Ґенеза концепції давньоруської народності в історичній науці СРСР: 1930-і – перша половина 1940-х рр. - Автореферат

(хоча початок її формування відбувався ще в 1930-х рр.) внаслідок внутрішньої логіки наукового розвитку, опираючись на кількісне накопичення нових матеріалів та теоретичних розробок у гуманітарних галузях (в історії, археології, етногенетиці, мовознавстві тощо). Актуальність теми обумовлюється тим, що історіографічний процес виникнення і початкового етапу формування зазначеної концепції, роль у цьому процесі позанаукових чинників, аспекти взаємодії історичної думки та політико-громадського середовища, особистий внесок окремих істориків (зокрема, - українських), врешті, аналіз перших візій проблеми про давньоруську народність - досі не стали предметом комплексного наукового дослідження. Студіювання процесу генезису концепції давньоруської народності дає змогу розширити наше знання про історіографічний процес в СРСР 1930-х - першої половини 1940-х рр. і його дискретні форми у вигляді відповідних на певному часовому проміжку історіографічних ситуацій. Дисертація виконувалася згідно з науковими планами Інституту історії України НАНУ, зокрема в рамках теми відділу української історіографії „Актуальні науково-теоретичні проблеми української історіографії ХІХ - ХХ ст. та маловивчені історіографічні памятки” (державний реєстраційний № 0199U0044128) та Центру досліджень історії Київської Русі - „Київська Русь та її спадщина в долях східнословянських народів” (№ 0103U005381). На основі опублікованих і неопублікованих матеріалів зясовані наукові та політико-ідеологічні передумови виникнення концепції давньоруської народності; встановлено основні хронологічні віхи генезису концепції; зясовано низку аспектів, які стосуються взаємодії ідеології та науки, в тому числі виокремлено позанаукові чинники, що вплинули на процес генезису концепції; визначено особистий внесок практично всіх істориків, причетних до даного процесу тощо.Мавродіна в процесі виникнення концепції, але надмірно перевищує його роль у створенні та впровадженні концепції, а також помилково вважає, що ленінградський вчений опублікував першу працю з теми в 1948 р. Серед сучасних східнословянських дослідників (тобто - доби після розпаду СРСР) питань генезису концепції про давньоруську народність фрагментарно торкнулися В. В цілому вони дають можливість певною мірою охарактеризувати персональний внесок кожного з дослідників у процес генезису концепції; встановити наукову (ідейну, теоретичну та фактографічну) складову в формуванні концепції; частково простежити вплив позанаукових чинників на їх творчість; хронологічно окреслити послідовність окремих аспектів формування концепції; зясувати ступень використання даних інших наук на формування концепції в історичній науці тощо. В третьому розділі - „Дослідження в СРСР етногенезу східних словян та початок формування концепції давньоруської народності (друга половина 1930-х - початок 1940-х рр.)”, що складається з двох підрозділів і пяти параграфів, - аналізуються причини започаткування етногенетичних досліджень в СРСР, зокрема у галузі етногенезу словянства, їх становлення та в контексті їхнього розвитку, простежуються початкові моменти формування концепції давньоруської народності. Цей фактор актуалізував концепцію „воззєднання” українців і білорусів з росіянами, а, отже, і концепцію „руського” („давньоруського”) народу як їх спільного предка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ