювання худоби на туберкульоз в оздоровлених господарствах, розроблено і впроваджено комплексний метод діагностики, який забезпечує диференціацію параалергічних реакцій на туберкулін, спричинених непатогенними атиповими мікобактеріями, а також запропоновано і впроваджено метод оздоровлення та подальшого контролю стад худоби, ураженої збудником туберкульозу і сенсибілізованої непатогенними атиповими мікобактеріями, що прискорило оздоровлення господарств, скоротило економічні збитки та поліпшило загальну епізоотичну ситуацію з туберкульозу в Україні. За останні 30 років при дослідженні проб матеріалу від реагуючої на туберкулін великої рогатої худоби збільшилась частка культур атипових мікобактерій з 2,0% у 1974 р. до 82,6% у 2003 році від загальної кількості виділених культур мікобактерій. Виникнення повторних спалахів захворювання на туберкульоз худоби зумовлено в 5,3% господарств хворою худобою, що не реагувала на туберкулін і залишалася у стаді; у 71% - внаслідок п

Стан епізоотичної ситуації щодо туберкульозу ВРХ та заходи боротьби з ним в господарствах України. Аналіз документів та епізоотичної ситуації показав, що система боротьби з туберкульозом ВРХ в Україні ґрунтується на виконанні організаційно-господарських та спеціальних ветеринарно-санітарних заходів, які спрямовані на забезпечення розриву ланок епізоотичного ланцюга у неблагополучному щодо туберкульозу стаді.

Існуючі нормативні документи щодо боротьби з туберкульозом тварин забезпечують здійснення профілактики в благополучних та ліквідацію захворювання у неблагополучних господарствах. Проте епізоотична ситуація з туберкульозу у післявоєнні роки була нестабільною. Вона залежала від епізоотологічних та економічних факторів.

В післявоєнні роки накопичення збудника туберкульозу відбулось в результаті неможливості повноцінної реалізації заходів профілактики хвороби та внаслідок завозу по репарації з Німеччини хворої туберкульозом худоби. Ці причини і призвели до того, що у 1951 році кількість неблагополучних по туберкульозу господарств досягла 3812. Складність перебігу в них епізоотичного процесу зумовлювалась тим, що майже в кожному господарстві утримувалось хворе поголівя. Перепоною до здачі його на забій були економічні негаразди післявоєнних років, зумовлені дефіцитом продуктів харчування.

Єдиною можливістю припинити розповсюдження збудника хвороби була організація в таких господарствах туберкульозних ізоляторів, що і було здійснено у 1962 році. В подальші 24 роки їх існування були вжиті заходи щодо вилучення з них тварин з відкритою формою хвороби та знешкодження збудника у молоці і довкіллі.

Реалізовані заходи сприяли покращенню епізоотичної ситуації щодо туберкульозу ВРХ. Доказом тому було зменшення кількості неблагополучних господарств з 1840, що були через чотири роки після створення ізоляторів, до 724-х в останньому 1986 році їх існування.

Проте в подальшому відчутного зменшення кількості неблагополучних щодо туберкульозу господарств в країні не відбувалось. Причиною тому стала контамінація тварин атиповими мікобактеріями, які при надходженні в організм тварин зумовлювали сенсибілізацію його до туберкуліну, але не викликали захворювання в стаді, тобто не призводили до розвитку епізоотичного процесу. За цих обставин виникли ускладнення контролю благополуччя ВРХ щодо туберкульозу та труднощі встановлення діагнозу на захворювання.

Для вирішення цих проблем у 1966, 1974 та 1975 рр. видано ряд нормативних документів. Проте і ці заходи не сприяли покращенню епізоотичної ситуації. Так, кількість неблагополучних господарств, зареєстрованих в країні, у 1976 році зросла до 1883.

Поряд з цим треба було визначити причини повторного спалаху захворювання на туберкульоз ВРХ в оздоровлених господарствах.

Крім цього надзвичайно важливим було вивчити можливість оздоровлення неблагополучних стад, в яких тварини одночасно були уражені збудником туберкульозу та сенсибілізовані до туберкуліну непатогенними мікобактеріями.

Вивчення причин повторного спалаху туберкульозу в оздоровлених стадах. І дотепер немає чіткого розмежування господарств, в яких повторне виникнення захворювання на туберкульоз може бути наслідком відновлення захворювання за рахунок анергічних до туберкуліну хворих туберкульозом тварин, які залишились в стаді, або результатом зараження тварин M. bovis, що зберігався у довкіллі або був повторно занесений у господарства з хворими тваринами, а також контамінованими відвійками, кормами, молоком та іншим шляхом. Від визначення цих епізоотологічних особливостей залежить спрямованість заходів боротьби з туберкульозом ВРХ при повторних його спалахах.

Для розвязання поставлених питань були проведені дослідження в трьох областях України. В 38 (13,7%) із 276 оздоровлених господарств вивчали причини повторного захворювання худоби на туберкульоз. Результати цих досліджень наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Результати вивчення причин повторного захворювання худоби на туберкульоз у 38 господарствах

Кількість господарств, (%) Причини повторного захворювання худоби

2 (5,3%) Хвора на туберкульоз худоба, яка була в стані анергії до туберкуліну.

27 (71%) Не знешкоджений збудник туберкульозу, що залишився на фермі в довкіллі внаслідок неякісного виконання заключних оздоровчих заходів.

6 (15,8%) Збудника туберкульозу занесено хворою худобою, яка без належного контролю придбана для комплектування стада, а також відвійками, які без попередньої пастеризації використані для випоювання телят.

3 (7,9%) Хворі на туберкульоз люди.

Як видно з даних таблиці, повторне захворювання в 5,3% оздоровлених господарствах виникло внаслідок знаходження в стаді анергічних до туберкуліну тварин. У 71% оздоровлених господарствах причиною повторного спалаху туберкульозу став не знешкоджений збудник туберкульозу, що залишився на фермі внаслідок неякісного виконання заключних оздоровчих заходів. В 15,8% господарств повторне захворювання худоби виникло внаслідок недостатнього контролю епізоотичної ситуації, в результаті чого збудник було занесено хворою худобою, закупленими на молокопереробних підприємствах контамінованими відвійками, які були використані для годівлі телят, а у 7,9% господарств причиною повторного захворювання були хворі туберкульозом люди. В інших 236 (85,5%) оголошених благополучними господарствах, завдяки ретельно проведеним заключним оздоровчим заходам, забезпечено стійке благополуччя стад з туберкульозу.

Приведені матеріали свідчать про те, що в 5,3% господарств, в яких джерелом інфекції були хворі тварини анергічні до туберкуліну, оздоровлення слід проводити шляхом повної заміни неблагополучного поголівя здоровим. У господарствах, де захворювання виникло через повторне занесення (71%) збудника хворими тваринами, людьми, незнезараженими молочними продуктами, кормами, необхідно якісно і в повному обсязі проводити профілактичні та заключні оздоровчі заходи.

Розробка методу диференціації у ВРХ реакцій на туберкулін, зумовлених патогенними та непатогенними мікобактеріями. Результати аналізу епізоотичної ситуації щодо туберкульозу ВРХ в господарствах України спонукали до розробки методу визначення природи реакцій на туберкулін у тварин стад благополучних щодо цієї хвороби.

Жоден з окремо взятих існуючих методів діагностики не забезпечував вирішення цього питання. Проте кожен з них створював додаткові можливості для досягнення бажаної мети. В звязку з цим нами були відібрані 5 господарств, в яких протягом 2-3 років виділяли реагуючих на туберкулін тварин, але патологоанатомічними та бактеріологічними дослідженнями причина таких реакцій не була зясована. Для диференціації специфічних від неспецифічних реакцій на туберкулін в цих господарствах застосували комплексний метод досліджень.

Так, при дослідженні 4689 голів ВРХ у цих господарствах в симультанній алергічній пробі було виявлено 308 корів, що реагували на туберкулін для ссавців та КАМ.

При цьому визначено, що реакції на туберкулін для ссавців були більше виражені лише у тварин одного господарства, а у 4-х господарствах реакції були більше виражені на КАМ.

За допомогою РЗК у сироватці крові від 139 реагуючих на туберкулін тварин комплементзвязуючі антитіла у діагностичних титрах виявлені у тварин тільки з одного господарства, а саме там, де реакції були вірогідно вираженими на туберкулін. При діагностичному забої 72 голів, відібраних за результатами симультанної алергічної проби та за показниками РЗК, властиві туберкульозу зміни були виявлені у 10 корів із цього господарства. Бактеріологічним дослідженням 47 проб матеріалу, відібраного від забитих тварин, було виділено 6 культур M. bovis з 1 господарства та 11 культур атипових мікобактерій видів: M. avium, M. smegmatis, M. fortuitum, M. phlei та M. vaccae - з 4 господарств.

Таким чином, застосований нами комплексний метод діагностичних досліджень дозволив визначити епізоотичну ситуацію з туберкульозу у господарствах і встановити причину реакцій на туберкулін у великої рогатої худоби за короткий термін. Проведені дослідження дозволили розробити ,,Методичні рекомендації з визначення природи реакцій на туберкулін у великої рогатої худоби господарств, благополучних щодо туберкульозу і встановлення видової належності культур мікобактерій”. У подальшому вони були використані для визначення природи реакцій на туберкулін у ВРХ благополучних щодо захворювання на туберкульоз господарств 7 областей України. До впровадження розроблених нами “Методичних рекомендацій” в цих господарствах визначення природи реакцій на туберкулін тривало від 7 до 84 місяців. За цей час в них з метою діагностики забито 2573 голови сенсибілізованих до туберкуліну тварин. Лише за рахунок цього економічні втрати склали 257300 гривень.

В процесі впровадження “Методичних рекомендацій”, термін застосування яких продовжувався від 1 до 6-ти місяців, в досліджених стадах виділено 1395 корів, реагуючих на туберкулін. Встановлено, що причиною сенсибілізації тварин до туберкуліну були непатогенні для ВРХ атипові мікобактерії, що послужило підставою для спростування у досліджуваних тварин діагнозу на туберкульоз. Тварини, що реагували на туберкулін залишались в загальному стаді.

Таким чином, завдяки застосуванню цих заходів сума попереджених економічних втрат в цих господарствах становила 1780 тис. гривень. Слід сказати, що і зараз ВРХ цих господарств залишається благополучною щодо захворювання на туберкульоз.

Приведені факти свідчать про те, що існуючі нормативні документи потребують деяких змін. При визначенні епізоотичної ситуації щодо туберкульозу слід користуватись запропонованими нами “Методичними рекомендаціями з визначення природи реакцій на туберкулін у великої рогатої худоби господарств, благополучних щодо туберкульозу і встановлення видової належності культур мікобактерій”.

Розробка заходів щодо оздоровлення від туберкульозу стад ВРХ, ураженої збудником туберкульозу та одночасно сенсибілізованої до туберкуліну атиповими мікобактеріями. З 1974 року кількість культур атипових мікобактерій в порівнянні з культурами мікобактерій туберкульозу, виділених в країні від ВРХ, мала тенденцію до зростання. Так, у 1974 році їх було 2,0%, через десять років (1984) - 15,2%, у 1994 році - 68,9%, а у 2003 році - 82,6%. Складалось враження, що ці мікроорганізми можуть перебувати не лише в організмі здорової, але і в організмі ураженої збудником туберкульозу худоби. І якщо це так, то нормативи профілактики цієї хвороби в благополучних та ліквідація її в стадах неблагополучних щодо захворювання на туберкульоз мусять зазнати певних вдосконалень та корекції.

Правомірність такої думки була підтверджена даними аналізу епізоотичної ситуації щодо цієї хвороби в АТОВ “Степове” Луганської області, в якому за 55 місяців неблагополуччя при проведенні нами оздоровчих заходів виділено і здано на забій 1203 голови хворої худоби. В перші три роки неблагополуччя від забитих тварин виділяли лише культури збудника туберкульозу бичачого виду. Завдяки впровадженню оздоровчих заходів, на початку четвертого року неблагополуччя з матеріалу від забитих тварин, що реагували на туберкулін, виділення збудника туберкульозу припинилось. Проте від них в подальшому стали виділяти атипові мікобактерії.

Застосуванням комплексного методу досліджень худоби господарства визначено, що у сенсибілізованих до туберкуліну тварин інтенсивність реакцій на комплексний алерген з атипових мікобактерій (КАМ) була вищою ніж на туберкулін для ссавців.

Результати досліджень були підставою до зняття карантинних обмежень на туберкульоз, а тварин, які при контрольних дослідженнях реагували на туберкулін, залишали в загальному стаді господарства.

Одержані дані свідчать, що в деяких неблагополучних на туберкульоз ВРХ стадах поряд зі збудником M. bovis сенсибілізацію її до туберкуліну зумовлюють непатогенні атипові мікобактерії. За таких обставин досягти виконання вимог існуючих нормативних документів, а саме припинення у всьому стаді виділення реагуючих на туберкулін тварин було неможливо. Як і неможливо визначити межу припинення інфекційного процесу, зумовленого збудником туберкульозу, та продовження сенсибілізації худоби атиповими мікобактеріями. В такому випадку оздоровлення господарства здійснюють лише шляхом повної заміни неблагополучного поголівя здоровими тваринами.

Застосуванням розроблених нами “Методичних рекомендацій” у господарстві ,,Степове’’ недоліки існуючої системи оздоровлення господарства були усунені. Розмежування цих двох важливих питань, дозволило об’явити поголівя худоби господарства благополучним щодо захворювання на туберкульоз. За 35 місяців, що минули після оздоровлення, комплексними одинадцяттю дослідженнями виділено 488 корів, що реагували на туберкулін. У 42-х таких тварин після забою змін властивих туберкульозу не було встановлено, а бактеріологічним дослідженням проб матеріалу, відібраного від 35 корів, у 13-ти випадках виділені культури атипових мікобактерій видів M. phlei, M. vaccae i M. fortuitum. Інші реагуючі на туберкулін корови утримувались в загальному стаді господарства, що дозволило запобігти економічних втрат на суму 60900 гривень.

Таким чином доведено, що оздоровити худобу неблагополучного господарства можливо навіть тоді, коли епізоотичний процес, зумовлений збудником туберкульозу, припинився, а сенсибілізацію організму тварин до туберкуліну продовжують викликати атипові мікобактерії.

Надалі була випробувана можливість оздоровлення господарств, в яких крім збудника туберкульозу сенсибілізація тварин до туберкуліну була обумовлена не тільки атиповими мікобактеріями, але й вакцинним штамом мікобактерій. Дослідження проведені в державному племінному заводі “Плосківський” Київської області, де серед 2028 голів ВРХ у січні 2001 року відбувся спалах туберкульозу. Кількість хворого поголівя в ньому становила 3,4 %.

З метою прискорення оздоровлення худоби господарства, доросле поголівя було щеплене препаратом ПКП-3, до складу якого входила жива культура вакцинного штаму БЦЖ. Вже через 1-2 місяців після щеплення кількість сенсибілізованих до туберкуліну тварин збільшилась до 55,8%. Серед забитих 39 тварин зміни властиві туберкульозу знайдені у 8 голів.

Черговим третім - пятим дослідженнями на туберкульоз щепленого поголівя кількість тварин що реагували на туберкулін становила 24,6-58,3% від загального щепленого поголівя господарства. В той же час серед щепленої худоби вона сягала до 47,6%. Слід сказати, що у 20-ти забитих тварин змін властивих туберкульозу не було. Проте з відібраного матеріалу від трьох тварин виділені культури атипових мікобактерій. Результати досліджень дали підставу до застосування в подальшому діагностичних методів, передбачених згаданими “Методичними рекомендаціями”.

Дослідженнями щеплених і нещеплених препаратом ПКП-3 тварин симультанною алергічною пробою визначено, що інтенсивність реакцій на КАМ кожен раз у них була у 2-11 раз вищою ніж на туберкулін для ссавців. У забитих тварин туберкульозних уражень не було, а з відібраного від них проб матеріалу виділяли лише культури атипових мікобактерій виду M. phlei.

Одержані дані дозволили, як і в АТОВ “Степове”, зняти з господарства карантинні обмеження щодо туберкульозу. Подальшими двома черговими комплексними дослідженнями худоби підтверджена правильність такого рішення.

Таким чином, результати застосування комплексних досліджень тварин на туберкульоз, передбачені розробленими нами “Методичними рекомендаціями” показали, що оздоровлення худоби, ураженої збудником туберкульозу та одночасно сенсибілізованої до туберкуліну атиповими мікобактеріями і мікобактеріями вакцинного штаму БЦЖ, можливе навіть тоді, коли в стаді не припинилось виділення тварин, що реагують на туберкулін. Контроль благополуччя стада, як і в благополучному господарстві, слід проводити двічі на рік шляхом застосування заходів, передбачених “Методичними рекомендаціями”.

Матеріали досліджень, одержаних протягом семи років в АТОВ “Степове”, та протягом трьох років в племзаводі “Плосківський”, дали підставу для розробки “Заходів по оздоровленню від туберкульозу стад ВРХ ураженої збудником туберкульозу та одночасно сенсибілізованої до туберкуліну непатогенними мікобактеріями”. Матеріали з обґрунтування цього документу заслухані та затверджені для впровадження у виробництво Науково - технічною радою Державного департаменту ветеринарної медицини України 12 грудня 2003 року, протокол № 1.

Завдяки впровадженню чинних і розроблених нами методів та заходів боротьби з туберкульозом ВРХ кількість неблагополучних щодо туберкульозу господарств в Україні значно зменшилась.